Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МЕНЕДЖМЕНТ ПЕРСОНАЛУ. Теория.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
836.61 Кб
Скачать

152.Економічні та соціальні показники оцінювання ефективності заходів з удосконаленням умов праці

До економічних результатів впливу умов праці на людину, які мають позитивне значення, слід віднести підвищення про­дуктивності праці, раціональне використання основних вироб­ничих фондів.

Сприятливі умови сприяють підвищенню продуктивності праці за рахунок раціональнішого використання робочого часу завдяки зниженню цілоденних втрат через тимчасову непрацездатність та виробничий травматизм.

Зростання продуктивності праці супроводжується також, як правило, досягненням високої якості продукції та послуг, а ско­рочення витрат робочого часу сприяє зменшенню собівартості про­дукції.

За даними досліджень, комплекс заходів з поліпшення умов праці може забезпечити приріст продуктивності праці на 15— 20 %

Поліпшення умов і впровадження заходів із забезпечення без­пеки праці сприяють також скороченню плинності кадрів.

До позитивних соціальних результатів можна віднести ступінь сприятливого впливу процесу праці на стан здоров'я людини, її ставлення до праці, соціальну активність, а також максимальне задоволення умовами праці.

Негативним соціальним результатом є зниження творчої ак­тивності, зацікавленості в праці, трудової дисципліни, а також зростання плинності кадрів унаслідок несприятливих умов праці.

Для оцінювання результатів заходів з поліпшення умов та охо­рони праці, згідно з Методикою визначення соціально-економіч­ної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці, запропоновано чотири групи показників: —зміна стану умов і охорони праці;

— соціальні;

—соціально-економічні;

— економічні

Зміна умов охорони праці характеризуються підвищенням рів­ня безпеки праці, поліпшенням санітарно-гігієнічних, естетич­них, психофізіологічних показників.

Соціальні результати заходів з поліпшення умов і охорони праці визначаються такими показниками:

—збільшення кількості робочих місць, які відповідають нор­мативним вимогам та зменшення кількості працюючих у незадовільних умовах;

—зниження рівня виробничого травматизму; —зменшення кількості випадків професійної захворюваності, пов'язаної з незадовільними умовами праці;

—зменшення кількості випадків інвалідності внаслідок трав­матизму чи професійної захворюваності;

— зменшення плинності кадрів через незадовільні умови праці.

Економічні результати заходів щодо поліпшення умов і охо­рони праці виражаються у вигляді економії за рахунок зменшен­ня збитків унаслідок аварій, нещасних випадків і професійних захворювань.

153.Обєктивна необхідність та значення оцінювання персоналу

Оцінювання персоналу — це процедура, за допомогою якої виявляється ступінь відповідності якостей працівника, його тру­дової поведінки, результатів діяльності певним вимогам.

Постійне використання системи оцінювання персоналу суттє­во впливає на ефективність організації та її конкурентоспромож­ність

Ефективність діяльності будь-якої організації значною мірою визначається ступенем відповідності індивідів, які в ній працюють, робочим місцям, які вони займають. Лише за такої відповідності організація та індивіди досягають цілей свого роз­витку. Виявити ступінь відповідності індивідів вимогам їхніх ро­бочих місць можна в процесі оцінювання, яке є однією з ключо­вих функцій менеджменту персоналу.

Необхідність та значення оцінювання персоналу багатократно зростають за сучасних умов ринкової трансформації економіки.

Оцінювання персоналу передбачає порівняння певних харак­теристик людини (ділових та особистісних якостей, трудової поведінки та результатів роботи) з відповідними еталонами, вимо­гами, параметрами. Воно охоплює дві сфери діяльності праців­ників — поточну та перспективну.

Основними об'єктивними потребами підприємств в оцінюванні персоналу є:

• потреба в одержанні інформації для вдосконалення навичок І здібностей працівників;

• потреба в інформації для диференціації рівнів матеріальної винагороди;

• потреба в інформації для визначення індивідуального трудового внеску та кращого використання працівника в організації.