2. Основні поняття міжнародної інформації.

Предмет, поняття і структура міжнародної інформації. Закономірності взаємодії суспільства та інформації і формування інформаційного суспільства. Міжнародна інформація як складова глобальної комунікації. Понять міжнародної інформації, його складові компоненти: міжнародно-інформаційні ресурси, інформаційний потенціал, національний інформаційний продукт, міжнародний інформаційний простір, міжнародна інформаційна політика. Міжнародна інформація, як важливий чинник інформаційного забезпечення зовнішньої та внутрішньої політики, економічного курсу країн, національної безпеки, розвитку міжнародних зв’язків з міжнародними організаціями та інституціями.

Функції МІ – узагальнення, професійна оцінка інформації, прогнозування, створення обґрунтованих пропозицій та рекомендацій щодо їх реалізації.

Інформаційні ресурси, як запас, засіб і джерело інформації. Склад інформаційного ресурсу - фундаментальна інформація, поточна інформація, документована, зафіксована. Форми та види інформаційних носіїв.

Інформаційний потенціал, як сукупність інформаційних засобів країни. Комп’ютерні мережі, національна система інформації, інформаційно-аналітичні служби, видавництва, кіно, засоби масової комунікації і електронні видання, сукупність різних видів інформації.

Національний інформаційний продукт, як матеріальний, нематеріальний результат інформаційної і інтелектуальної діяльності суспільства та засоби її технічного забезпечення. Компоненти національного інформаційного продукту - технічні засоби зв’язку, супутникові форми забезпечення передачі інформації, кабельні мережі, бази і банки даних, аудіовізуальне забезпечення передачі інформації, оптоволоконні мережі, традиційні засоби передачі інформації.

Поняття міжнародного інформаційного простору. Показниками міжнародного інформаційного простору: територія розповсюдження інформації за допомогою компонентів міжнародних та національних систем зв'язку; інфраструктура, засоби і можливості зберігання, обробки і розповсюдження інформації по вертикалі і горизонталі; наявність міждержавної і національної комунікаційної політики, як комплексу принципів і норм; міжнародні і регіональних угод у галузі комунікації; можливості доступу до інформації. Конвергенція засобів зв’язку.

3. Джерела міжнародної інформації їх структура і характеристика.

Джерела інформації, як встановлені законом база і банки даних які використовуються у дипломатичній практиці.

Міжособистісні джерела. Їх зміст - особисті контакти із широким типом представництва: суспільні, політичні, ділові, культурні, військові, соціальні економічні.

Опосередковані джерела, як посередник між конкретним джерелом інформації і суспільством - засоби масової комунікації.

Офіційні - органи державної і виконавчої влади. Органи державної статистики, інформаційно-аналітичні структури. Окремі відомства, які відносяться до джерел конфіденційної Інформації.

Неофіційні джерела, які використовують суб'єктивні оціночні прогнози.

Відкриті - інформація, яка публікується в офіційних дослідженнях, відомостях (ВР, кабмін), повідомлення про наукові розробки, діяльність промисловості, банківської системи.

Інформація загального характеру: політична, економічна, військова.

Спеціальна, галузева інформація.

Інформація про окремих осіб.

Закриті джерела. Конфіденційні джерела. Джерела дезінформації. Методика дезінформації: “пробні шари”, “Веер” та ін.

Джерела інформації по фірмах. ЮНІДО, кредитно-інформаційні бюро, банківські установи, спілки підприємців, торгово-промислові палати, спеціалізовані державні організації. Dаn and Bracdsreet corporation, Kredischutzverband. Базові данні, досьє та їх зміст. Спеціалізовані засоби масової комунікації: газети, журнали, радіо-, телепродукція. Особиста інформація та її джерела.