11. Державна політика в галузі формування інформаційного суспільства.

Правове поле визначено Законом УКРАЇНИ “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 року із змінами і доповненнями, від 6 квітня 2000 року, від 7 лютого 2002 року, від 3 квітня 2003 року.

Концепції модернізації інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури: використання національних інформаційних ресурсів, вільного доступу до них; розвиток незалежних засобів масової інформації; освітня програма; інформаційна безпека; інформаційне права.

Основні положення правового забезпечення державної інформаційної політики: принцип правової рівності всіх учасників; законодавча база; обмеження доступу до інформації на основі закону; персоніфікування відповідальності за збереження інформації; захист особистості, суспільства, держави від недостовірної інформації; сприяння доступу до глобальних мереж.

Правове забезпечення державної інформаційної політики: розробка нових законів; удосконалювання актів діючого законодавства; узгодження законів інформаційної сфері з актами інших галузей законодавства; участь у розробці міжнародного законодавства в інформаційній сфері.

12. Доктрина і поняття інформаційної безпеки.

Інтереси особистості в інформаційній сфері у реалізації конституційних прав людини; інтереси суспільства в інформаційній сфері у забезпеченні інтересів особистості; інтереси держави в інформаційній сфері у створенні умов для розвитку інформаційної інфраструктури.

Методи забезпечення інформаційної безпеки України. Правові методи забезпечення інформаційної безпеки - розробка нормативних правових актів, внесення змін і доповнень, прийняття нормативних правових.

Організаційно-технічні методи забезпечення інформаційної безпеки України: розробка, удосконалювання засобів захисту інформації; підготовка кадрів.

Держава в процесі реалізації своїх функцій по забезпеченню інформаційної безпеки України: проводить аналіз і прогнозування; організує роботу; проводить необхідну протекціоністську політику; сприяє наданню доступу до світових інформаційних ресурсів.

Організаційна основа системи забезпечення інформаційної безпеки України. Президент у межах своїх конституційних повноважень; Верховна Рада; уряд у межах своїх повноважень координує, Рада Безпеки; Органи виконавчої влади забезпечують виконання законодавства.

13. Інформаційна безпека в сучасному світі.

Складові “безпеки”: інформаційно-комерційна, юридична, фізична безпека.

Напрямки інформаційної безпеки: недопущення несанкціонованого доступу до інформації; захист політичних, державних і громадських інтересів країни; попередження розповсюдження відомостей, що становлять державну таємницю.

Стратегія інформаційної безпеки: забезпечення захисту об’єктів інтелектуальної власності; попередження втрати об’єктів інтелектуальної власності.

До інформації яка потребує захист відносять: секретну інформацію; конфіденційну інформацію; таємниця.

Інформаційні об'єкти захисту їх класифікація: документи; програми ЕОМ; ноу-хау; бази даних; тексти; інші матеріальні носії.

Класифікація інформації зі ступеня її таємності: особливої важливості; зовсім таємна; таємна; для службового користування; відкрита.

Міжнародний аспект: закон "Про національну безпеку" США 1947 р., Франція - закон "Про інформації, інформаційні файли та права людини" (1978 рік), Німеччина - закон "Про захист інформації" (1990 рік), Австрія, Бельгія, Данія, Ірландія - закон "Про захист інформації", Фінляндія, Ісландія - закон "Про захист інформації про особу", Люксембург - Закон "Про використання інформації в процесі роботи з комп'ютером".

Проблема безпеки банківської інформації.

Інформаційна інфраструктура Банку містить: інформаційні ресурси, технічні інформаційні системи, інженерні системи.

Банківська інформація формується: персоналом. Принцип захисту: збереженість, цілісність, доступність, конфіденційність, законослухняність.

Закони Україні “Про банк і банківську діяльність”, “Про інформацію”, “Про підприємства в Україні”, “Про власність”, “Про захист Інформації в автоматизованих системах”, “Про організаційні основи боротьби з організованою злочинністю”, “Про прокуратуру”.

Поняття промислового шпигунства - несанкціоноване отримання, або використання інформації. Поняття торгівельного секрету - інформація, яка дає перевагу у бізнесі.

Поняття інсайдер - обличчя, що має конфіденційною інформацією в силу свого службового статусу.

14. Інформаційна загроза.

Інформаційна загроза, як сукупність факторів, які створюють небезпеку для конституційних прав і свобод особистості, державної таємниці, зберігання інформації, від несанкціонованого доступу.

Політична інформаційна безпека - інформаційно-аналітична діяльність дипломатичних представників.

Економічна - захист інформації у банківських системах, мережах зв'язку, конфіденційної інформації.

Об'єктами захисту інформації: документи, програми ЕВМ, ноу-хау, бази даних, тексти, інші матеріальні носи інформації.

Інформаційні загрози та їх різновиди: інформаційному простору, інформаційному суверенітету, внутрішній стабільності, національній безпеці, діяльності державного або недержавного органів.

Типи міжнародних Інформаційних операцій.

Інформаційна операція, інформаційна експансія, інформаційна війна та її технологічний і ідеологічний аспект. Інформаційна інтервенція – як тенденційна інформація. Поняття інформаційного тиску.