5. Відмінність екологічного права від екологічного законодавства

галузь екологічного права і галузь екологічного законодавства — це різні, але діалек­тично зв'язані між собою категорії. Відмінність між ними полягає насамперед у тому, що первинним елементом галузі права є норма права, а галузі законодавства — нормативний акт. Екологічному праву, крім того, притаманна тільки горизонтальна побудова його структури (норми, інститути, підгалузі), тоді як екологічному зако­нодавству — як горизонтальна, так і вертикальна (за ієрархією у системі «закон — підзаконні акти»).

6. Заг. хар. джерел екологічного права.\

під джерелами екологічного права розуміють нормативно-правові акти, якими регулюються відносини у сфері взаємодії навколишнього природ­ного середовища і суспільства.

за юридичною силою — закони і підзаконні акти. за характером правового регулювання — загальні та спеціальні. за предметом правового регулювання — комплексні (Закон Ук­раїни «Про охорону навколишнього природного середовища») і природоресурсні (Земельний, Водний та Лісовий кодекси, Закон України «Про тваринний світ» за способом правового регулювання — матеріальні та процесу­альні. за ступенем систематизації — кодифіковані й усі інші

7. Конституційні засади регклювання

У суто екологічному аспекті Конституція є основою для форму­вання екологічної політики і реалізації екологічної функції держа­ви. На конституційному рівні закріплені обов'язки держави щодо охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки (ст. 16), прав власності на природні ресурси (ст. 13), права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50). Поряд з цим Основний Закон покладає на кожного обов'язок не заподіювати шкоду природі та відшкодовувати завдані їй збитки (ст. 66). Також КУ визначає повноваження різних одв в еколгічній сфері.

8. Класифікація джерел е.П.

КУ  ЗУ  підзак. Акти ПУВРУКМУінструкції, накази ЦОВВакти мда та місцевих рад

9. Рішення ксу

Їх відносять до допоміжних джерел Е.П, оск. Ріш. КСУ грунтуються на чинних законах, а також не є «самостійними»  приймаються за поданням уповноважених субєктів.

10. Поняття зміст та особливості права власності на природні ресурси

Право власності на природні ресурси - система юридичних норм та інших правових засобів, які регулюють правовідносини на землю, надра, ліси, рослинний і тваринний світ, об'єкти природно-заповідного фонду та забезпечують реалізацію повноважень власників і користувачів щодо володіння, користування та розпорядження цими ресурсами.

Об'єктивне право власності на природні ресурси - система правових норм земельного, гірничого, водного, лісового, фауністичного, природно-заповідного законодавства тощо, які регламентують правовідносини на природні ресурси. Суб'єктивне право власності на природні ресурси - сукупність повноважень різних суб'єктів (держави, юридичних та фізичних осіб) щодо володіння, користування і розпорядження належними їм природними ресурсами. а) виникає у зв'язку з передачею чи придбанням у власність відповідних природних ресурсів; б) посвідчується державним актом на право власності або цивільно-правовою угодою про придбання; в) носить абсолютний характер. право власності не є всеосяжним, бо не всі природні ресурси за своїми властивостями можуть знаходитись у власності. Природні ресурси знаходяться у нерозривному екологічному взаємозв'язку один з одним, їх не можна відокремлювати від природного середовища; та складають національне багатство україни