До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:

1) погашення місцевого боргу;

2) капітальні видатки, включаючи капітальні трансферти іншим бюджетам;

3) внески органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування до статутного капіталу суб'єкта господарювання;

4) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, що підлягає продажу відповідно до статті 128 Земельного кодексу України, за рахунок авансу, внесеного покупцем земельної ділянки;

5) підготовка земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них державної (до розмежування земель державної та комунальної власності) чи комунальної власності для продажу на земельних торгах та проведення таких торгів;

6) платежі, пов'язані з виконанням гарантійних зобов'язань Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста;

7) розроблення містобудівної документації на місцевому та регіональному рівнях.

Капітальні видатки бюджету розвитку спрямовуються на:

• соціально-економічний розвиток регіонів;

• виконання інвестиційних програм (проектів);

• будівництво, капітальний ремонт та реконструкцію об'єктів соціально-культурної сфери і житлово-комунального господарства;

• будівництво газопроводів і газифікацію населених пунктів; будівництво і придбання житла окремим категоріям громадян відповідно до законодавства;

• збереження та розвиток історико-культурних місць України та заповідників;

• будівництво та розвиток мережі метрополітенів;

• придбання вагонів для комунального електротранспорту;

• розвиток дорожнього господарства;

• придбання шкільних автобусів та автомобілів швидкої медичної допомоги;

• комп'ютеризацію та інформатизацію загальноосвітніх навчальних закладів; інші заходи, пов'язані з розширеним відтворенням.

В нинішній час дохідна частина місцевих бюджетів формується за рахунок:

• власних доходів

• закріплених доходів,

• міжбюджетних трансфертів.

Перелік власних і закріплених доходів визначений у Бюджетному кодексі України на тривалу перспективу. Надходження власних доходів не враховуються під час визначення обсягів міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам, що сприяє заінтересованості органів місцевого самоврядування у нарощуванні доходної бази. Закріплені доходи місцевих бюджетів становлять основу для визначення податкової спроможності території, їх обсяги впливають на розміри бюджетних трансфертів, що надаються місцевим бюджетам з Державного бюджету України.

Власні доходи — це доходи, які належать місцевому органу влади, формуються на підвідомчій йому території на основі рішень цього орга­ну. До власних доходів відносяться місцеві податки і збори, платежі, що встановлюються місцевими органами влади, доходи комунальних під­приємств, доходи від майна, що належать місцевій владі, та деякі інші.

Закріпленими є доходи, які на довготривалій основі передаються до місцевих бюджетів у повному розмірі або у визначеній єдиній для усіх бюджетів частині. За своєю сутністю це загальнодержавні податки, збори або доходи, що традиційно формують дохідну частину місцевих бюджетів. Це – податок з доходів фізичних осіб, державне мито, плата за ліцензії та торгові патенти тощо.

Джерела доходів місцевих бюджетів розмежовуються на такі, що враховуються та не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування, і враховується при визначенні об’ємів міжбюджетних трансфертів, відносяться наступні податки і збори (обов’язкові платежі):

1) податок на доходи фізичних осіб у частині, визначеній статтею 65 цього Кодексу;

2) 50 відсотків збору за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;

3) 50 відсотків збору за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя користувачами води за місцем її забору;

4) 50 відсотків плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (крім плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;

5) реєстраційний збір за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що справляється виконавчими органами відповідних місцевих рад;

6) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам.

До доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:

1) податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності.

2) плата за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення;

3) плата за землю, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

4) місцеві податки і збори (крім єдиного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування, включаючи збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (крім збору в частині провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах);

5) фіксований сільськогосподарський податок, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

6) плата за розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів (крім коштів, отриманих вищими та професійно-технічними навчальними закладами від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право);

7) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними і районними державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних місцевих рад, яка зараховується відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, бюджетів місцевого самоврядування;

8) штрафні санкції за порушення законодавства про патентування;

9) надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності;

10) концесійні платежі щодо об'єктів комунальної власності (крім платежів, визначенихпунктом 5 частини другої цієї статті);

11) інші доходи, що підлягають зарахуванню до місцевих бюджетів відповідно до законодавства та є такими, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Міжбюджетні трансферти — це кошти, які безоплатно і безпово­ротно передаються з одного бюджету до іншого. У Державному бюд­жеті України можуть передбачатися наступні трансферти місцевим бюджетам:

Існують такі види міжбюджетних трансфертів:

• дотація вирівнювання;

• субвенція;

• кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

• інші дотації.

У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам:

1. дотація вирівнювання бюджету АРК, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва і Севастополя, районним бюджетам і бюджетам міст республіканського підпорядкування АРК і міст обласного значення;

2. субвенція на здійснення програм соціального захисту;

3. субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень унаслідок надання пільг, встановлених державою;

4. субвенція на виконання інвестиційних проектів;

5. інші субвенції.

У Державному бюджеті України затверджується обсяг дотації вирівнювання і субвенцій окремо для бюджету АРК, кожного з обласних бюджетів, бюджетів міст Києва і Севастополя, міст республіканського підпорядкування АРК, міст обласного значення та районних бюджетів. Окремо затверджуються обсяги коштів, які передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів.

Об'єм дотацій вирівнювання з Державного бюджету, які надаються бюджету АРК, обласним бюджетам, бюджетам м. Києва і Севастополя, бюджетам міст республіканського (АРК) і обласного значення і бюджетам районів, або коштів, які передаються з цих бюджетів до Державного бюджету (Ті), визначається по загальному фонду бюджету адміністративно-територіальної одиниці як різниця між розрахунковим об'ємом витрат (Vі) і прогнозним показником об'єму доходів (корзини доходів), які акумулюються на її території (Dі) із застосуванням коефіцієнта вирівнювання (a_i) за єдиним типом формули:

Ті = а_i (Vі –Dі).

Впровадження формульного порядку розподілу об'ємів міжбюджетних трансфертів сприяє вдосконаленню процесу підготовки місцевих бюджетів, підвищенню прозорості бюджетних рішень, забезпеченню автономності місцевих витрат, справедливості розподілу бюджетних коштів і стимулюванню економії місцевих витрат і мобілізації доходів.

Видатки місцевих бюджетів — це економічні відносини, які ви-ипкають у зв'язку з розподілом централізованих коштів та децентра­лізованих коштів, які є власністю місцевих органів влади.

Бюджетним кодексом передбачені критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами. Таке розмежування здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги і наближення її до безпосереднього споживача. Згідно цим критеріям види видатків діляться на наступні групи:

1) перша група – видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів (здійснюються з бюджетів сів, селищ, міст і їх об’єднань);

2) друга група – видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, що забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України (здійснюються з бюджетів міст республіканського АРК і міст обласного значення, а також районних бюджетів);

3) третя група – видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, що забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує у всіх регіонах України (здійснюються з бюджету АРК і обласних бюджетів).

З бюджетів міст Києва і Севастополя здійснюються витрати всіх трьох груп.

Видатки місцевих бюджетів в Україні можна згрупувати за такими цілями:

• фінансування закладів та установ культури, освіти, охорони здоров’я, соціального захисту;

• утримання органів влади та місцевого самоврядування;

• фінансування підприємств житлово-комунального господарства та заходів з благоустрою поселень.

В Україні видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов’язані з реалізацією програм, перелік яких визначений Бюджетним кодексом.

Розмежування доходів і видатків між окремими бюджетами починається з розподілу видатків, в основі якого лежить визна­чення функціональних повноважень між окремими рівнями дер­жавної влади і управління.

Функціональні повноваження поділя­ються на:

• власні повноваження;

• делеговані повноваження;

• неделеговані повноваження.

Видатки на здійснення неделегованих повноважень — це ви­датки на забезпечення конституційного ладу в державі, державно­го суверенітету та інші видатки, які не можуть бути передані на ви­конання місцевого самоврядування. Такі видатки здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. До видатків на ви­конання неделегованих повноважень належать видатки на держав­не управління, законодавчу і виконавчу владу, утримання Секре­таріату Президента, судову владу, міжнародну діяльність, фунда­ментальні і прикладні дослідження, національну оборону, право­охоронну діяльність, державні програми підтримки пріоритетних галузей економіки, засобів масової інформації, розвитку транс­порту і зв'язку, загальнодержавні інвестиційні проекти, державні програми ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; ство­рення і поповнення державних запасів, обслуговування державно­го боргу, проведення загальнодержавних виборів та референдумів, інші програми загальнодержавного значення.

Видатки на здійснення делегованих повноважень — це видат­ки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані на виконання місцевому самоврядуванню. Такі видатки здійсню­ються за рахунок коштів місцевих бюджетів і бюджетних трансфер­тів. Розмежування видів видатків за делегованими повноваження­ми між місцевими бюджетами відбувається на основі принципу субсидіарності, з урахуванням критеріїв повноти надання послуг і наближення їх до безпосереднього споживача.

Видатки на здійснення власних повноважень — це видатки на реалізацію прав, обов'язків та функцій місцевого самоврядування, які мають місцевий характер. Такі видатки виконуються за раху­нок коштів місцевих бюджетів.

Бюджетним кодексом передбачені критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами. Таке розмежування здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги і наближення її до безпосереднього споживача. Згідно цим критеріям види видатків діляться на наступні групи:

1) перша група – видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів (здійснюються з бюджетів сів, селищ, міст і їх об’єднань);

2) друга група – видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, що забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України (здійснюються з бюджетів міст республіканського АРК і міст обласного значення, а також районних бюджетів);

3) третя група – видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, що забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує у всіх регіонах України (здійснюються з бюджету АРК і обласних бюджетів).

З бюджетів міст Києва і Севастополя здійснюються витрати всіх трьох груп.