Особливості організації фінансових відносин на підприємствах залежно від організаційно-правової форми господарювання.

Залежно від форми власності підприємства поділяються на державні, комунальні, колективні і приватні.

На підприємствах державної форми власності при їх створенні використовуються бюджетні кошти. Держава є власником цих коштів і лише тимчасово передає право володіння і розпоряджання ними керівництву підприємства, з яким оформлює відповідний контракт.

В той же час, в умовах ринку для підприємств навіть державної форми власності значно скорочуються бюджетні асигнування на різні цілі. З іншого боку, у багатьох підприємств з’являються такі джерела фінансових ресурсів, як дивіденди і відсотки по цінних паперах, прибуток від участі в діяльності інших підприємств, прибуток від проведення операцій з валютою і валютними цінностями тощо. Державні підприємства як джерело фінансових ресурсів можуть використовувати банківський кредит, державні дотації тощо.

Прибуток, отриманий в результаті діяльності державного підприємства, є власністю держави і використовується відповідно до чинного законодавства. Держава може застосовувати і інші форми регулювання діяльності підприємств державної і комунальної власності: оподаткування, надання державних кредитів, передача майна в оренду, залучення до виконання державних програм і інші. Організація фінансів підприємств недержавної форми власності характеризується великими можливостями щодо формування і використання фінансових ресурсів. Вони можуть залучати засоби засновників підприємства шляхом випуску акцій, як пайові внески, спонсорські кошти, фінансову допомогу, як держави, так і недержавних фінансових інститутів. Результат господарської діяльності (сума отриманого прибутку) є власністю акціонерів або засновників підприємства. Після сплати податків, прибуток використовується відповідно до рішень власників підприємства.

Основною формою господарювання в ринковій економіці є акціонерне товариство. Окрім акціонерних товариств, підприємства можуть створюватися у формі ТОВ, ТДВ, командитних, повних, кооперативних.

Акціонерне товариство – це організаційно-правова форма об’єднання, створена на основі добровільної угоди юридичних і фізичних осіб, які об’єднали свої фінансові і матеріальні ресурси і випустили в обіг акції з метою отримання прибутку.

Акціонерне товариство має повну господарську самостійність у виробництві і розподілі продукції, в оплаті праці своїх працівників, у встановленні цін, в порядку розподілу і використання чистого прибутку тощо.

Акціонерні товариства можуть бути публічними та приватними.

За рахунок створеного статутного капіталу в акціонерних товариствах створюються основні і оборотні активи - матеріальна основа процесу виробництва.

Здійснюючи свою діяльність, акціонерне товариство проводить певні витрати, отримує виручку і прибуток. Прибуток розраховується так само, як і на підприємствах інших форм власності - у вигляді різниці між виручкою від продажу продукції (робіт, послуг) і проведеними витратами. Якщо ж витрати перевищують суму виручки (без відповідних податків), товариство зазнає збитки.

Отриманий прибуток використовується в першу чергу на сплату встановлених податків і платежів до бюджету. Прибуток, що залишився, вважається чистим і розподіляється по розсуду акціонерного товариства. Частина чистого прибутку може спрямовуватись на виплату дивідендів акціонерам, на поповнення статутного фонду, до резервного фонду тощо. Розміри відрахувань від чистого прибутку по вказаних напрямах встановлюються загальними зборами акціонерів товариства.

Особливості організації фінансів визначаються також характером виробництва, тобто технологічними особливостями виробництва, тривалістю виробничого циклу, залежністю виробництва від природних або кліматичних умов. Різна фондомісткість і матеріаломісткість деяких видів виробництва визначає структуру витрат на виробництво і реалізацію продукції, співвідношення основних фондів і оборотних коштів, а це, у свою чергу, визначає різні потреби у фінансових ресурсах. На підприємствах з тривалим виробничим циклом (суднобудування, літакобудування), а також з сезонним характером виробництва (сільське господарство) виникає потреба в додаткових фінансових ресурсах, що обумовлює залучення коштів у формі банківського кредиту.

Особливості виробничого процесу в деяких видах підприємницьких структур впливають на швидкість обороту фінансових ресурсів, структуру грошових фондів, обслуговуючих цей процес, на взаємини підприємницьких структур з бюджетом і державними цільовими фондами.

Дещо інший характер мають фінанси установ і організацій соціальної сфери. Установи, які фінансуються з бюджету (школи, лікарні, поліклініки, установи культури, дитячі дошкільні установи, державні органи влади і управління і ін.), називаються бюджетними. Їх фінансова діяльність пов’язана з кошторисним фінансуванням, яке полягає в забезпеченні витрат за рахунок зовнішнього фінансування. Як метод організації фінансової діяльності кошторисне фінансування застосовується в тих сферах, де важко забезпечити самоокупність і прибутковість. В окремих випадках в межах одного підприємства або організації може застосовуватися одночасно кошторисне фінансування і комерційна діяльність. Наприклад, в державних вищих навчальних закладах навчання студентів здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань і на платній основі.