146. Характеристика елементів умов праці.

Виділяються такі елементи умов праці:

* Санітарно-гігієнічні елементи ха-зують виробниче середовище, на яке впливають предмети та засоби праці, а також технологічні процеси (промисловий шум, вібрація, токсичні ре­човини, промисловий пил, температура повітря).

Усі вони оцінюються за допомогою методів санітар­но-гігієнічних досліджень і нормуються встановленням стандар­тів, санітарних норм і вимог.

* Психофізіологічні елементи обумовлені змістом праці та її організацією (фізичне навантаження, нервово-психологічна на­пруга, монотонність трудового процесу Елементи цієї групи, за винятком фізичних зусиль і монотонності, не мають зат­верджених нормативів.

* Естетичні елементи сприяють формуванню позитивних емо­цій у працівника (художньо-конструктивне рішення робочого міс­ця, освітлення, функціональна музика тощо).

Кількісних оцінок елементи цієї групи не мають. Визначення естетичного рівня умов праці здійснюється за допомогою методів експертного оцінювання.

* Соціально-психологічні елементи ха-зують взаємовідносини в трудовому колективі, створюючи відповідний пси­хологічний настрій працюючих (соціальний клімат).Вони не мають одиниць виміру, норм і стандартів. * *Технічні елементи визначаються рівнем механізації праці.

Для перших трьох систем умови праці розглядаються в межах робочого місця, дільниці, цеху, виробництва, а для двох остан­ніх— у межах підприємства, галузі, регіону.Забезпечення необхідних умов трудової діяльності здійснся за трьома напрямами;— формування сприятливих умов праці, збагачення її змісту;

— поліпшення умов праці у зв'язку з наявністю несприятли­вих факторів чи зростаючими потребами суспільства,— захист працівників від наявних та можливих небезпек та виробничої шкідливості, тобто охорона праці

138. Законодавче регулювання тривалості відпусток.

Закон також регулює тривалість щорічних і додаткових від­пусток.

Право на відпустку мають усі працівники, що виконують ро­боту на підставі трудового договору на підприємствах незалежно від форм власності, а також працюють за трудовим договором у громадян, що займаються підприємницькою діяльністю без ство­рення юридичної особи.Час відпустки зараховується працівникові до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію, до загального стажу, що впливає у відповідних випадках на величину допомоги з державного соці­ального страхування, до спеціального стажу, що обчислюється відповідно до спеціального законодавства, та до стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки.Відпустка надається зі збереженням на її період місця роботи, заробітної плати. Тривалість відпусток розраховується в кален­дарних днях. Ст. 4 Закону України «Про відпустки» встановлює такі види відпусток:— щорічні відпустки: основна й додаткова (за роботу в шкід­ливих і важких умовах праці, за особливий характер праці тощо);—додаткові відпустки у зв'язку з навчанням; —творчі відпустки;

— соціальні відпустки (у зв'язку з вагітністю і пологами; для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; додатко­ва відпустка працівникам, що мають дітей);— відпустки без збереження заробітної плати;— інші види відпусток, установлених законодавством, угода­ми, колективним і трудовим договорами.

Основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як на 24 календарних дні, а неповнолітнім особам — на 31 календарний день (ст. 75). Для окремих категорій працівників встановлюється інша тривалість відпусток. Робітникам вугільної, металургійної, електроенергетичної промисловості та деяким ін­шим щорічна основна відпустка надається тривалістю 24 кален­дарних дні, і за кожні два відпрацьовані роки вона збільшується на два дні. Працівники, зайняті на підземних гірничих роботах завглибшки 15 метрів і нижче, мають право на щорічну основну відпустку тривалістю 28 календарних днів, керівні, педагогічні та науково-педагогічні працівники освіти й наукові працівники — до 56 календарних днів. Інваліди І і II груп мають право на щоріч­ну відпустку тривалістю ЗО календарних днів, а інваліди III групи — 26 календарних днів.

Щорічну відпустку на вимогу працівника потрібно переноси­ти на інший період у разі:— порушення власником терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки ;— несвоєчасної виплати власником або вповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки;—тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;