38. В чому відмінність пзп та програмованих пзп? Наведіть приклади програмованих пзп.
Постійні ЗП зберігають інформацію як завгодно довго. Вони можуть містити інформацію, яка закладається в них при виготовленні чи налагодженні ЕОМ: набір команд, за якими здійснюється обробка інформації, готові програми або фіксовані набори даних.
Завдання ПЗП полягає у тому, щоб при надходженні на його вхід певної кодової команди (у вигляді двійкового числа) видати на виході певний кодовий сигнал.
Найпростіші ПЗП виготовляють у вигляді діодних матриць. Коли сигнал високого рівня з’являється на горизонтальному провіднику, такий же сигнал з’явиться на усіх вертикальних провідниках, з’єднаних з ним за допомогою діодів. На горизонтальні провідники сигнал подається у відповідності до адреси на шині адреси ША через дешифратор. Наприклад, при адресі 001 на вихід сигнал високого рівня потрапить тільки у нульовому та третьому розряді шини даних ШД, утворюючи тим самим двійкове число 01001. Таким чином, наведений на рисунку пристрій перекодовує трирозрядне вхідне число у п’ятирозрядне вихідне. ПЗП з заздалегідь утвореним розташуванням діодів та фіксованим алгоритмом перекодування дістали назву масочних ПЗП.
Набір операцій, які виконують масочні ПЗП, закладаються в них ще при виготовленні завдяки відповідному розташуванню комутуючих діодів. Проте, у багатьох випадках виникає потреба у індивідуальному програмуванні ПЗП для утворення алгоритму, необхідного користувачу. Такі програмовані ПЗП можна створити, розмістивши у кожному вузлі матриці по два діоди, увімкнених назустріч один одному. Для того, щоб зробити перемичку у mn-тому вузлі провідною лише в один бік, на m-тий провідник відносно n-того подають імпульс позитивної напруги великої амплітуди.
Діод “а” незворотно пробивається, і перемичка стає провідною через діод “b”.
Інші ж перемички залишаються непровідними. У інших випадках послідовно з діодом вмикають тонку провідну нитку, як це показано. При програмуванні провідні нитки перепалюють у потрібних місцях за допомогою імпульсу струму великої амплітуди, роблячи відповідні вузли непровідними.
39. За яким принципом працюють перепрограмовані пзп?
У перепрограмовних ПЗП комутаційна матриця створена на основі МОН-транзисторів з індукованим каналом.
Індукований канал утворюється при програмуванні завдяки уведенню в затвор негативного заряду, пропускаючи між витоком і стоком транзистора короткий потужний імпульс струму. При цьому деяка кількість електронів дифундує крізь шар окису в затвор і залишається там, створюючи негативний потенціал у декілька вольт. Цей заряд в затворі може зберігатися довго, тому провідний МОН-транзистор залишається в цьому стані тривалий час. Інформацію в подібних ЗП можна “витерти”, опромінюючи ІМС ультрафіолетовими або рентгенівськими променями, під дією яких заряди з затворів стечуть і ЗП буде готовий до нових записів.
Проте, перепрограмовані ПЗП, побудовані на базі МОН-транзистора, мають один істотний недолік, пов’язаний з їхньою конструкцією. Дійсно, для того, щоб “витерти” інформацію користувач повинен мати обладнання, здатне виробляти ультрафіолетові чи рентгенівські промені, що в домашніх умовах неможливо. Тому подібні ПЗП не набули широкої популярності.