2. Функції і основні напрямки діяльності прокуратури

Згідно з Конституцією (ст. 121), на прокуратуру України покладено виконання таких функцій:

1. підтримання державного обвинувачення в суді;

2. представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3. нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4. нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

У правовій державі діє принцип верховенства права, у відповідності з яким суспільні відносини регламентуються насамперед актами вищої юридичної сили – законами. У зв’язку з цим на прокуратуру покладаються такі завдання:

1) Нагляд за тим, щоб, по-перше, всі інші нормативні акти органів і посадових осіб, на яких розповсюджується компетенція прокурорів, відповідали законам і, щоб, по-друге, всі юридичні особи додержувалися їх.

2) Діяльність прокуратури спрямована на зміцнення правопорядку, тобто забезпечення такого стану суспільних відносин, який відповідав би діючому законодавству. Тому Генеральний прокурор і підпорядковані йому прокурори повинні вживати заходів щодо забезпечення виконання вимог ст. 19 Конституції України, згідно з якою всі органи державної влади і місцевого самоврядування зобов’язані діяти на основі законності, забезпечувати охорону правопорядку, інтересів суспільства, прав і свобод громадян, а державні і громадські організації, посадові особи – додержуватись Конституції і законів.

3) Завданням прокуратури є також забезпечення проведення в життя Акта про проголошення незалежності України шляхом нагляду за дотриманням і правильним застосуванням законів, що розвивають положення Акта і спрямовані на забезпечення суверенітету держави в політичній і економічній сферах.

4)Прокуратура покликана припиняти спроби незаконної зміни закріплених Конституцією системи суспільного ладу, форм правління і державного устрою. Вона повинна протистояти порушенням прав і законних інтересів груп населення, об’єднаних загальними етнічними ознаками (національних груп), і частин території України у відповідності з її адміністративно-територіальним поділом (територіальних утворень).

5) Прокуратура здійснює нагляд за законністю заходів щодо забезпечення реального повновладдя народу, його участі в управлінні державними і суспільними справами як через представницькі державні органи, так і через політичні партії і громадські рухи.

6) Прокуратура захищає від неправомірних посягань закріплені нормами міжнародного права, Конституцією, іншими законодавчими актами соціально-економічні, політичні, особисті та інші права і свободи громадян. Для цього використовуються наглядові та інші повноваження, якими наділений прокурор.

7) Правозахисна діяльність прокуратури проявляється у виявленні порушень прав і законних інтересів громадян як за їх заявами і скаргами, так і у процесі перевірок виконання законів, що проводяться прокуратурою за власною ініціативою. Прокурори повинні добиватись відновлення порушених прав і притягнення до відповідальності винних у порушеннях осіб. Приймаючи участь у розгляді справ у судах, прокурори сприяють громадянам, які звернулися туди зі скаргами, і судам у тому, щоб виконувались вимоги про всебічний, повний та об’єктивний розгляд справ і ухваленні судових рішень у відповідності із законом.

Конституція України закріпила принципові засади вищого нагляду за виконанням законів; на розвиток цих засад Закон України “Про прокуратуру” визначив принципи організації діяльності прокуратури, підкресливши, що: органи прокуратури складають єдину систему, очолювану Генеральним прокурором; всі прокурори є суб’єктами вищого нагляду; діяльність кожного прокурора являє собою невід’ємну частину діяльності всієї прокуратури.

Закон України “Про прокуратуру України” визначає основні напрямки в її діяльності щодо здійснення нагляду за точним і єдинообразним виконанням законів: 1) нагляд за додержанням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами; 2) нагляд за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу із злочинністю та іншими правопорушеннями і розслідують діяння, що містять ознаки злочину; 3) розслідування діянь, що містять ознаки злочину; 4) підтримання державного обвинувачення, участь у розгляді в судах кримінальних, цивільних справ про адміністративні правопорушення і господарських спорів у арбітражних судах; 5) нагляд за виконанням законів у місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, при виконанні покарань та застосуванні інших заходів примусового характеру, які призначаються судом; 6) нагляд за додержанням законів у Збройних Силах та інших військових формуваннях, дислокованих на території України.

Зміст загального нагляду складає нагляд за виконанням законів міністерствами, державними комітетами, відомствами, підприємствами, установами і організаціями, місцевими Радами народних депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами, політичними партіями, громадськими організаціями і масовими рухами, посадовими особами і громадянами. Предметом нагляду є насамперед правові акти, які видаються органами державного управління.

Наступним напрямків діяльності прокуратури є нагляд за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу зі злочинністю. До них відносяться органи дізнання і попереднього слідства, оперативні підрозділи МВС, Служба безпеки, Управління охорони вищих посадових осіб, Державна митна служба, Державний комітет у справах охорони державного кордону та інші.

Предметом нагляду є відповідність дій органів, які ведуть боротьбу із злочинністю, вимогам закону. Такий нагляд має на меті сприяти:

• розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань;

• виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за скоєний злочин;

• запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності;

• охороні прав і законних інтересів громадян, які знаходяться під слідством;

• здійсненню заходів щодо попередження злочинів, усуненню причин і передумов, які сприяють їх здійсненню.

Органи прокуратури також здійснюють діяльність щодо розслідування злочинів, яку виконують слідчі і прокурори. Вони розслідують кримінальні справи про злочини, віднесені законом до їх компетенції, а також передані їм прокурором. Прокурор має право особисто проводити розслідування у повному обсязі з будь-якої справи.

Ще одним з напрямків діяльності прокуратури є підтримання державного обвинувачення, участь у розгляді в судах кримінальних, цивільних справ і справ про адміністративні правопорушення і господарських спорів в арбітражних судах. Підтримуючи державне обвинувачення, приймаючи участь у розгляді кримінальних, цивільних справ, про адміністративні правопорушення і господарські спори, прокурор сприяє суду у всебічному, повному і об’єктивному розгляді справ і ухвалі судових рішень, які ґрунтуються на законі. Реалізуючі цю функцію, прокурор виступає як учасник судового процесу і користується однаковими правами з іншими його учасниками.

Участь прокурора в розгляді кримінальних справ у судах не обмежується підтриманням державного обвинувачення. Він також бере участь у перегляді вироків, визначень і постанов у касаційному і наглядовому порядку, при відновленні справ за обставинами, що заново відкрилися, і розгляді питань, пов’язаних з виконанням вироків.

Нагляд за виконанням законів у місцях утримання затриманих, попереднього ув'язнення, при виконанні покарань, застосуванні інших заходів примусового характеру, призначених судом, здійснюється прокурором у процесі розслідування і розгляду кримінальних справ, а також на стадії виконання вироків.

Прокурор, який здійснює нагляд, має право у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, опитувати осіб, що там перебувають, знайомитись з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру; перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству. Прокурор зобов’язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру. Постанови і вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є обов’язковими і підлягають негайному виконанню.

Згідно із Законом України «Про прокуратуру» документами прокурорського реагування на факти порушення законності, встановлені під час здійснення прокурорського нагляду, є:

1. Протест на акт, що суперечить закону приноситься прокурором, його заступником до органу, який видав акт або до органу вищого рівня. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його згідно із законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов’язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

2. Письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або органу чи посадовій особі вищого рівня у порядку підпорядкованості, які правомочні усунути правопорушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис прокурору вищого рівня, який зобов’язаний розглянути скаргу протягом десяти днів.

Рішення прокурора вищого рівня є остаточним.

3. Подання з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють вноситься прокурором, його заступником до державного органу, громадської організації або посадовій особі, які наділені повноваженням усунути порушення закону і підлягає невідкладному розгляду. Не пізніше як у місячний строк має бути вжито відповідних заходів до усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють і про наслідки повідомлено прокурору.

4. Постанова про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення або про порушення кримінальної справи виноситься прокурором, його заступником у разі порушення закону посадовою особою або громадянином залежно від характеру порушення закону стосовно цих осіб.

Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідним органом у десятиденний строк після її надходження, якщо інше не встановлено законом.

У протесті, поданні, приписі або постанові прокурора обов’язково зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення (ст. 25).

Таким чином, прокуратура України – це єдина, централізована, незалежна система органів, яка від імені України здійснює нагляд за виконанням і дотриманням діючих на її території законів.