139. Правила внутрішнього трудового розпорядку як засіб регулювання робочого часу в конкр. Організації

Одним з основних напрямів регулювання соціально-трудових відносин на підприємстві є підвищення ефективності використання роб. часу такими регуляторами, як взаємні обов'язки сторін, система матеріального з нормативним. Для аналізу використан­ня робочого часу розраховують три відносні показники: коефіці­єнт ефективного використання змінного робочого часу; коефі­цієнт неприхованих (явних) утрат робочого часу; коефіцієнт при­хованих утрат робочого часу.

Отже, фотографія робочого часу дає змогу виявляти як наявні, так і невидимі, приховані, утрати робочого часу для його продук­тивнішого використання.

144. Поняття та значення умов праці в організації.

Людина значну частину свого життя витрачає на пра­цю, і тому від умов праці, рівня її безпеки залежать працездат­ність і продуктивність праці, якість роботи, стан здоров'я. Сприятливі умови забезпечують як соціальну гармонію особи людини, так і її ставлення до праці та задоволення цією працею. Актуальність питання поліпшення умов праці обумов­люється й тим, що зростання рівня освіти працівників вимагає для них змістовної праці в небезпечних умовах. Тому створен­ня сприятливих умов праці має бути одним з головних завдань суспільства, невід'ємною частиною державної соціальної та економічної політики, важливою складовою менеджменту пер­соналу.

За умовах розвитку ринкових відносин поліпшенню умов пра­ці сприяє й необхідність використовувати в конкурентній боро­тьбі новітні технології, які базуються на досягненнях науковотехнічного прогресу, прагнення досягти зниження витрат на ви­робництво продукції та відповідного зростання прибутку на під­приємствах будь-якої форми власності. Умови праці поділяються на соціальне економічні, які розгля­даються в широкому контексті й характеризують суспільне став­лення до них, та виробничі, тобто умови праці безпосередньо на робочих місцях

145. Фактори умов праці та їх вплив на здоровя, працездатність людини, продуктивність праці та інші екон. Показники.

Перша група — соц.-економ. фактори, дія яких обу­мовлює характер умов праці. Серед них виділяють підгрупи:— норм.-правові (закони, норми, стандарти, а також фор­ми адміністративн. та громадського контролю за їхнім вико­нанням);— економ. (матеріальне й економічне стимулювання, мо­ральне заохочення, система пільг та компенсацій за несприятливі умови праці);— соц.-псих. (ставлення працівників до праці, псих. клімат);— суспільно-політичні (форми руху працівників за створення сприятливих умов, винахідництво).

Друга група — техніко-організаційні фактори. Вони вплива­ють на формування умов праці на робочих місцях, дільницях, це­хах. Серед них виділяють такі підгрупи:

— предмети та продукти праці (сировина, матеріали, готові вироби);—технологічні процеси; —засоби праці;— організаційні форми виробництва, праці та управління.

Третя група — природні фактори, дія яких не лише обумов­люється особливостями природного середовища, а й висуває до­даткові вимоги до устаткування, технології, організації вир-­тва та праці. Серед них виділяють такі підгрупи:

— географічні (кліматичні зони);

— біологічні (особливості рослинного та тваринного світу в сільському господарстві);— геологічні (характер добування корисних копалин).

Класифікація факторів допомагає на рівні галузі, об'єднання, окремого виробництва:

— формувати та поліпшувати умови праці, аналізувати їхній стан;— планувати заходи щодо поліпшення умов праці;

—розробляти проекти устаткування, споруджень, технологіч­них процесів, спрямованих на поліпшення умов праці;

—зосереджувати ресурси (фінансові, матеріальні, трудові) на поліпшення умов