40. Однопередільний м-д обл витрат: сутність, сфера застос-ня, порядок і послідовність обліку витрат і калькулювання.

У разі здійснення обліку й кальк-ня допоміжних вир-в, що випускають однорідну продукцію або послуги (пар, стиснене повітря, воду, електроенергію, кисень, ацетилен тощо) і не мають незаверш вир-ва, застосовується однопередільний метод, або так званий простий.

Суть – облік витрат на вир-во з метою калькуляц прод ведеться в цілому по підпр-ву, для того щоб шляхом підсумку витрат визначити факт с/в прод. Фс=Вм

(факт с/в=місячн вмпуск). Немає поділу витрат на прямі і непрямі. Нема необх-ті розподіляти витрати за міс між випуском і незав вир-ом. В багатьо галузях добувної пром-ті калькуляція склад-ся не за статтями, а за елементами. Деталізація елементів більш розвинута порівняно з деталізац, яка передбачена звіт-тю витрат (розділ 2 форма 2). На підпр-ах добувної пром, зважаючи на їх складну стр-ру облік витрат ведеться не тільки по підпр-ву, а й по виробнич-м підрозділам з метою контролю витрат і з метою задоволення вимог внутрі-госп розрах-ку.

41. Заруб методи обліку і кальк-ня неповн соб-ті прод-ції: Простий директ кост і розвинутий, сутність і відмінності.

Метод Д-К має 2 варіанти:

1) простий Д-К, що заснований на використ-ні в обл. даних тільки про змінні витр;

2) розвинутий Д-К, при якому в с/в разом із змінними витр. включ-ся і прямі постійні витрати по виробництву і реалізації продукції.

Сутність простого Д-К:

1) витр. поділ-ся на за елементами на постійні і змінні;

2) с/в вироблених і реаліз-х виробів вирахов-ся тільки на основі розподілення змінних витрат;

3) порівняння отриманої т.ч. змінної с/в із ціною реалізації з метою визначення різниці, що наз-ся маржею із змінних витрат;

4) відшкодування постійних витрат за рах-ок різних марж із змінної с/в для визначення результ-та дія-ті і рентаб-ті підпр-ва.

Сутність розвинутого Д-К:

1) витрати реалізації і результати урахов-ся за сегментами дія-ті; ця інформац-ія доводиться до всіх внутріш. і зовн. сегментів;

2) затрати, які прямо можна віднести на сегмент, розроділ-ся на нього прямо без застосування м-дів непрямого розподіл-ня;

3) визнач-ся, як правило, декілька марж по мірі обл. прямих і змінних постійних витрат.

Відмінність розвинутого Д-К від простого:

1) поява категорії специфічних прямих постійних витрат і системи напівмарж і регулюв-ня на цій основі об’ємів вир-ва і реаліз-ції, с/в, цін;

2) в склад неповн. с/в включ-ся не тільки змінні витрати, а й частину пост-х витрат підп-ва;

3) розрахув-ня марж за зовнішніми сегментами (що знаходяться за межами підпр-ва), т.б. використання маркетинг-х принципів в системі упр-го обл.;

4) пірамідна (ступенева) система калькул-ня на базі даних про змінні витрати і специфічних прямих постійних витратах

42. Етапи і послід-ть звед. Обл. Витрат і кальк-ня с/б прод.: перелік етапів, принципи їх розмежування, схем. Зображен послід-ті зведення витрат.

У зведеному обліку витрати групуються за видами продукції (групами однорідної продукції), замовленнями, переділами, цехами тощо. Методика зведеного обліку і порядок складання звітної калькуляції залежать від типу вир-ва, кількості видів продукції, що випускається, структури управління вир-вом, а також від застосовуваних методів обліку і кальк-ня собівартості продукції.

Зведений облік витрат на вир-во здійснюється на основі зведених даних, одержаних у результаті обробки первинної документації.

На підпр-вах із цеховою структурою управління зведений облік забезпечує виділення в с/б продукції витрат окремих цехів. На підпр-вах з безцеховою структурою управління зведений облік витрат на вир-во ведеться за видами продукції в цілому по підпр-ву. Дані зведеного обл. використ-ся під час складання калькуляції фактичної с/б прод.

В етапах обліку процесу в-ва оюлік зведення З-т є 3-м етапом. Це етап завершення обліку використ-ня рес-в. на цьому етапі мож. дістати заг. суму З-т на в-во за пев. проміжок часу (міс., кв. тощо).

Етапи:

2. Облік форм-я ел-в З-т за центрами первин. викор-я рес-в в-ва – прямі або напрямі З-и.

2. Облік розподілу та перерозподілу ел-в З-т за нап­рямками — відп-о до особл-тей технології та орг-ї в-ва.

3. Звед-я (звед. облік) З-т за проміжн. та кінце­в. центрами З-т для формув-я соб-ті прод-ї.

4. облік сук. соб-ті прод-ї, яку випустило госп-во

5. Облік соб-ті окр. видів прод-ї.

6. Облік соб-ті од-ць вимірюв-я окр. видів прод-ї.

На першому етапі З-и на в-во обліковують по центрах первин. формув-я ел-тів З-т, щоб по кож. центру (бри­гаді, дільниці, цеху, переділу тощо) дістати сук. суму З-т: Одержуємо підсумк. дані в цілому в розрізі ел-тів та видів З-т.

У госп-вах З-ти на в-во зводяться по цен­трах їх первин. викор-я (бригадах, дільницях, цехах, технол. фазах, переділах тощо), усередині центрів форму­в-я — за виробами, групами виробів, видами робіт, послугами, видами З-т та в сукупності — тобто по госп-ву в цілому незал-о від признач-я. Тобто З-и звод-ся як по горизонталі, так і по вертикалі, за ієрархією в-ва, але завжди за ознакою «Ел-ти З-т».

Методика та техніка обліку зведення З-т зал-ть від ф-рів:

• Типу в-ва

• Хар-ру технол-ї та спос-у її орг-ї

• К -ті прод-ї

• Організац. побудови упр-я вирішальні

• Вар-в обліку напівф-тів

Напівф-т (напівпродукт) – продукт окр. технол. фаз (переділів, цехів, дільниць, бригад тощо), який має пройти ще 1-у або кілька фаз обробки, перш ніж стати ГП-ю.

Якщо напівф-т для дан. фази є гот. і реал-ся, то його облік-ть як ГП-ю, і тоді його наявність на методику обліку звед-я З-т не впливає.

Якщо напівф-т признач. для подальш. обробки на цьому під-ві, то його міжцех. рух облік-ся.