26. Принципи стратегії та політики менеджменту персоналу

Кожна фірма розробляє свої власні принципи політики менеджменту персоналу. До загальних принципів формування політики менеджменту персоналу, характерних для більшості фірм, можна віднести такі: науковість; справедливість; комплексність та системність; послідовність; дотримання трудового законодавства; рівність і відсутність дис­кримінації; економічність; конкретність та адресність.

З принципами формування політики менеджменту персоналу тісно пов'язані вимоги, які висуваються до менеджменту сучас­ного підприємства. Основними з них є такі: Взаємозалежність та взаємообумовленість із функціональ­ною стратегією менеджменту персоналу та загальною стратегією розвитку організації; Стабільність та гнучкість; Економічна обґрунтованість; Індивідуальний підхід до кожного зі своїх працівників та значимість ролі людських ресурсів організації; Орієнтація на довготривале планування; Соціальна спрямованість; Активність.

27.Залежність стратегії та політики менеджменту персоналу від генеральної стратегії розвитку організації.

Під управлінською стратегією розуміють загальну концепцію того, яким чином досягаються цілі організації, вирі­шуються проблеми, які стоять перед нею, і розподіляються необ­хідні для цього обмежені ресурси. На практиці стратегія являє собою систему управлінських і організаційних рішень, спрямованих на реалізацію місії, цілей і завдань фірми, пов'язаних або з її розвитком, або з перетворенням

Елементами управлінської стратегії є такі: система цілей (місія, загальнофірмові та специфічні цілі), пріоритети (голо­вні принципи розподілу ресурсів), правила здійснення управлінських дій.

Функціональні стратегії менеджменту персоналу відповідають певним групам і видам генеральних стратегій.

Умовно генеральні стратегії можна розділити на дві групи: стратегії функціонування (вони пов'язані І поведінкою організації на ринку й мають три різновиди — лідерство в низьких витратах, диференціація й фокусування) і роз­витку (зростання, помірного зростання, скорочення та комбінована).

Стратегії можуть бути різними також і за своїм характером,. У цьому сенсі виділяють три види стратегій:наступальну, наступально-оборонну (стратегія стабілізації) та оборонну (стратегія

виживання). Як правило, наступальний характер мають стратегії

зростання й помірного зростання; наступально-оборонний - комбінована стратегія; суто оборонний — стратегія скорочення діяльності.

28.Характеристика та відмінності політики менеджменту пер­соналу в умовах бюрократичної та патерналістської моделей рин­ку праці.

Існує два типи моделей ринку праці на мікрорівні (бюрократична та патерналістська).

У бюрократичній моделі менеджменту персоналу:

а) наявна жорстка ієрархічність;

б) зв'язки між підрозділами, розміщеними на одному рівні ор­ганізаційної структури, здійснюються через центр;

в) використовуються жорсткі посадові інструкції;

г) підлеглим видаються вичерпні завдання;

е) головне для підлеглого — зробити так, як сказав начальник;

є) бюрократична модель спирається на організаційну струк­туру, викликає опір людей організаційній структурі, підкоряє людей оргструктурі, проектується та впроваджується в практику, долаючи опір людей та підлаштовуючи їхні характери під структуру.

Патерналістська модель менеджменту персоналу:

а) не забороняє діяти, припускаючи деякі рівні організаційної структури управління персоналом;

в) дає змогу працівникам самим формувати свою посаду, незважаючи на інструкції;

г) створює умови, за яких підлеглому лише ставляться завдан­ий; як він буде їх виконувати — це вже його справа;

І') стимулює ініціативу, творчий підхід до справи;

д) формулює головну мету для працівника — розв'язати про­дму, надати результат;

е) дає змогу виконавцю самому брати участь у постановці завдання, яке йому належить виконувати;

ж) спирається на мікрокультуру фірми, викликає опір людей культурі, залучає людей до культури, створюється та впроваджується в практику самими працівниками.