Комунікації. Види комунікацій.
Комунікації - це обмін інформацією, на основі якої керівник отримує дані, необхідні для прийняття рішень, і доводить їх до працівників організації.
Письмові комунікації виступають у формі планової та звітної документації, пам'ятних записок, доповідей, оголошень, довідників, фірмових газет тощо.
Визначають такі переваги письмових комунікацій:
— якісне збереження інформації;
— можливість вивчення, багаторазове перечитування інформації;
— ґрунтовність підготовки;
— можливість доведення інформації до багатьох працівників.
Недоліками письмових комунікацій вважаються:
— складність поновлення;
— об'ємність інформації (особливо знизу вгору).
Усні комунікації - телефонні розмови, публічні виступи, наради, безпосереднє спілкування тощо). Позитивним аспектом таких комунікацій є економія часу, забезпечення глибшого взаєморозуміння.
Формальні канали комунікації поділяються на вертикальні, горизонтальні та діагональні. До вертикальних належать комунікації зверху вниз і знизу вгору. Горизонтальні комунікації здійснюються між особами, які знаходяться на одному рівні ієрархії. Діагональні комунікації здійснюються між особами, які перебувають на різних рівнях ієрархії (наприклад, між лінійними та штабними підрозділами, коли штабні служби керують виконанням певних функцій).
Залежно від мови повідомлення комунікацію ділять на вербальну і невербальну. У вербальній комунікації використовують як передавача людську мову. Невербальна комунікація пов'язана з використовуванням не тільки жестів і рухів, але і предметів і малюнків, скажімо, дорожніх знаків і світлофорів, релігійних символів, національної і державної символіки.
Жданова всю інформацію (офіційну та неофіційну) поділяє на три групи:
1) комунікації між двома індивідами;
2) комунікації між індивідом та групою;
3) комунікації всередині групи.
Американські автори М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі розрізняють два великих класи комунікацій з подальшою їх деталізацією:
1) комунікації між організацією та її зовнішнім середовищем;
2) комунікації між рівнями і підрозділами організації. Повідомлення найчастіше передаються за допомогою мови, зображень, дій.
Концепція життєвого циклу організації.
Діяльність організації проходить ряд стадій (фаз), кожна з який має визначені цілі, ознаки, стиль керівництва, задачі й організацію праці.
Фаза 1. Народження організації
Характерне визначення головної мети, що полягає у виживанні; криза стилю керівництва (керівництво однією особою); основна задача - вихід на ринок; організація праці - прагнення до максимального збільшення прибули.
Фаза 2 . Дитинство і юність.
Ціль - короткочасний прибуток і прискорений ріст; виживання за рахунок жорсткого керівництва; основна задача - зміцнення і захоплення частини ринку; організація праці - планування прибутку, збільшення жалування і заслуг.
Фаза 3. Зрілість
Ціль - систематичний, збалансований ріст і формування індивідуального іміджу; ефект керівництва за рахунок делегування повноважень (децентралізоване керівництво); Задача - ріст по різних напрямках, завоювання ринку, врахування різноманітних інтересів; організація праці - поділ і кооперація, премія за індивідуальний результат.
Фаза 4. Старіння організації.
Вища ступінь її зрілості Ціль - зберегти досягнуті результати (залишатися на завойованих позиціях); ефект керівництва досягається за рахунок координації дій; задача - забезпечити стабільність, вільний режим організації праці, участь у прибутках.
Фаза 5. Відродження організації.
Ціль - забезпечення пожвавлення по усіх функціях. Її ріст за рахунок колективізму; задача - омолодження; упровадження наукової організації праці, колективне преміювання.