6. Початок туристської справи в Росії та Україні.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. українські землі залишалися розподіленими поміж двома імперськими державами — Російською та Австро-Угорською. Тому історичні процеси формування туристської галузі в Україні нерозривно пов'язані з історією Росії і Австро-Угорщини. Визначальними на території Східної (Російської) України, що зазнала в ті часи значного індустріального піднесення, були активізація туристського руху та здійснення перших кроків до його організації.

ЕТАПИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В РОСІЇ XIX-XX ст.

Етапи розвитку туризму в Росії - стадії процесу виникнення, становлення, розвитку і вдосконалення національного туризму. Можна виділити 5 етапів:

Просвітницький (до 1890 р.) характеризувався окремими прикладами використання екскурсій, походів, подорожей, перш за все з метою освіти і збору науково-географічної та краєзнавчої інформації про різний районах і рідний край. Туризм і екскурсії в значній мірі сприяли виконанню соціальних програм. Тому не випадково найбільш активно їх використовували революційно-демократичні верстви та інтелігенція Росії.

Підприємницький - розпочався з розвитком капіталізму в Росії. У цей час не тільки швидко зростає туристська інфраструктура - ресторани, готелі, транспортна мережа, а й починає формуватися туристський ринок, у якому явно простежуються 2 основних сегменти - елітарний туризм заможних верств та екскурсійний, рекреаційний туризм інтелігенції. З'являються численні туристичні фірми, бюро, компанії, клуби, товариства. Перша світова війна, загострить економічні і соціальні суперечності в Росії і що зажадала мобілізації всіх ресурсів для мілітаристських цілей, не залишила жодних шансів для розвитку намітилися організаційно-господарських тенденцій.

Організаційно-централізований - почався з 1927 і завершився в кінці 60 - х рр.. Характеризується домінуванням ідеологічних функцій над господарськими. Не тільки більшовики ідеологізована туризм, - соціальні та ідеологічні функції туризму і екскурсій увійшли в програмні документи практично усіх, що існували до 1917 р. партій - есерів, меншовиків, кадетів і т.д. Інша справа, що більшовики проводили це більш відверто і послідовно.

Адміністративно-нормативний (1969-1990 рр..) - Характеризується швидкими темпами розвитку соціального туризму і в той же час ще більш швидким відставанням якості обслуговування від стандартів індустрії туризму західних країн. Спроби стимулювати розвиток туризму адміністративними заходами тільки загострили наявні протиріччя. До позитивних підсумками цього періоду слід віднести зростання інтересу науки до проблем туризму, створення системи рекреаційного проектування, початок формування нової професійно-кваліфікаційної структури і системи безперервної підготовки кадрів туристичної сфери.

Перехідний (з 1990 р.) - у ньому проявилися деякі нові тенденції розвитку туристського господарства в умовах економічних реформ: а) зміна структури рекреаційних потреб і початок сегментації туристського ринку; б) перехід від монопольного до багатоукладної туристського господарства.

Активний розвиток малих і середніх туристських підприємств; в) перехід до використання природних ресурсів і культурної спадщини на основі економічних відносин; г) перехід від адміністративного регулювання функцій туристського господарства до економічного стимулювання туристського ринку на новій законодавчій основі.

Післяреволюційний період РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В СРСР

післяреволюційний період розвитку туризму прийнято ділити на 3 етапи: перший - 1920-1936 рр..; Другий - 1936-1969; третій - 1970-1980 рр..

Перший етап характеризується створенням соціально-економічних умов для розвитку масового соціального туризму, а також організаційним становленням екскурсійного і туристського руху.

У 1920 р. створюється Об'єднане лекційно-екскурсійне бюро, відкриваються перші шість екскурсійних станцій.

У Петрограді в 1921 р. відкривається Науково-дослідний інститут екскурсійний.

У 1923 р. відновлює свою діяльність Російське товариство туристів.

Тоді ж ліквідується Об'єднане екскурсійне бюро і створюється акціонерне товариство «Радянський турист» (Совтур). У 1929 р. РОТ перетвориться в Товариство пролетарського туризму. У цьому ж році з'являється

Всесоюзне акціонерне товариство з іноземного туризму в СРСР -

«Інтурист».

У 1930 р. в результаті злиття ОПТ РРФСР з АТ «Совтур» створюється

Всесоюзне добровільне товариство пролетарського туризму та екскурсій

(ОПТЕ).

У цей період туристське рух охоплювало широкі верстви населення і все помітніше невідповідність між зростанням туристичного екскурсійного руху та наявною матеріально-технічною базою, все сильніше відчувається дефіцит фахівців з туризму. До цього часу в національному туризмі склалися отримали масове поширення 2 основних напрямки: а) туристсько-екскурсійні поїздки та подорожі по планових маршрутах; б) самодіяльний туризм.

У питанні про початок організації туристичного біз­несу в Росії існує два погляди. За одним з них. першою комер­ційною туристичною фірмою в Росії деякі дослідники вважа­ють Акціонерне товариство «Іматри». Статут цієї фірми був затверджений імператором Олександром II та зареєстрований 28 лютого 1871 р.

Інші дослідники туризму дотримуються думки, що народ­ження туристичного бізнесу в Росії пов'язане з діяльністю Леопольда Ліпсона. У 1885 р. у Санкт-Петербурзі була опублі­кована невелика книжка «Первое в России предприятие для общественных путешествий во все страны света Леопольда Липсон», яка. фактично, викладала концепцію роботи тури­стичної фірми. У своїй книзі Л. Ліпсон пропонував чотири програми подо­рожей: 40-денна подорож до Італії, літні подорожі на італій­ські озера терміном 45 днів, а також літній відпочинок у Фін­ляндії та Швеції по 20 днів. Пропонувався також великий тур зі Сходу на Захід по Дунаю з відвіданням Палестини, Єгипту, Італії, Франції терміном 120 днів.

На рубежі ХІХ-ХХ ст. успішно формувалася туристична інфраструктура (будувалися готелі, заклади харчування та розваг для туристів). Формувалися туристичні центри на Кав­казі, в Криму та Прибалтиці, де розвивалися гірський, оздоров­чий, розважальний види туризму. Центрами пізнавального ту­ризму стали Санкт-Петербург, Москва та центри губерній.

В другій половині XIX ст. в Росії набули поширення гірські подорожі. У 1877 р. створено перший в країні альпійський клуб при Кавказькому товаристві природознавства в Тифлісі. Створений в 1890 р. в Одесі Кримський гірський клуб відкрив свої філії в Ялті та Севастополі. Наприкінці XIX - початку XX ст. розвитку туризму стали приділяти увагу багато нау­кових і аматорських товариств, зокрема. Російське географіч­не товариство, Товариство аматорів природознавства. Пе­тербурзьке товариство народних університетів.