Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МЕНЕДЖМЕНТ ПЕРСОНАЛУ. Теория.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
836.61 Кб
Скачать

57.Управління конфліктною ситуацією

Існує декілька груп методів управління конфліктними ситуаціями:

> внутріособистісні; У структурні;

> міжособистісні;

> агресивні відповідні дії.

Внутріособистісні методи розв'язання конфлікту лолягають у тому, щоб особистість правильно організувала свою поведін­ку та спілкування з іншими людьми.

Структурні методи — це методи впливу на організаційні тру­дові конфлікти, що виникають через неправильний розподіл пов­новажень, недоліки в організації праці, системах стимулювання. В основі цих методів лежать:

> роз'яснення вимог до роботи;

> координаційні та інтеграційні механізми; '> загальноорганізаційні комплексні цілі;

> система винагород.

Міжособистісні методи розв'язання конфліктів ґрунтуються на врахуванні стилів поведінки конфліктуючих сторін і природи самого конфлікту. Існує п'ять стилів розв'язання конфліктів, критеріями вибору яких є міра задоволення власних інтересів та інтересів іншої сторони.

58.Формування позитивного соціально-психологічного клі­мату.

Сприятливий соціально-психологічний клімат характеризується ціннісно-орієнтаційною єдністю та згуртованістю; кон'юнктивними (об'єднуючими) між-особистісними стосунками та задоволеністю ними членів групи; наявністю умов для самореалізації й самоутвердження особисто­сті; задоволенням професійною діяльністю; відсутністю негатив­них лідерів і негативних психологічних груп; переважанням по­чуття симпатії-притягання між працівниками; взаємною відпові­дальністю й вимогливістю.

59.Соціально-психологічні резерви колективу та методи їх використання для підвищення ефективності діяльності організації

Соціально-психологічні резерви в умовах сприятливого соціа­льно-психологічного клімату виникають на всіх рівнях структур­ної організації колективу. На індивідуальному рівні вони зумов­люються особистісними психічними властивостями працівника, які реалізуються для задоволення потреби в самоутвердженні, самореалізації, бажанні відповідати експектаціям групи. Для працівника особливе значення має колективна думка про нього, оскільки вона зачіпає сферу почуттів та емоцій. Саме колективна думка викликає у працівника необхідність свідомої самооцінки й корекції трудової поведінки.

Самооцінка — це оцінка особистістю самої себе, своїх можли­востей, якостей і місця в організації. Вона ґрунтується на порів­нянні домагань і досягнутих успіхів, що є підставою для самопо­ваги. Система оцінок (самооцінка, очікувана й реальна оцінка особистості групою) діє як регулятор групових взаємин.

На рівні групи соціально-психологічні резерви виникають внаслідок формування позитивної емоційної атмосфери, що здат­на іррадіювати й посилюватися, зумовлюючи підвищення актив­ності всіх членів групи.

60.Специфіка діяльності служб персоналу у ринкових умовах.

В умовах ринкового господарювання персоналу організації притаманний високий динамізм розвитку. Він проявляється не тільки в прискоренні процесу оновлення професійних знань, на­вичок, але й у постійному зростанні ролі професійно важливих ділових якостей працівників. Освіта, кваліфікація та рівень роз­витку професійних здібностей є нині основними якісними харак­теристиками персоналу. На практиці ці характеристики не завж­ди відповідають потребам та вимогам виробництва. Отже, для формування конкурентоспроможного кадрового потенціалу не­обхідно постійно проводити заходи щодо вдосконалення розроб­лення та реалізації кадрової політики, підвищення ефективності діяльності служб управління персоналом в організації.