132. Сутність і значення робочого часу як універсальної міри кількості праці.

Робочий час — це трив.обов'язкового перебування пра­цівника на робочому місці для виконання посадових обов'язків .Робочий час — явище сфери праці Кількісне порівняння різ­них видів праці можна здійснити тільки за допомогою робочого часу. Отже, робочий час є універсальною мірою кількості праці. Кількість праці, уречевленої в її прод-ах, визначається екстенсивною (тривалість робочого часу) та інтенсивною (ступінь інтенсивностіті праці) величинами. Тому поняття «робочий час» і «час праці» неоднакові. Робочий час як ЕК. категорія відобра­жає складний суперечливий зв'язок тривалості праці та її інтен­сивності. Загальна тривалість робочого часу визнача-ся: з одного боку, рівнем розвитку виробництва, з іншого— фізичними та психофізіологічними можливостями людини.Заг. тривалість роб. часу повинна бути не меншою за ту, яку допускає досягнутий рівень продук. праці, в іншому разі можуть істотно уповільнитись темпи соц.-екон. розвитку сус-ва. Допускається законодавче й договірне встановлення меншої тривалості робочого часу. Розрізняють такі поняття, :-скорочений робочий час — скорочена тривалість робочого часу з оплатою праці повного робочого дня або тижня. Неповний робо­чий час — скорочена тривалість робочого дня або тижня, яка вста­новлюється за погодженням сторін трудового договору з оплатою пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку

Норма тривалості робочого часу — це законодавче встановле­на максимальна тривалість робочого часу одного працівника на тиждень.

133. Законодавство України про регулювання робочого часу відпусток.

Робочий час регламентується і державою, і роботодав­цем. Згідно з Кодексом законів про працю Укр.. уста­новлюється верхня межа тривалості робочого часу: для норм. умов праці - 40 годин на тиждень; для працівників, зай­нятих на роботах зі шкіл. умовами праці, — не більше 36 го­дин на тиждень.Для пра-ків здебільшого встановлюється 5-денний ро­бочий тиждень з двома вихідними днями..

На тих підприємствах і в організаціях, де за характером вироб­ництва та умовами роботи запровадження 5д. робочого тижня є недоцільним, установлюється 6-ти робочий ти­ждень з одним вихідним днем. За шестиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин за тижневої норми 40 годин, 6 годин за тижневої норми 36 годин і 4 години — при тижневій нормі 24 години. Скор. тривалість роб. часу встан. для пра­цівн. віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, а для осіб віком від 15—16 років (учнів віком від 14 — до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень. Скорочена тривалість робоч. часу становлюється зако-вом у розр-ку на тиж. Закон також регулює тривалість щорічних і додаткових від­пусток.

Право на відпустку мають усі працівники, що виконують ро­боту на підставі трудового договору на підприємствах незалежно від форм власності, а також працюють за трудовим договором у громадян, що займаються підприємницькою діяльністю без ство­рення юридичної особи.

Ст. 4 Закону України «Про відпустки» встановлює такі види відпусток:— щорічні відпустки: основна й додаткова (за роботу в шкід­ливих і важких умовах праці, за особливий характер праці тощо);—додаткові відпустки у зв'язку з навчанням; —творчі відпустки;— соціальні відпустки (у зв'язку з вагітністю і пологами; для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; додатко­ва відпустка працівникам, що мають дітей)— відпустки без збереження заробітної плати;— інші види відпусток, установлених законодавством, угода­ми, колективним і трудовим договорами.Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається від­пустка.Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривало­сті протягом двох років підряд, а також ненадання їх упродовж робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівни­кам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу в шкідливих і важких умовах чи за працю особливого характеру.