1.Поясність, що означає поняття «medium aevum»; як його розуміли різні науковці; чиє розуміння домінує в сучасній науці? з чим у вас асоціюється це поняття? Аргументуйте свою думку.

Поняття «середні віки» (лат. medium aevum ) існує як науковий термін, що з’явився в ХVІІ ст.. в добу Просвітності. Середні віки – віха між «золотими» епохами : античністю та новим часом.

Просвітник Келлер видялив саме 3 епохи, де середньовіччя, знову ж таки, займає серединну позицію:

1. епоха античності

2. середні віки

3. новий час (доба Відродження)

Романтики (кін. ХVІІ-ХІХ ст..ст.) створили своє уявлення про середні віки. За їх уявленням це час повної гармонії, душевності, час єдності мистецтва і життя. Гуманісти епохи Відродження і просвітники XVIII ст. (Дідро, Вольтер, Монтеск'є) називали їх “темними віками”, писали про глибокий занепад культури.

На поч. ХХ ст. з»являється інша концепція французьких істориків школи «Аналлів». Вчені передбачають оцінку іншої доби не за критеріями доби, де живе людина, а за відповідними та належними критеріями доби, що описується.

Також велика увага до вивчення середньовіччя спостерігається наприкінці ХХ ст.

Сучасні ж вчені не вдаються до настільки крайніх висновків. Говорять про те, що в порівнянні з античністю було загублено дуже багато досягнень культури, але у сферу культурного розвитку були залучені нові народи, зародилися національні культури.

Вчених, що досліджують середні віки називають медієвістами. Найвідомішими є: Ж.Дюбі, Ле Гофф, Поль Зюмтор, Аарон Якович Гуревич(рос. медієвіст).

Вчені не виділяють конкретні хронологічні рамки середньовіччя. Нижня межа – І, ІІ, ІІІ ст..ст.(іноді – вся н.е.). Верхня межа – XV-XVI ст..ст. Найзручніша хронологія та найбільш вживана – V-XV ст..

Для мене середньовіччя – це доба гармонії, кохання, доба культу Дами серця, рицарських подвигів та звитяги, водночас - доба придворних інтриг, витівок та несподіваних поворотів долі. Доба знаків та символів, де кожна річ щось означає, несе в собі щось знакове, дешифруюче. Доба пишно-величних та водночас скромних суконь та костюмів, різноманітних зачісок та прикрас, рицарської зброї та обладунків. А головне – доба неперевершено складених творів про кохання, палкі почуття та страждання, про кохання праведне, чисте та кохання обманне і грішне.

2. Назвіть основні характерологічні категорії середньовічної культури. Кількома реченнями охарактеризуйте кожну категорію (час, простір, право, багатство, труд, власність, за Гуревичем).

Російський медієвіст Аарон Якович Гуревич у своїй роботі «Категории Средневековой культуры» до основних категорій відносив час і простір, право, багатство і труд, власність.

Час і простір, на його думку, визначальні параметри існування світу і основні форми людського досвіду. Простір розуміється як тривимірна, геометрична, так само протяжна форма, яку можна розділяти на сувимірні відрізки. Час мислиться як чиста тривалість, незворотна послідовність перебігу подій з минулого через сучасне у майбутнє. Час і простір об'єктивні, їх якості незалежні від матерії, що сповнює їх.

Право розумілося не тільки як загальний стан суспільства в цілому, а водночас і як найважливіша ознака кожного його члена. Люди характеризуються перш за все своїм правовим статусом. Як і у варварському суспільстві, при феодалізмі статус невіддільний від особи. Роль юридичних відносин ще більш зростала внаслідок високої ритуалізованості суспільної практики людей середньовіччя. У традиційному суспільстві нормальним була поведінка людини, що не суперечила прийнятим зразкам, встановленому канону. Такі зразки набували сили моральних еталонів, і відхід від них розглядався як правопорушення. Всі найважливіші події в житті людей - вступ в шлюби, введення в рід, посвята в лицарі і прийняття в цех, отримання і розділ спадщини і судова тяганина, укладення торгової угоди і передача землі, постриг у ченці і відлучення від церкви, прийоми, посольства і т . п. - підпорядковувалися ритуалу, супроводжувалися особливими процедурами, недотримання яких анульовувало акт. Отже, діяльність людини здійснювалася в суворо встановлених незмінних юридичних формах і поза ними була немислима і недійсна.

Концепція праці, власності та багатства належить до конститутивних елементів моделі світу в будь-якому суспільстві. Ці політико-економічні категорії представляють собою разом з тим і категорії моральні і світоглядні: працю і багатство можуть отримувати високу або низьку оцінку, їх роль у людському житті може розумітися по-різному. У праці можна бачити прокляття, що тяжіє над людським родом, або доблесть, яка виділяє людину з іншого світу і робить його паном природи. У багатстві можна бачити кінцеву мету людської активності або засіб для досягнення іншої мети. Тому концепція багатства і праці, яка домінує в суспільстві, є невід'ємною складовою частиною «моделі світу» - вона задає імперативи поведінки, формує ідеали якими керуються члени цього суспільства, за словами Гуревича. Розуміння власності та праці, переважаюче в суспільстві, породжується існуючою в ньому системою виробничих відносин, але воно й саме входить в цю систему і являє собою істотний фактор її функціонування.

Гуревич каже, що аспекти середньовічної картини світу на перший погляд можуть здатися не пов'язаними між собою. Однак уважне вивчення уявлень про простір і час, про право як всеосяжний принцип світопорядку, про працю, багатство і власність, виявляє взаємозв'язок цих категорій. Їх зв'язок визначається передусім тим, що сам світ сприймався і мислився людьми середньовіччя як єдність, отже, і всі частини його усвідомлювалися не як самостійні, але як уламки з цього цілого і повинні були нести на собі його відбиток. Все існуюче сходить до центрального регулятивного принципу, включається в чітку ієрархію і знаходиться в гармонійному відношенні з іншими елементами космосу.