
- •1.Метод, методологія, методика
- •2.Сутність менеджменту персоналу і напрями його розвитку
- •3. Менеджмент персоналу як об'єктивне
- •4.Цілі та функції менеджменту персоналу.
- •5.Об'єкти та суб'єкти менеджменту персоналу. 5
- •6. Принципи та засоби менеджменту персоналу.
- •9. Менеджмент персоналу як навчальна дисципліна
- •10. Взаємозв'язки дисципліни «Менеджмент персоналу» з іншими навчальними дисциплінами.
- •11. Менеджмент персоналу як предмет наукових досліджень
- •12. Ключові поняття менеджменту персоналу: менеджмент, персонал, організація.
- •13. Організація як соціальний інститут і об'єкт менеджменту
- •14.Спільна праця в організації, її переваги та недоліки у порівнянні з індивідуальною працею
- •15.Об'єктивна необхідність управління спільною працею
- •16. Персонал організації та його структцура
- •17.Основні якісні характеристики персоналу. 17
- •18. Зміст і завдання стратегії та політики менеджменту персоналу організації
- •19. Характеристика пасивної політики менеджменту персоналу.
- •Характеристика реактивної політики менеджменту персоналу.
- •Характеристика превентивної політики менеджменту персоналу.
- •Характеристика активної політики менеджменту персоналу.
- •24. Зовнішні та внутрішні чинники стратегії та політики менеджменту персоналу.
- •26. Принципи стратегії та політики менеджменту персоналу
- •27.Залежність стратегії та політики менеджменту персоналу від генеральної стратегії розвитку організації.
- •28.Характеристика та відмінності політики менеджменту персоналу в умовах бюрократичної та патерналістської моделей ринку праці.
- •29. Нормативно-правова база менеджменту персоналу
- •Кодекс законів про працю України та його значення в менеджменті персоналу.
- •33.Структура і призначення Класифікатора професій дк 003-95.
- •31.Закон України «Про оплату праці» та його значення в менеджменті персоналу.
- •34.Документи, які належать до нормативно-правової бази менеджменту персоналу і розробляються керівництвом організації для внутрішнього використання.
- •35. Науково-методичне забезпечення менеджменту персоналу
- •36.Структура і призначення Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників.
- •38.Конвенції та рекомендації Міжнар. Організації праці.
- •39.Документи, які належать до науково-методичного забезпечення менеджменту персоналу і розробляються керівництвом організації для внутрішнього використання.
- •40.Сутність понять «інформаційне забезпечення» та «інформаційна система менеджменту персоналу».
- •42.Розподіл ролей між лінійними керівниками та службою персоналу у вирішенні завдань менеджменту персоналу.
- •43.Основні тенденції у галузі менеджменту персоналу, характерні для зарубіжних фірм та компаній.
- •44. Матеріально-технічне забезпечення менеджменту персоналу
- •45. Фінансове забезпечення менеджменту персоналу. Джерела коштів на оплату праці та інші форми матеріального заохочення найманих працівників.
- •46.Знання керівниками основ психології менеджменту — необхідна передумова ефективного управління спільною діяльністю.
- •47.Сутність функцій і ролей, які виконує керівник.
- •49.Соц.-психолог. Фактори трудової поведінки персоналу
- •50.Потреби та ціннісні орієнтації працівників, урахування їх у процесі мотивації трудової поведінки.
- •51.Сутність понять «комунікація» і «спілкування».
- •52.Компоненти структури спілкування.
- •53.Функції спілкування в управлінні персоналом.
- •54.Сутність зворотного зв'язку, його значення для ефективного управління.
- •55.Стресові фактори й управління ними
- •56.Типи та основні причини конфліктів в організації
- •57.Управління конфліктною ситуацією
- •58.Формування позитивного соціально-психологічного клімату.
- •59.Соціально-психологічні резерви колективу та методи їх використання для підвищення ефективності діяльності організації
- •60.Специфіка діяльності служб персоналу у ринкових умовах.
- •61.Роль служби персоналу у формуванні конкурентоспроможного персоналу.
- •62.Структура служби персоналу.
- •63.Функції та завдання служби персоналу.
- •65.Права, обов'язки й відповідальність керівника служби персоналу.
- •66.Професійно-кваліфікаційні вимоги до сучасного керівника служби персоналу.
- •67. Номенклатура справ з кадрового діловодства
- •68.Склад кадрової документації та її призначення.
- •69. Документаційне забезпечення руху кадрів
- •70.Основні вимоги до складу та ведення особових справ працівників підприємства.
- •71.Правила заповнення, ведення та зберігання трудових книжок працівників в організації.
- •72.Сутність та призначення штатно-посадової та алфавітної книг у діяльності служби персоналу.
- •73. Комп'ютеризація кадрового діловодства
- •74. Об'єктивні й суб'єктивні чинники зміни потреб організації в персоналі
- •75.Інформаційна база для визначення поточних і перспективних потреб організації у персоналі
- •76. Аналіз наявної чисельності та структури персоналу
- •77,78Сутність штатно-номенклатурного та балансового методів визначення потреб організації у персоналі.
- •79. Сутність методів екстраполяції, експертних оцінок та математичного моделювання
- •80.Зовнішній та внутрішній ринки праці як джерела поповнення й оновлення персоналу
- •81.Переваги та недоліки зовнішніх і внутрішніх джерел поповнення й оновлення персоналу.
- •82.Маркетинг ринку праці та ринку освітніх послуг
- •83. Методи професійного підбору кадрів
- •84.Співбесіда як метод відбору кандидатів на вакантні робочі місця.
- •85.Тестові випробовування як метод оцінювання кандидатів на вакантні робочі місця
- •86.Графологічна експертиза як метод оцінювання кандидатів на вакантні робочі місця
- •87. Розвиток персоналу як засіб забезпечення його конкурентоспроможності
- •88.Сутність, соціально-економічне значення і завдання розвитку персоналу.
- •89.Основні положення концепції людського капіталу.
- •90. Сутність та ступені професійно-технічної освіти.
- •91.Первинна професійна підготовка робітників на виробництві.
- •92. Первинна професійна підготовка персоналу у вищих навчальних закладах.
- •93. Форми підвищення кваліфікації та перепідготовки робітників.
- •94. Післядипломна освіта керівників, професіоналів і фахівців
- •95. Основні риси програми « Магістр бізнес –Адміністрування
- •96.Система неперервного навчання персоналу.
- •97. Сутність, значення та організація планування трудової кар’єри
- •99. Професійно- кваліфікаційне просування керівників, професіоналів, фахівців
- •100. Створення підготовки резерву на заміщення вакантних посад керівників.
- •101.Поняття, види та фактори руху персоналу.
- •102. Позитивні та негативні наслідки плинності персоналу.
- •103. Показники обороту, плинності та стабільності персоналу.
- •104. Основні процеси руху персоналу.
- •105 Розкрити сутність процесу уведення в посаду.
- •106. Сутність, види та етапи адаптації.
- •107. Типи переміщень працівників.
- •108. Абсентеїзм, його причини, наслідки та методи регулювання.
- •Підстави для припинення трудової угоди.
- •Наслідки та практичні дії роботодавців за умов скорочення працівників.
- •Система заходів пристосування персоналу до економічних змін.
- •112. Практика пристосування до економічних змін у зарубіжних фірмах та компаніях.
- •113. Методи розрахунку втрат від надмірного руху персоналу та звільнення працівників.
- •114. Значення та завдання регулювання трудової діяльності персоналу організації.
- •115. Чинники ефективності діяльності організації.
- •116. Сутність та значення визначення мети діяльності структурного підрозділу.
- •118.Кадрове та норматив-правове забезпечен. Ефективної діяльності п-ва
- •119. Організаційно-економічне та інженерно-технічне забезпечення ефективної діяльності персоналу.
- •120. Значення ресурсного забезпечення трудової діяльності персоналу для підтримання встановленого ритму п-ва.
- •121. Сутність поточного обслуговування та оперативного регулювання виробничих і трудових ресурсів.
- •123. Сутність та значення адміністративних методів управління персоналу.
- •125. Сутність та значення правових методів.
- •126. Сутність та значення соціально- психологічниз методів.
- •127. Сутність та значення регламентування посадових обов’язків.
- •129. Засоби регламентування діяльності структурних підрозділів.
- •130. Засоби регламентування діяльності посадових осіб.
- •132. Сутність і значення робочого часу як універсальної міри кількості праці.
- •134. Регулювання робочого часу протягом тижня
- •140. Регулювання режимів праці та відпочинку протягом зміни, доби, тижня, року
- •141. Гнучкі режими праці.
- •142. Методи аналізу ефективносі використання робочого часу.
- •143. Фотографія робочого дня.
- •135. Законодавче обмеження робочого часу для окремих категорій персоналу.
- •136. Обмеження роботи в нічний час, у вихідні та святкові дні.
- •146. Характеристика елементів умов праці.
- •138. Законодавче регулювання тривалості відпусток.
- •139. Правила внутрішнього трудового розпорядку як засіб регулювання робочого часу в конкр. Організації
- •144. Поняття та значення умов праці в організації.
- •145. Фактори умов праці та їх вплив на здоровя, працездатність людини, продуктивність праці та інші екон. Показники.
- •147. Державне регулювання умов праці.
- •148. Гігієнічна класифікація умов праці.
- •150. Засоби компенсації впливу на працівників несприятливих умов праці
- •151.Основні напрями поліпшення умов праці на виробництві
- •152.Економічні та соціальні показники оцінювання ефективності заходів з удосконаленням умов праці
- •153.Обєктивна необхідність та значення оцінювання персоналу
- •154.Сутність та завдання оцінювання персоналу
- •155.Етапи процесу оцінювання персоналу
- •156.Система оцінки персоналу та її види
- •157.Модель комплексної оцінки персоналу
- •158.Методи оцінювання персоналу
- •160.Атестація
- •162.Місце мотивації персоналу в системі ринкових відносин.
- •163. Потреби людини як провідна ланка мотивації персоналу, їх класифікація.
- •165.Сучасні трактування мотивації персон.
- •164. Сугність, значення і взаємозв”язок категорій “мотив”, “стимул”, “інтерес”, “стимулювання”.
- •166. Матеріальна мотивація трудової діяльності
- •167. Чинники, що впливають на мотивацію
- •168.Еволюція політики доходів і її вплив на стан матеріальної мотивації
- •169.Взаємозвязок зароб. Плати, ефективності та доходів
- •170.Сутність та функції заробітноїплати
- •171.Чинники диференціації зароб плати
- •172.Основні складові організації зароб плати за умов ринкової системи господарювання
- •173.Тарифна система оплати праці та її місце в мотиваційному механізмі
- •174.Вдосконалення тарифних умов оплати праці керівників, професіоналів, фахівців і робітників за традиційного підходу до побудови їх
- •175.Сутність та переваги гнучкої тарифної системи оплати праці
- •178.Нормування праці та його роль у визначенні заробітної плати
- •179.Роль системи оплати праці в посиленні мотивації трудової діяльності
- •180.Класифікація систем зароб плати
- •181.Умови ефективного викор.Форм зар.Плати
- •182.Преміальне положення: стр-ра, вимоги до побудови
- •183. Зміни у структурі мотивації як об’єктивна закономірність
- •185 Об'єктивні передумови виникнення соціального партнерства та чинники його розвитку..
- •194 Зміст колективного договору та відповідальність за його невиконання
- •186 Роль Міжнародної організації праці в розвитку соціального партнерства.
- •Значення соціального партнерства
- •189. Принципи, на яких має функціонувати соціальне партнерство.
- •190 Роботодавці та наймані працівники як основні сторони соціального партнерства
- •191 Функції держави у соціальному партнерстві.
- •192. Суб’єкти соціального партнерства.
- •193.Колективний договір як форма оптимізації інтересів соціальних партнерів.
- •195. Виробнича демократія як складова форм соціального партнерства
- •196 Загальні засади ефективності в економіці та управлінні
- •197. Сутність понять “ефект”....
- •198. Витрати на персонал
- •199 Суть та показники організаційної ефективності менеджменту персоналу.
- •200. Суть та показники економічної ефективності менеджменту персоналу. Суть методу порівняння в аналізі економічн. Ефективності менеджменті персоналу.
- •201. Сутність методу порівняння в аналізі економічної ефективності менеджменту персоналу
- •202 Суть та показники соціальної ефективності менеджменту персоналу
- •Метод, методологія, методика-1
190 Роботодавці та наймані працівники як основні сторони соціального партнерства
Роботодавець — власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності або вповноважений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю. Роботодавець є носієм первинних прав у соціально-трудових відносинах. У трудових правовідносинах роботодавця як юридичну особу представляє вповноважена ним особа — керівник підприємства (організації). Останній укладає індивідуальні й колективні договори, звільняє працівників в установленому порядку, виконує різноманітні функції щодо організації виробництва, оперативного управління власністю відповідно до укладеного трудового договору (контракту). Роботодавця як фізичну особу в трудових правовідносинах з найманими працівниками представляє безпосередньо сама особа. Отже, під терміном «роботодавець» слід розуміти юридичну чи фізичну особу, яка є власником засобів виробництва, створює робочі місця, використовує найману працю згідно з трудовим договором, який від роботодавця — юридичної особи вповноважений укладати керівник підприємства (організації), а від роботодавця — фізичної особи — безпосередньо ця особа.
Найманий працівник — це фізична особа (громадянин), яка перебуває в трудових відносинах з роботодавцем. Ці відносини виникають на підставі укладеного трудового договору. Основою трудового договору є виконання трудової функції, що спричиняє як обов'язки найманого працівника, так і роботодавця перед останнім, які мають правовий, організаційний, економічний і соціальний характер. Виконання трудової функції безпосередньо пов'язане з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, виконанням існуючих посадових інструкцій, інших трудових регламентів і означає входження громадянина до складу працюючих (штат) цього підприємства (організації), реальне перетворення його в найманого працівника. З урахуванням виокремлених ознак поняття, що розглядається, доцільно розкрити так: найманий працівник — це фізична особа (громадянин), яка перебуває в трудових відносинах з роботодавцем на підставі укладеного трудового договору (контрасту) і безпосередньо виконує трудову функцію відповідно до існуючих регламентів (норм, інструкцій, положень тощо). Стороною соціально-трудових відносин можуть бути лише ті працівники, у яких є договори з роботодавцями і, відповідно, певний правовий захист. Та частина економічно активного населення, яка зайнята в так званому неформальному секторі економіки, практично випадає з офіційної сфери соціально-трудових відносин.
191 Функції держави у соціальному партнерстві.
Специфічною стороною соціального партнерства є держава в особі органів, що представляють її інтереси. Держава в соціальному партнерстві виконує багатоманітні функції, виступаючи одночасно чи поперемінне в декількох ролях — засобів виробництва і, відповідно, роботодавця, законодавця, ініціатора соціального діалогу, арбітра, посередника, примірювача, гаранта прав і свобод членів суспільства.
1. Законодавча функція, що означає формування та вдосконалення національного трудове законодавство з урахуванням конвенцій і рекомендацій Міжнародної організації праці та відповідно до національних умов. Ця функція має стабілізувальне значення для соціально-трудових відносин (офіційне визначення суб'єктів і органів соціального партнерства, правил і механізмів взаємодії сторін відносин у сфері праці, правових норм їхньої відповідальності за невиконання колективних договорів і угод та інших спільних домовленостей, установлення державних мінімальних соціальних стандартів та механізму їхнього застосування).
2. Функція безпосереднього учасника колективно-договірного процесу. За такої форми навантаження в реалізації соціальної політики розподіляються між трьома партнерами, а органи, що представляють інтереси держави, мають можливість на практиці перевірити дієвість принципів соціального партнерства, досконалість чинної правової бази, реалізувати загальнодержавні інтереси. При цьому держава має здійснювати процедури, що забезпечують ефективні консультації, регулярні переговори між представниками сторін соціального партнерства з питань, що становлять предмет соціально-трудових відносин. Значна роль належить державним органам і в регулюванні питань, що пов'язані з застосуванням колективних договорів і угод, зокрема з установленням правової відповідальності за невиконання умов колективних договорів і угод.
3. Стабілізувальна та регулювальна роль держави в галузі соціально-трудових відносин проявляється і в поширенні сфери дії укладених договорів і угод на інші підприємства та суміжні галузі. Підставою є боротьба з недобросовісною конкуренцією та необхідність створення єдиного соціального простору у сфері праці. Підприємці, які не охоплені колективними договорами й угодами, можуть вдаватися до суттєвого зниження витрат соціального характеру та в такий спосіб отримувати певний економічний виграш. Правовий механізм поширення укладених угод на інші підприємства, як запобіжник вирівнювання стартових умов підприємств, діє в цілій низці країн Західної Європи. Цей механізм слід використати й у вітчизняній практиці.
4. Функція гаранта конституційних, законодавчих прав усіх сторін соціального партнерства, і як організатора, координатора, незалежного регулятора соціально-трудових відносин. Ці функції реалізуються як наданням чинності законодавчим, нормативним актом, так і ініціюванням розвитку соціального партнерства, прийняттям державних програм удосконалення соціально-трудових відносин, участю в підготовці кадрів для соціального сектору, координацією наукових досліджень у цій сфері тощо.