35..Процес прийняття управлінських рішень.

Процес прийняття рішень складний і багатосторонній, а також залежить від кваліфікації керівника, його стилю керівництва, ситуації, культури організації та ін.. Він вміщує цілий ряд стадій і операцій. Питання, скільки і які стадії повинен пройти процес прийняття рішень, який конкретний зміст кожного з них, суперечливі і неоднаково вирішуються менеджерами. Кінцевим результатом прийняття рішення є саме управлінське рішення, яке постає, як первісний, базовий елемент процесу управління, що забезпечує функціонування господарської організації за рахунок взаємозв’язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту.

Класичний підхід до прийняття управлінського рішення полягає в дотриманні певної процедури і виконанні обов'язкових дій.

1. Основою всякого рішення є проблемна ситуація, яка вимагає розв'язання. Завдання менеджера на цьому етапі полягає в аналізі проблемної ситуації. 2. Виявлення обмежень і визначення альтернатив. Причиною проблеми можуть бути сили, які знаходяться поза організацією (зовнішнє середовище), та які менеджер не в змозі змінити. 3. Прийняття рішення. На цій стадії розробляються альтернативні рішення, дається їх оцінка і відбирається альтернатива з найбільш сприятливими загальними наслідками. 4. Реалізація рішення. Процес не закінчується вибором альтернатив, на стадії реалізації вживаються заходи щодо конкретизації рішення і доведення його до виконавців, тобто цінність рішення полягає в тому, що воно реалізоване. 5. Контроль за виконанням рішення. В процесі контролю виявляються відхилення і вносяться поправки, що допомагають реалізувати рішення повністю. Незалежно від підходу, який обрала особа, що приймає рішення, існують визначені кроки, що вона проходить у процесі прийняття рішень. Процес може бути розбитий на шість кроків : 1) визначення проблеми; 2) установка цілей; 3) розробка альтернативних рішень; 4) вибір альтернативи; 5) реалізація рішення; 6) оцінка результатів.

У випадку помилкового рішення: а) швидко переглянути рішення, відмінити його і знайти нове (краще), а якщо така можливість відсутня, то виконати прийняте рішення; б) відтягти якомога далі небажані наслідки, зустріти їх, підготувавши відповідні заходи.

36..Ресурси організації.

Організація – група людей, діяльність якої свідомо, керовано або спонтанно координується для досягнення певної мети. Ресурсний потенціал підприємства — це сукупність матеріальних, нематеріальних, трудових, фінансових ресурсів, включаючи здатність робітників підприємства ефективно використовувати названі ресурси для виконання місії, досягнення поточних та стратегічних цілей підприємства. Ресурсний потенціал підприємства можна охарактеризувати чотирма основними критеріями: реальними можливостями підприємства в той чи іншій сфері діяльності (включаючи і нереалізовані можливості); обсягом ресурсів як залучених, так і тільки підготовлених до використання у виробництві; здатністю кадрів (менеджерів) використовувати ресурси, вміння розпоряджатися ресурсами підприємства; формою підприємництва та відповідною організаційною структурою підприємництва.

Основними ресурсами для забезпечення виробничо-господарської діяльності підприємства є: 1) трудові (робоча сила); 2) матеріальні (сировина. матеріали, комплектування, тощо); 3) фінансові (власні кошти, кредити, інвестиції та ін.); 4) інформаційні (результати маркетингових досліджень, замовлення, запити, оферти(пропозиції щодо укладання угод), повідомлення, тощо); 5) технологічні (техніка, технологія, тощо); 6) енергетичні (паливо, мастила та ін.).

За іншою характеристикою: матеріальні та нематеріальні ресурси.

Нематеріальні ресурси – це складова частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну користь протягом відносно тривалого періоду, для якої характерні відсутність матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від її використання. Складові: 1.об’єкти промислової власності (винаходи, промислові зразки, корисні моделі, товарні знаки); об’єкти інтелектуальної власності (програмне забезпечення, банки та бази даних), інше нематеріальні ресурси (ноу-хау, раціоналізаторські пропозиції, найменування місця походження товару, гудвіл).

Матеріальні ресурси - основні та оборотні засоби виробництва, які використовуються (або можуть бути використані) у виробничому процесі та формують його матеріально-речову базу. Залежно від суспільної форми матеріальні ресурси поділяють на основний та оборотний капітал, які в сукупності являють собою продуктивний капітал. Основний капітал повністю бере участь у виробництві життєвих благ та переносить свою вартість на новостворений продукт частинами, залежно від ступеня зношуваності. Оборотний капітал використовується один раз і повністю переносить свою вартість на продукцію, що виробляється.