26..Організаційні структури управління.

Організаційна структура управління — це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів. Лінійна організаційна структура управління — це така структура, між елементами якої існують лише одноканальні вза­ємодії. За такої організаційної структури управління кожний підлеглий має лише одного керівника, який і виконує всі адміністративні та спеціальні функції у відповідному структурно­му підрозділі. Основою функціональної організаційної структури управління є поділ функцій управління між окремими підрозділами апа­рату управління. Така організаційна структура управління забезпе­чує компетентне керівництво стосовно кожної у правлінської функції. Лінійно-функціональна організаційна структура управління спирається на розподіл повноважень та відповідальності за функціями управління і прийняття рішень по вертикалі. Дивізіональна організаційна структура управління базується на поглибленні поділу управлінської праці. За її засто­сування відбуваються процеси децентралізації оперативних функцій управління, здійснюваних виробничими структурними ланками, і централізації загальнокорпоративних (стратегічні рішення, марке­тингові дослідження, фінансова діяльність тощо) функцій. За матричної організаційної структури управління поряд із лінійними керівниками підприємства й раціональним апара­том управління виокремлюють (формують) ще й тимчасові пред­метно-спеціалізовані ланки — проектні групи.

Для вибору типу організаційної структури управління використовуютьтакі основні методи:

1. Метод аналогій – полягає в застосуванні організаційних форм, що виправдали себе в організаціях зі схожими організаційними характеристиками (середовищем, стратегією, технологією, розмірами) відносно до організації, що проектується.

2. Експертно-аналітичний метод – полягає в обстеженні і аналітичному вивченні організації кваліфікованими фахівцями-експертами, які і розробляють відповідну організаційну структуру управління.

3. Метод структуризації цілей – передбачає розробку системи цілей організації, включаючи їх кількісне та якісне формулювання і наступний аналіз базових організаційних структур з точки зору їх відповідності системі цілей.

4. Метод організаційного моделювання – базується на розробці різних варіантів можливих організаційних структур для конкретних об’єктів управління з наступним їх порівнянням (співставленням) і оцінкою за певними критеріями.

27. Організаційно-правові форми підприємств.

Залежно від організаційної структури підпиємства визначається його організаційно – правова форма. Залежно від способу утворення та формального статутного фонду, діють підприємства таких типів: унітарні – створюється одним засновником, який виділяє необхідне майно, формує статутний капітал, неподільний на частки. Затверджує статут, розподіляє доходи, призначає керівників підприємства і розпоряджається отриманим прибутком на власний розсуд; корпоративні – утворюються двома і більше засновниками за їх спільним рішенням на основі заснованого договору; діє на основі об’єднаного майна та підприємницької чи трудової діяльності засновників, учасників, їх спільного управління справами на основі корпоративного права кожного. За кількістю працюючих до обсягу валового доходу від реалізації валової продукції за рік: малі – середня чисельність працюючих за звітний рік не більше 50 осіб, а обсяг доходу від реалізації робіт, послуг не більше суми еквівалентної 5 000 євро; великі – середня чисельність працюючих за звітний рік більше 1 000 осіб, а обсяг доходу від реалізації робіт, послуг більше суми еквівалентної 5 млн. євро; середні – всі інші. З точки зору організаційної форми підприємства визначаються як державні, колективні, приватні та підприєм­ства двох і більше форм власності (змішані). Державне підприємство являє собою організаційно-правову форму підприємства, заснованого на державній власності. Колективне підприємство – це організа­ційно-правова форма підприємства, заснованого на одному або кількох видах колективної власності. Приватне підприємство – це організаційно-правова форма підприємства, заснованого на приватній власності однієї і більше фізичних осіб. Спільне підприємство – це організаційна форма підприємства, заснованого за законами України на базі об'єднання майна різних форм власності. Підприємства можуть об'єднуватись в: асоціації — договірні об'єднання, створені з метою постійної ко­ординації господарської діяльності; корпорації - договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кож­ного з учасників; консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети; концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, нау­кових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців; інші об'єднання за галузевим, територіальним та іншими прин­ципами. картель – договірні об’єднання підприємств, переважно однієї галузі, для здійснення спільної комерційної діяльності - регулювання збуту виготовленої продукції. трест - форма об'єднання суб'єктів господарювання, за якої всі підприємства, що об'єднуються, втрачають свою комерційну та виробничу самостійність, підпорядковуються єдиному органу управління. фінансові групи – об’єднання юридично та економічно самостійних підприємств, на чолі яких стоять один або кілька банків, які розпоряджаються капіталом підприємств, що входять до складу фінансової групи, координуються всі сфери діяльності цих підприємств. Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує статутний фонд, розподіляє доходи тощо. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням, діє на основі об’єднання майна.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

2. Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

3. Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

4. Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

5. Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

6. Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

7. Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

28. Планування в організації. Принципи планування.

Планування – це процес визначення цілей діяльності організації та прийняття рішень щодо шляхів їх досягнення. Мета планування полягає в створенні системи планових документів, які визначають зміст та певний порядок дій для забезпечення тривалого існування організації.

Процес планування в організації можна представити як послідовність таких етапів: 1. Встановлення цілей діяльності організації, які визначають очікуваний або бажаний стан організації. 2. Розробка стратегії діяльності організації - безпосереднє опрацювання шляхів, якими організація досягатиме очікуваних результатів.

1. Повнота планування - при плануванні повинні враховуватися всі події і ситуації, які можуть мати значення для функціонування організації.

2. Точність планування - при складанні планів використовуються сучасні методи, засоби, тактика і процедури, що забезпечують точність прогнозів.

3. Ясність планування - мета і міроприємства планування повинні мати прості і легкі при відтворенні формулювання, доступні всім членам організації.

4. Безперервність планування - це не одноразовий акт, а безперервний процес.

5. Економічність планування - витрати на планування не повинні співвідношенні з одержуваним від планування виграшем.

Принцип єдності передбачає спільність економічних цілей та взаємодію різних підрозділів підприємства на горизонтальному та вертикальному рівнях планування та управління.

Принцип точності. Усілякий план повинен бути складеним з такою точністю, конкретизацією та деталізацією, яких бажає досягнути підприємство, враховуючи його фінансовий стан, положення на ринку та ін.; тобто ступінь точності плану можливий будь-який, але він обов'язково має забезпечити ефективність діяльності.