Тема. Конституцій–правовий статус прокуратури україни. Судова влада в системі розподілу влад

1. Місце прокуратури в системі державних органів

2. Функції і основні напрямки діяльності прокуратури

3. Поняття судової влади, її функції та повноваження

4. Поняття правосуддя, його ознаки та принципи

5. Судова система України

6. Конституційний статус суддів

7.Вища рада юстиції: склад, порядок утворення та повноваження. Кваліфікаційні комісії суддів

1.Місце прокуратури в системі державних органів

Органи прокуратури є в багатьох країнах світу. Однак не в усіх. Там, де прокуратура існує, вона найчастіше виконує функції сприяння судовій владі. Діючи як представник держави, прокуратура підтримує публічне звинувачення в судах, здійснює нагляд за місцями ув’язнення.

Виходячи з місця, яке посідає прокуратура в системі державних органів, зарубіжні країни можна розділити на чотири групи.

До першої групи відносяться ті країни, де прокуратура знаходиться у складі міністерства юстиції (США. Франція, Японія та ін.). Так, у США міністр юстиції (генеральний аторней) одночасно є і генеральним прокурором, якому підпорядковані і нижчестоящі прокурори (аторнеї). Однак, поряд із системою генеральної прокуратури, у кожному штаті дії своя, самостійна система прокуратури, яка очолюється генеральним аторнеєм штату і не підпорядкована федеральній прокуратурі. Федеральні аторнеї призначаються Президентом за поданням генерального аторнея США і за згодою Сенату. Прокурори в штатах призначаються губернатором аналогічним чином.

У другій групі країн прокуратура включена до складу суддівського корпусу (магістратури) і знаходиться при судах. Будучи включеною в систему судової влади з функціональною автономією, прокуратура, наприклад, Іспанії сприяє органам юстиції при захисті законності, прав громадян і охоронюваного законом публічного інтересу. Органи прокуратури діють при судах. Очолює систему прокуратури генеральний прокурор, який призначається королем за поданням уряду після того, як буде заслухана думка Генеральної ради судової влади.

Третю групу утворюють соціалістичні країни, де органи прокуратури, окрім функцій участі в суді, здійснюють так званий загальний нагляд за додержанням законності державними і громадськими організаціями і фізичними особами. Так, за чинною Конституцією Корейської Народно-Демократичної Республіки (КНДР) діяльністю органів прокуратури централізовано керує Центральна прокуратура. Голова Центральної прокуратури призначається і звільняється Верховними народними зборами і перед ними звітує.

У Китайській Народній Республіці (КНР) всі прокуратури відповідальні перед органами державної влади свого рівня (тобто зборами та їх постійними комітетами) і вищестоящими прокуратурами.

І, нарешті, до четвертої групи відносяться країни, в яких немає прокуратури. Так, у Великій Британії генеральний аторней очолює адвокатський корпус, представники якого в необхідних випадках виступають на судових процесах як обвинувачі. Якщо ж слухаються особливо важливі кримінальні справи, обвинувачення підтримує спеціальна посадова особа – директор публічних слухань.

У юридичній літературі України нема єдності у питанні, до якого виду влади належить прокуратура: законодавчої, виконавчої чи судової. Чинне законодавство України також не дає чіткої відповіді на це питання. Досвід зарубіжних країн свідчить, що існують різні варіанти вирішення питання про місце прокуратури у системі державної влади. В одних країнах прокуратура перебуває у складі Міністерства юстиції, в інших – при судах, в третіх – виділена в окрему систему.

Аналіз функцій прокуратури, визначених Конституцією України і Законом України про прокуратуру, показує, що одні функції прокуратури України тяжіють до виконавчої влади, інші – до судової. Виходячи з цього, а також враховуючи, що принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову не позбавлений умовності, логічним буде висновок, що в сучасному вигляді прокуратуру України ні до однієї гілки влади не можна віднести, вона за своєю державно-правовою природою є самостійним державним інститутом у механізмі державної влади, покликаним здійснювати визначені законодавством функції.

Організація і діяльність прокуратури України ґрунтується на таких принципах:

• незалежність від органів державної влади України, місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань тощо;

• єдність прокуратури в масштабах всієї країни;

• централізованість прокуратур, суворе підпорядкування нижчестоящих прокуратур і прокурорів вищестоящим прокуратурам і прокурорам та Генеральному прокурору України;

• керівництво в своїй діяльності Конституцією України і законами;

• дотримання прав і свобод людини й громадянина;

• невтручання державних органів та інших органів в діяльність прокуратури;

• обов’язковість виконання рішень прокуратури;

• особливі вимоги до кадрів прокуратури;

• несумісність роботи в прокуратурі з членством в партіях, політичною діяльністю а також іншою оплачуваною чи безоплатною діяльністю (крім викладацької, наукової, творчої).

Чинне законодавство України визначає гарантії незалежності прокуратури у здійсненні повноважень. Забороняється втручання органів державної влади і управління, посадових осіб, засобів масової інформації, об’єднань громадян та їх представників у діяльність прокуратури по нагляду за додержанням законів або по розслідуванню діянь, що містять ознаки злочину. Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або вимаганням прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Звернення представників влади, інших посадових осіб до прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що перебувають у провадженні прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення. Ніхто не має права без дозволу прокурора або слідчого розголошувати дані перевірок і попереднього слідства до їх закінчення. Вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов’язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки. Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, Законом України про прокуратуру, іншими законодавчими актами. Органи прокуратури у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних договорів.

Прокуратура України складає єдину централізовану систему з підпорядкуванням прокурорів нижчого рівня прокурорам вищого рівня. Систему органів прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратура АРК, прокуратури областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури. До органів військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Чорноморського флоту та Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських). У систему прокуратури України входять також й інші спеціалізовані прокуратури: транспортні прокуратури, прокуратури за наглядом додержання законів у виправно-трудових установах, природоохоронні прокуратури, прокуратури за наглядом додержання законів в оборонній промисловості.

Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Строк повноважень Генерального прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів - п’ять років. Генеральний прокурор України призначає першого заступника, заступників Генерального прокурора України, керівників структурних підрозділів та інших працівників Генеральної прокуратури, прокурора Автономної Республіки Крим за погодженням з Верховною Радою АРК, заступників прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів областей, міст Києва і Севастополя, їх заступників, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокурорів.

Структуру Генеральної прокуратури України складають: керівництво Генеральної прокуратури (Генеральний прокурор України, його перший заступник, заступники); галузеві управління – управління загального нагляду, слідче управління, кримінально-судове управління, цивільно-судове управління, управління нагляду за додержанням законів у Збройних Силах України і оборонній промисловості; функціональні відділи – відділ нагляду за додержанням законів на транспорті, відділ нагляду за додержанням кримінально-виконавчого законодавства, відділ нагляду за додержанням законів про національну безпеку, державний кордон і митну справу, відділ нагляду за додержанням законів про права неповнолітніх, відділ нагляду за додержанням природоохоронного законодавства, відділ нагляду за додержанням законодавства про адміністративні правопорушення, організаційно-контрольний відділ, відділ систематизації законодавства і зв’язків з засобами масової інформації та інші.

Єдиноначальність у роботі органів прокуратури поєднується з колегіальністю при розгляді найбільш важливих справ прокурорсько-слідчої діяльності. З цією метою у Генеральній прокуратурі, прокуратурі АРК, прокуратурах областей і прирівняних до них, прокуратурі міст Києва та Севастополя утворюються колегії, які є дорадчими органами.

До складу колегії Генеральної прокуратури входять: Генеральний прокурор (голова), його перший заступник, заступники, прокурор АРК, інші керівні працівники органів прокуратури. За поданням Генерального прокурора персональний склад колегії затверджується Верховною Радою України. Рішення колегії Генеральної прокуратури втілюються в життя за допомогою наказів Генерального прокурора.

Колегії прокуратури АРК, прокуратур областей і прирівняних до них, прокуратури міст Києва та Севастополя утворюються за аналогією з колегією Генеральної прокуратури. До їх складу входять прокурор (голова), його заступники, прокурори значних міст та інші керівні працівники (начальники провідних управлінь і відділів) прокуратури. Склад колегій затверджується за поданням відповідних прокуратур Генеральним прокурором.

Формами управління міськими, міжрайонними і прирівняними до них прокуратурами є рішення службової наради при прокурорі, а також письмові та усні його накази.

Колегії розглядають питання діяльності прокуратури щодо зміцнення законності та правопорядку, виконання наказів Генерального прокурора, роботи з кадрами, заслуховують звіти членів колегії, начальників структурних підрозділів відповідних прокуратур, підлеглих працівників.

Підготовка засідань колегій, ведення протоколів, складання проектів рішень та інших документів покладені на організаційно-контрольні підрозділи. На засіданнях колегій аналізуються недоліки в діяльності прокуратури і намічаються заходи щодо їх усунення, вирішуються питання удосконалення стилю і методів роботи, розповсюдження позитивного досвіду, посилення контролю за виконанням рішень, персональної відповідальності.

Генеральна прокуратура проводить розширені засідання колегії, на які можуть запрошуватись представники Верховної Ради України, Уряду, керівники судових органів, МВС. Служби безпеки, вчені-юристи. Розширені засідання можуть проводитись і в інших прокуратурах.

На засіданнях колегії можуть заслуховуватись повідомлення про стан законності і пояснення з приводу порушень закону керівників міністерств і відомств, органів державного управління, нагляду і контролю, підприємств, установ і організацій.

Рішення колегій проводяться в життя наказами прокурора і доводяться до відома підлеглих працівників. У разі розбіжностей між прокурором і колегією прокурор проводить у життя своє рішення.

Слід підкреслити, що про розбіжності з колегією Генеральний прокурор доповідає Голові Верховної Ради України, якому члени колегії Генеральної прокуратури можуть повідомити свою особисту думку.

У разі виникнення розбіжностей між прокурором АРК, прокурорами областей і прирівняних до них, прокурорами міст Києва та Севастополя і членами колегій відповідних прокуратур прокурор доповідає про це Генеральному прокуророві України, а члени колегії можуть доповісти йому власну думку. Рішення Генерального прокурора щодо розбіжностей, що виникли, є остаточним.