Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет мені Івана Франка

Кафедра економічної і соціальної географії

Географічно- країнознавча характеристика Польщі

(індивідуальне навчально-дослідне завдання)

Виконала:

Ст.гр.ГРФ-41 Балюк Олена

Перевірив:

доц. Ровечак І.І.

Львів 2013

Зміст

Вступ.

Головні показники та візитівка країни.

Розділ 1. Географічне положення.

1.1.Фізико-географічне положення

1.2.Економіко-географічне положення

1.3.Політико-географічне положення

Розділ 2. Історія формування країни.

2.1. Особливості формування країни.

2.2. Політико-територіальна характеристика країни.

2.3. Місце країни на політичній карті світу.

Розділ 3.Природно-ресурсний потенціал країни та його територіальні аспекти

Розділ 4. Демографічні та соціально-географічні особливості країни.

4.1. Демо- та соціально-географічні особливості

4.2. Відтворення та структура населення

4.3.Розселення населення та геоурбанізаційні процеси

4.4.Соціальні проблеми

4.5.Етногеографія країни

Розділ 5. Цивілізаційні особливості країни.Геокультурний розвиток.

Розділ 6. Господарство.

6.1. Особливості структури господарства.

6.2. Основні проблеми розвитку країни (екологічні, енергетичні, економічні).

Розділ 7.Внутіршньорегіональні відмінності країни.

Розділ 8.Перспективи розвитку країни. Географічні особливості країни у контексті глобалізацій них процесів.

Висновок.

Вступ

Враховуючи географічне положення Польщі, її сусідство з Україною, необхідним постає завдання дослідження географічно-країнознавчих особливостей цієї країни. Розташування Польщі у центрі Європи має багато позитивних сторін, що допомагає розвиватись країні у економічному, політичному та інших аспектах. Проте слід враховувати і негативні сторони, які залишили слід у давній історії Польщі.

Мета дослідження: виявити географічні особливості країни, визначити вплив різних видів положення на розвиток держави, дослідити цивілізаційні, економічні та інші характеристики.

Польща – держава у цетральній Європі, близький сусід України та один з важливих економічних партнерів. Членство країни у ЄС, НАТО та багатьо інших організаціях має важливий вплив на розвиток усіх сфер життя. Саме тому актуальним постає дослідження географічно-країнознавчих особливостей Польщі.

Площа - 313 тис.км²

Населення – 37,949 млн.осіб

Столиця – Варшава (1,63 млн. осіб)

Державна мова – польська

Форма правління - президентсько-парламентська республіка

Форма державного устрою – унітарна держава

Глава держави – президент, який обирається терміном на 5 років

ВВП – 822,5 млрд.дол. США

Розділ 1. Географічне положення

1. Фізико-географічне положення

Польща- держава у центральній Європі. За показником площі знаходиться на 68 місці у світі і на 9 місці у Європі. Протяжність території країни з заходу на схід становить 689 км., з півночі на південь – 649 км. Знаходиться у другому годинному поясі.

Протяжність кордонів становить 3 582 км. На півночі країна має широкий вихід до Балтійського моря – 528 км.(15% від усієї протяжності кордонів). Має сухопутний кордон з сімома країнами Європи. На північному сході межує з Калінінградською областю-210 км., на сході з Литвою-103 км., Білорюссю-416 км. та Україною-529 км., на півдні зі Словаччиною-539 км.,Чехією-790, на заході з Німеччиною-467 км.

1.2. Економіко-географічне положення

ЕГП Польщі визначається вигідним транспортним положенням на перетині широтних (між країнами Західної та Східної Європи) і меридіональних (між країнами Дунайського басейну та Балтійським морем) шляхів та широким виходом до моря.

1.3. Політико-географічне положення

Польща знаходиться на перетині важливих політичних центрів – Європейського Союзу та Російської Федерації. Членство Польщі в НАТО, ОБСЄ та інших міжнародних організаціях підсилює особливості політико-географічного положення.

Розділ 2. Історія формування країни

2.1. Особливості формування країни

Польська держава виникла наприкінці І тисячоліття н. е. В 1569 році в місті Любліні укладається угода, результатом якої є об'єднанняПольського королівства та Великого Князівства Литовського в єдину державу — Річ Посполиту. Об'єднана держава проіснувала до кінця XVIII століття, коли землі Речі Посполитої були розділені між Росією, Австрією та Пруссією. До 1918 року польські землі входили до складу Росії, Австро-Угорщини та Німеччини. Після закінчення Першої світової війни Польщу проголошено незалежною державою. Офіційною датою проголошення незалежності вважається 11 листопада 1918 року.

2.2 Політико-територіальна характеристика

З 1989 року Польща є президентсько-парламентською республікою, що існує на засадах демократії, розподілу законодавчої, виконавчої та судової влади, формування органів законодавчої влади і місцевого самоврядування шляхом виборів. Згідно з Конституцією Польщі від 1997 року вищим законодавчим органом є Національні Збори, які складаються з двох палат – Сенату та Сейму. Виконавчу владу здійснюють Президент і Рада Міністрів. Судову владу здійснюють незалежні суди.

З 1999 року в Польщі існує трирівневий адміністративно-територіальний устрій. Верхній рівень становлять воєводства, середній – повіти, нижній – гміни. З урахуванням диференціації країни на історико-географічні регіони сформовано 16 воєводств, які поділяються на повіти (373). Нижній рівень представлений гмінами – 2489.

2.3 Місце на політичній карті світу

З 1989 року Польща є незалежною державою. Вона входить до ряду міжнародних організацій: МФВ, ООН, Європейського Союзу, ОБСЄ, Ради Європи та інших міжнародних та регіональних організацій.

Польща є країною Центральної Європи. Географічне положення між Західною та Східною Європою зумовило безперервні зміни її кордонів. У кінці XVIII ст. внутрішній занепад феодальної Польщі супроводжувався поділом її території між Росією, Австрією та Пруссією. В 1918 р. Польща була відновлена як суверенна держава. Але, крім польських, до її складу увійшли також землі, населені українцями, білорусами і литовцями. В сучасних кордонах Польща існує з 1945 р. Порівняно з довоєнним часом вона втратила Західну Україну, Західну Білорусь і Віденську округу Литви. Натомість, згідно з Потсдамською угодою 1945 р., її західний кордон було встановлено по річках Одрі (Одеру) і Нисі (Нейсе). Тобто до її складу включили давньослов'янські землі, які в XII-XVI ст. захопили німецькі феодали і які з тих часів належали Пруссії, а потім Німеччині. Це Помор'я (Східна Померанія), південь Східної Пруссії та Сілезія. В рамках довоєнної Німеччини вони мали значний промисловий потенціал. Площа цієї території становить близько 100 тис. км кв., або майже 1/3 сучасної Польщі.  Польща є північно-західним сусідом України. Вона межує з Волинською, Львівською і частково з Закарпатською областями. До 1991 р. зв'язки між двома країнами здійснювалися переважно через білоруське місто Брест. Зараз відновлені транспортні коридори Ковель – Люблін і Львів – Краків. Київ має повітряний зв'язок з Варшавою. Дніпро-Бузький канал на території Білорусі дає можливість водного зв'язку між Україною і Польщею.

Розділ 3. Природно-ресурсний потенціал та його територіальні аспекти

Польща-рівнинно-низовинна країна. Її територія нахилена з півдня на північ. Середня висота над рівнем моря-173 м. 97% території-рівнин, яку ще називають Польською або Середньоєвропейською рівниною.91%- території з висотою не більше 300 м, і тільки 6% від 300 до 500 м. Це такі височини як Поморське поозер’я (північний захід),Мазурське поозер’я (північний схід), Свєнтокшинські гори, Люблінська височина та Розточчя (південний схід). Гірські території займають близько 3% площі країни. Вони розташовані на півдні і південному заході. Це Карпати і Судети. Найбільшою річкою є річка Вісла (1047 км),також Одра (742 км),і Варта (808 км).На території Польщі знаходиться близько 9300 озер з площею поверхні більше 1 га. Вони займають близько 1% площі країни.  Клімат Польщі є перехідним кліматом помірного поясу. Для нього характерні часті зміни погоди, коливання тривалості змін пір року. У центрі клімат помітний, дуже мало опадів; на півночі-значно впливає море, багато опадів, коротке літо і довга зима; на сході-мала кількість опадів, переважає континентальний вплив; на заході-дога весна, літо, велика кількість опадів.

 У Європі Польща належить до країн з великим природно-ресурсним потенціалом. Виділяються земельні, лісові ресурси і мінеральні корисні копалини. Серед земельних ресурсів основними є грунтові. У Польщі переважають підзолисті й бурі лісові грунти (82%), степові чорноземи –лише 1%, гірші-32%.Лісистість Польщі становить 28%. За ІІ половину ХХ ст. вона значно зросла (у 1946р. був 21%). Переважають бори, хвойні ліси, або мішані, де більше хвойних дерев(78%).Високоякісних листяних лісів-10%, вільхових-12%.

Польща багата на енергетичну сировину. Проте це стосується лише вугілля. Запаси його в Польщі становлять 65 млрд. тон. Це переважно кам’яне вугілля, запаси бурого менші-14 млрд. тон. Запаси нафти-10 млн. тон, газу-150 млрд. м. У Польщі є також залежі сірки та мідні руди.

Серед енергетичних ресурсів найбільше значення має кам'яне вугілля. Родовища кам'яного вугілля знаходяться в Верхньосілезькому кам’яновугільному басейні (на півдні), Нижньосілезькому вугільному басейні (на південному заході) і Люблінському вугільному басейні (на південному сході). З розвіданих запасів кам’яного вугілля близько 67% складає енергетичне, інші – коксівне вугілля. Вугільні пласти залягають у відкладах верхнього карбону. Потужність вугленосної товщі Верхньосілезького басейну 6,0-2,5 км. Розвідано декілька сотень пластів вугілля, найбільш потужні з них до 20 м. Потужність вугленосної товщі Нижньосілезького басейну понад 1,5 км. Вона містить декілька десятків пластів вугілля, переважають пласти потужністю 1,2-1,5 м, близько 50% коксівного вугілля. Умови залягання складні. Потужність вугленосної товщі Люблінського басейну близько 0,7 км. Вона містить 90 пластів, переважно потужністю 0,9-1,3 м. Вугілля в основному енергетичне. Залягання вугільних пластів спокійне. Покрівля вугленосної товщі на глиб. 450-750 м.

Буре вугілля поширене на всій території Польщі. Воно приурочене до відкладів нижньої юри, верхньої крейди, палеогену і неогену. Найбільше родовищ (понад 30) в центральній і західній частинах країни. Головні з них – Адамув, Конін, Белхатув, Турув, Легніца, Тшцянка і інші. У розрізі є декілька субгоризонтальних пластів потужністю до 12-15 м, що залягають на глибині до 460 м.

Польща має найбільші в Європі підтверджені і загальні запаси міді. Осадові родовища мідних руд, одні з найбільших в світі, знаходяться в межах Передсудетської монокліналі. Мідні мергелі і сланці залягають у болеславіцько-злоторийській мульді, а також між Лубіном і Глоговом (Лєгніцько-Глоговський мідний район).

 За підтвердженими і загальними запасами срібла Польща займає 1-е місце в Європі. У Польщі 67% підтверджених запасів срібла зосереджено в рудах мідних родовищ Любін (15.4 тис. т), Рудна (15 тис. т), Полковіце-Серошовіце (13.7 тис.т) Лєгніце-Глогувського рудного району. Руди характеризуються високою якістю. Середній вміст срібла в них коливаються від 34 до 73 г/т. Із цих родовищ в Польщі добувається до 98% срібла. Інші запаси пов'язані з свинцево-цинковими рудами з низькими вмістами срібла.

Родовища самородної сірки, відкриті у 1953, належать до числа найбільших в світі і розташовані в північній частині Передкарпатського прогину. Головне з них – Тарнобжег (Пясечно, Махів, Єзірко). Родовища пластового типу (Гжібув, Рудники, Барану, Махув і інш.) пов'язані з ґіпсом і ангідритами міоцену, в яких вони заповнюють каверни і тріщини. Потужність сірковмісних пластів від декількох м до перших десятків м. Середній вміст S у породі 25%, глибина покладів від 20 до 350 м. Виявлені родовища сірки також біля Лубачева (Горинець, Башня).