7.2. Міжнародний фінансовий ринок і його структура

Міжнародний фінансовий ринок виник на основі інтеграційних процесів між національними фінансовими ринками. Інтеграція ринків окремих країн розпочалася в середині 60-х років 20-го сторіччя і проявлялася в зміцненні зв’язків, розширенні контактів між національними фінансовими ринками, їх прогресуючому переплетінні.

Головне призначення міжнародного фінансового ринку полягає в забезпеченні перерозподілу між країнами акумульованих вільних фінансових ресурсів для сталого економічного розвитку світового господарства і одержання від цих операцій певного доходу.

Головною функцією міжнародного фінансового ринку є забезпечення можливості швидкого залучення фінансових коштів у різних формах на наднаціональному рівні на вигідних умовах. Це значно розширює можливості кожної країни і сприяє вирівнюванню економічного розвитку країн.

Розвиток процесу інтеграції національних фінансових ринків поступово привів до початку їх глобалізації, яка проявилася у виникненні й швидкому зростанні світової фінансової системи, де циркулюють валютні, кредитні та інші фінансові ресурси. Ринки різних країн, де можна мобілізувати кошти, не тільки взаємодіють, але й залежать один від одного. Взяті в сукупності, вони розвиваються в глобальну цілісну систему, яка об’єднана спільними умовами функціонування і закономірностями еволюції.

В нинішній час міжнародний фінансовий ринок є глобальною системою акумулювання вільних фінансових ресурсів та надання їх позичальникам із різних країн на принципах ринкової конкуренції.

Сучасний процес глобалізації національних фінансових ринків розвивається в умовах формування таких великих інституційних інвесторів як пенсійні й страхові фонди, інвестиційні компанії, взаємні фонди та ін. Цей процес відбувається під впливом таких чинників:

• інтенсивного впровадження електронних технологій, комунікаційних засобів та інформатизації;

• розширення кількості і обсягів цінних паперів;

• посилення ролі фінансових ринків як основного механізму перерозподілу фінансових ресурсів як у національному так і в глобальному масштабі;

• впливу приватизаційних процесів на потенційну пропозицію цінних паперів.

Проте тенденція до глобалізації не означає зникнення національних фінансових ринків.

По організаційній структурі міжнародний фінансовий ринок – це сукупність уповноважених банків, брокерських фірм, валютних бірж, транснаціональних компаній та інших юридичних осіб, які здійснюють свою діяльність та впливають на нього.

Міжнародний (світовий) фінансовий ринок поділяється на централізований та децентралізований. Централізований фінансовий ринок представлений валютними біржами ( його також називають біржовим ринком). На децентралізованому (позабіржовому) світовому ринку торгівля повністю децентралізована і здійснюється переважно через дилінгові системи, міжнародні телекомунікаційні системи, телефоном.

Міжнародний фінансовий ринок поділяється на такі сегменти: валютний ринок, кредитний ринок і ринок цінних паперів. У зв’язку з тим, що кредити та інвестиції поділяються за терміном реалізації майнових прав на короткі (до одного року) і тривалі, то виникають і такі сегменти, як ринок грошей і ринок капіталів.

Валютний ринок – найбільший за величиною сегмент міжнародного фінансового ринку. Об’єктом купівлі-продажу на ньому є валюта, термін реалізації майнових прав на яку не перевищує року. Валютний ринок стрімко розвивається в зв’язку з виникненням новітніх інформаційних технологій та сучасних засобів телекомунікації. Він працює цілодобово і розширюється територіально.

Суб’єктами валютних відносин є: національні й комерційні банки, казначейства, валютні біржі та валютні відділи товарних і фондових бірж, юридичні й фізичні особи.

На міжнародному валютному ринку здійснюється широкий спектр операцій.

Валютні операції — це операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності або переміщення валютних цінностей між суб'єктами ринку.

Операції валютного ринку поділяються на:

- депозитно-кредитні — операції з купівлі-продажу валюти шля­хом розміщення іноземної валюти на банківських депозитах і отримання валютних позик. Залежно від строку депозитні опе­рації поділяються на строкові та до запитання, а кредитні — на коротко-, середньо- і довгострокові;

- конверсійні — обмін рівновеликих цінностей, представлених різними валютами.

Конверсійні операції, у свою чергу, поділя­ються на:

1. Касові валютні операції — операції з негайною поставкою валю­ти, полягають в обміні валюти на умовах її поставки банками-контрагентами не пізніше другого робочого дня з дня укладання угоди за курсом, зафіксованим в момент укладання угоди. Касові операції на такій умові називаються «спот». Єдиною платою за здійснення опе­рації є спред — різниця між курсом купівлі і курсом продажу;

2. Строкові валютні операції — операції з купівлі-продажу валю­ти з терміном оплати більше двох банківських днів, не враховуючи день укладання угоди, які обов'язково оформлюються контрактом.

До таких операцій відносять форвардні, ф'ючерсні, і валютні опціони.

3. Операції «своп». Валютна операція «своп» — комбінація операцій «спот» і «фор­вард», яка полягає у купівлі-продажу двох валют на умовах негайної поставки за фіксованим курсом з одночасною зворотною угодою на певний термін з цими ж валютами. Ці операції дають можливість по крити валютний ризик та отримати можливий дохід у майбутньому.

Форвардна валютна операція — угода з купівлі-продажу валют за наперед узгодженим курсом, яка укладена сьогодні, але відбудеться н майбутньому. Курс, за яким здійснюються форвардні операції, відріз­няється від курсу за поточними операціями на величину форвардної маржі у вигляді премії або дисконту (зниження). Укладаються на 1, 2, 3, 6 та 12 місяців. Здійснюються у вигляді операцій банків з клієн­тами та на міжбанківському ринку.

Ф'ючерсна валютна операція — різновид строкових операцій, го­ловною метою яких є отримання різниці в цінах (курсах) активів па момент закінчення угоди та хеджування (страхування) поточних ак­тивів і зобов'язань від зміни їхніх цін. Суть ф'ючерсних операцій по­лягає у купівлі-продажу валюти на певний проміжок часу ( від 3 днів до 3 років) шляхом укладання контракту, в якому фіксується ціна.

Валютний опціон — угода, за якою продавець має право продати, а покупець зобов'язання купити або продати певну кількість валюти в обмін на іншу за наперед визначеним курсом у певні строки. Поку­пець опціону сплачує премію при укладанні угоди. Особа, що придба­ла опціон, при сприятливому валютному курсі реалізує право купин і (придбати) валюту за умовою опціону, а при несприятливому — не реалізує, втрачаючи премію, сплачену за придбання опціону.

В окрему групу валютних операцій виділяють валютні спекуля­ції — операції валютного ринку, розраховані на отримання прибутку від зміни валютних курсів, що супроводжуються валютним ризиком. Як правило, валютні спекуляції здійснюються як «спот»-операції, а також у форму валютного арбітражу — це операції з купівлі чи продажу валюти та подальша контроперація з метою отримання прибут­ку за рахунок різниці в курсах валют на різних ринках або за рахунок курсових коливань протягом певного періоду.

Найбільші валютні центри розташовані у Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Цюриху, Франкфурті-на-Майні, Сан-Франциско, Токіо, Гон­конгу, Сінгапурі та ін.

Міжнародний кредитний ринок – ринок індивідуалізованих боргових зобов’язань. Основний дохід банків від операцій за кордоном формується за рахунок надання кредитів.

Міжнародний кредит - це переміщення позичкових капіталів з одних країн в інші на умовах оплати та повернення у визначені строки. В цих відносинах кредитор і позичальник є резидентами різних країн.

Міжнародний кредит — економічні відносини, які виникають між кредиторами і позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позики.

Суб'єктами міжнародного кредиту виступають корпорації, ко­мерційні банки, кредитні організації, нефінансові заклади, держави та державні органи, а також регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фінансові інститути.

Міжнародні кредити поділяються на банківські, фірмові, урядові, міжнародних організацій. Такий поділ залежить від того, яка особа надає позичку.

Банківські кредити становлять найбільшу частку міжнародного кредитного ринку. В цих відносинах однією із сторін є банк.

Особливе місце на міжнародному кредитному ринку займають кредити міжнародних фінансових інститутів. Такі кредити надаються через МВФ, СБ, ЄБРР, регіональні банки розвитку та ін.

Міжнародний ринок цінних паперів – це ринок, на якому здійснюється переміщення фінансових зобов’язань та інструментів у вигляді цінних паперів за межі країни шляхом купівлі – продажу з метою отримання прибутку. Цей сегмент міжнародного фінансового ринку є сферою міжнародного інвестування. До цінних паперів належать акції, облігації, похідні цінні папери (деривативи) , векселі, депозитні розписки.