5. Влада в управлінні. Форми влади.

Влада – це можливість впливати на поведінку інших. Влада – атрибут управління. Керівник має владу над підлеглим. Разом з тим і підлеглі мають владу над керівником. Тому слід підтримувати розумний баланс влади, який є достатнім для забезпечення досягнення цілей, але разом з тим не викликає у підлеглих почуття незадоволеності і через це – непокори.

Виділяють такі основні форми влади: Влада, яка базується на примушенні – виконавець вірить, що той, хто має вплив, має можливість покарати так, що завадить вдоволенню життєвих потреб виконавця. Влада, яка базується на винагороді – виконавець вірить, що той, хто має вплив, має можливість задовольнити його життєві потреби. Експертна влада – виконавець вірить, що той, хто має вплив, володіє спеціальними знаннями, які дозволяють задовольнити потреби виконавця. Еталонна влада (влада прикладу) – характеристики або властивості того, хто має вплив, настільки привабливі для виконавця, що він хоче бути схожим на того, хто впливає. Традиційна влада – виконавець вірить, що той, хто має вплив, має право віддавати накази і його обов’язок – виконувати їх. Основними засобами впливу на підлеглих є переконання і залучення до участі.

Переконання ґрунтується на владі прикладу та владі експерта, але відрізняється від них тим, що виконавець повністю усвідомлює, що робить і чому. Залучення до участі. Керівник спрямовує зусилля підлеглого і сприяє вільному обміну інформацією.

6. Внутрішнє середовище організації.

Термін "організація" в менеджменті вживається в двох значеннях. У першому з них під організацією розуміється підприємство, відомство, а в другому-функція організації людської діяльності. Будь-яка організація має внутрішнє і зовнішнє середовище.

Внутрішнє середовище організації – це сукупність компонентів, пов’язаних між собою за допомогою певних структур у межах організації.

До основних змінних внутрішнього середовища організації належать: цілі, завдання, структури, технології, люди.

Цілі організації – це конкретний кінцевий стан або бажаний результат, якого намагається досягти група працюючи разом.

Завдання організації – це передбачена робота, серія робіт або частина її, яка повинна бути виконана заздалегідь встановленим способом у заздалегідь обумовлені строки.

Структури організації – це логічні взаємовідносини взаємодії організаційних форм протікання технологічних процесів переробки вхідних ресурсів, побудовані в такому вигляді, який дозволяє найбільш ефективно досягати цілей організації.

Схема структури організації завжди розробляється зверху до низу. Спочатку розділяють її на широкі сфери дій, потім на менші команди і на функціональні завдання конкретним виконавцям.

Технології – це процес перетворення в системі, який складається з відпрацювання програм і здійснення порядку виконання операцій над ресурсами та інформацією з метою перевтілення їх у бажану продукцію.

Люди організації – це персонал зі своїми попитами, характерами та переживаннями, або центральний фактор будь-якої організації.

7. Групи теорій мотивації і їх характеристика.

Мотивація праці - це стимулювання працівника або групи працівників до діяльності по досягненню цілей підприємства через задоволення їх власних потреб. Перший підхід базується на змістовних теоріях, а другий - базується на процесуальних теоріях.

Змістовні теорії мотивації ґрунтуються на ідентифікації таких внутрішніх потреб, які примушують людей діяти так, а не інакше. Найвідомішими змістовними теоріями мотивації є такі:

Теорія мотивації по А. Маслоу.Дана теорія зводиться до вивчення потреб людини.

В основі ж поведінки лежать потреби людини, які можна розділити на п'ять груп

фізіологічні потреби, необхідні для виживання людини: потреби в їжі, у воді, у відпочинку і тощо;

потреби в безпеці і упевненості в майбутньому - захист від фізичних і інших небезпек із сторони навколишнього світу і упевненість в тому, що фізіологічні потреби задовольнятимуться і в майбутньому;

соціальні потреби - необхідність в соціальному оточенні. В спілкуванні з людьми, відчуття підтримки;

потреби в пошані, у визнанні оточуючих і прагненні до особистих досягнень;

потреба самовираження, тобто потреба у власному зростанні і в реалізації своїх потенційних можливостей.

Теорія мотивації Фредеріка Герцберга.

Фредерік Герцберг створив двухфакторну модель, яка показує ступінь задоволення праце. Перша група факторів (гігієнічні фактори) пов'язана з самовираженням особи, її внутрішніми потребами, а також з навколишнім середовищем, в якому здійснюється сама робота. Друга група факторів мотивації пов'язана з характером і суттю самої роботи.

Другий підхід до мотивації базується на процесуальних теоріях. Тут мова йде про розподіл зусиль працівників і вибір певного виду поведінки для досягнення конкретних цілей.

Теорія очікувань В. Врума. В теорії очікування підкреслюється необхідність в переважанні підвищення якості праці і упевненості в тому, що це буде відзначено керівником, що дозволяє йому реально задовольнити свою потребу.

Теорія справедливості. Згідно цієї теорії ефективність мотивації оцінюється працівником не по певній групі чинників, а системно з урахуванням оцінки винагород, виданих іншим працівникам, що працюють в аналогічному системному оточенні. Співробітник оцінює свій розмір заохочення в порівнянні із заохоченнями інших співробітників. При цьому він враховує умови в яких працюють він і інші співробітники.