План семінарського заняття

1.Життєвий сюжет повісті-притчі Е.Хемінгуея "Старий і море".

2. Образ головного героя-рибалки Сантьяго.

3. Другорядні образи повісті.

4. Символічне значення сюжету та образів у повісті.

5. Місце Е.Хемінгуея у світовій літературі.

Нотації до кожного запитання

1. Розкрити сюжет повісті. Розповісти про старого рибалку, про його боротьбу з величезною рибою-мечем. Двобій закінчується трагічно: акули з'їли рибу, і знесилений рибалка повертається до берега зі скелетом від здобичі. Розповісти, як життя старого Сантьяго пов'язане із морем, як він ставиться до його мешканців.

2. Розповісти про життя старого рибалки Сантьяго. Про його погляди, захоплення (зокрема бейсболом), про боротьбу його з рибою. Який "моральний кодекс" старого?

3. Розкрити образи хлопчика, риби, моря.

4. Показати на прикладах, як море символізує буття, сповнене пристрастей, випробувань, поразок і перемог. Що втілив письменник у образі рибалки (силу, спроможність протистояти життєвим негараздам – це непереможний дух людини, яка діє за законами природного розвитку – гармонії, краси)? Що саме письменник хотів показати в образі риби (це доля людини, її вдача, сенс життя), акул (навколишнє зло). Чому образ хлопчика в повісті є символічним?

5. З'ясувати значення Е.Хемінгуея у розвитку світової літератури.

Особистісно орієнтоване навчання як засіб персоналізованого сприйняття художнього твору

"Учитель має бути творцем", "Мистецтво навчання полягає не в умінні повідомляти, а в умінні збуджувати, будити,- оживляти".

Саме ці вислови А. Дистервега — моє педагогічне кредо.

Провідним напрямком освіти є індивідуальний розви­ток людини. Ми маємо сприяти формуванню таких знань, щоб студент міг не тільки відзвітувати на екза­мені, а й була здатна практично їх застосовувати за по­рогом коледжу. Метод "запам'ятай і повтори" з готовою формою слід замінити на метод пошуку, проектування, розв'язання життєвих ситуацій. Йдеться про набуття студентами насамперед системи особистісних і розумо­вих здібностей і якостей, які б давали їм змогу успішно вирішувати проблеми своєї життєдіяльності. Досягнен­ня цієї мети залежить безпосередньо від такого типу навчання, яке, окрім змістовно-методичної організації, мо­делювало б схеми соціальної взаємодії студента з ровесниками і з викладачем, тобто особистісно орієнтова­ного підходу. Він сприяє розвитку індивідуальних пізна­вальних здібностей кожної дитини, виявляє, ініціює, ви­користовує, "окультурює" її індивідуальний досвід, допомагає особистості пізнати себе, самовизначитися та самореалізуватися. Іншими словами, формує культу­ру життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно бу­дувати життя. А художня література і літературна освіта має бути дієвим засобом гармонізації стосунків людини з навколишнім світом, засобом забезпечення її комфортного буття.

Проблема, над якою працюю: формування толерантної особистості, відкритої для діалогу культур через впровад­ження особистісно орієнтованого навчання. Це навчання визначають такі ідеї:

• Визнання неповторності індивідуального внутрішнього світу дитини та її провідної ролі у навчанні (Л. Виготський, В. Сухомлинський).

• Залучення індивідуального внутрішнього світу дитини (ментального досвіду) до пізнавального контексту (Сократ, Роджерс, Дж. Дьюї).

• Трансформація навчального матеріалу відповідно до мож­ливостей його засвоєння студентами.

• Надання студентам свободи вибору завдання, вправи, виду діяльності з урахуванням своїх схильностей, здібностей (Дж. Дьюї).

• Використання інтерактивного навчання, яке ґрунтується на взаємодії. Інтерактивні технології у системі особистісно орієн­тованого навчання передбачають моделювання життєвих ситу­ацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем. Таке навчання сприяє формуванню цінностей, умінь і навичок студентів, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, полегшує со­ціальну адаптацію індивіда.

У роботі використовую досвід відомих педагогів: І. Якиманської, О. Савченко, С. Подмазіна; В. Шаталова (тех­нологія конспектів, опорних сигналів); Ш. Амонашвілі (технологія гуманізації та демократизації стосунків, пе­дагогіка співробітництва); О. Пометун та Л. Пироженко (інтерактивні технології).

Готуючи урок за особистісно орієнтованою методикою, пам'ятаю про основні вимоги до нього. Вони такі:

• Мета — створення умов-для прояву пізнавальної актив­ності студентів.

• Засоби її досягнення: використання різноманітних форм і методів навчальної діяльності, створення атмосфери зацікавленості кожного студента в роботі групи, стимулювання їх до вислов­лювання, використання різних способів виконання завдання без побоювань помилитися або отримати неправильну відповідь, оцінка діяльності студента за результатом, заохочення його бажання знайти свій спосіб виконання завдання.

• Критерії ефективності проведення особистісно орієнтова­ного уроку: наявність індивідуального навчального плану групи; використання проблемних, творчих завдань; завдань, які дають студенту змогу самому обирати тип, вид, форму матеріалу; створення позитивного настрою на роботу в групі; обговорення наприкінці заняття не тільки того, що студенти дізналися, а й того, що й чому сподобалося, що хотілося б ще раз виконати, що зробити по-іншому; оцінка (заохочення) під час опитування на занятті не тільки правильної відповіді студента, а й аналіз того, як він розмірко­вує, у чому й через що помилився; визначення не тільки теми й обсягу домашнього завдання, ай раціональних способів орган­ізації роботи вдома.

Обов'язковою умовою кожного заняття має бути організа­ція міжсуб'єктної взаємодії студентів як учасників навчаль­но-виховного процесу. Вони як носії особисто важливого для них досвіду мусять мати можливість максимально його використовувати, а не сліпо засвоювати все, що повідом­ляє викладач. З цією метою даю завдання, які підсумовують вивчене раніше і доповнюють його новим. Моя позиція — з повагою ставитися до будь-якого висловлювання студента з теми, що обговорюється. Прагну знайти такі способи і прийоми проведення заняття, які б спонукали групу разом з викладачем аналізувати і оцінювати твір, тобто його персо­налізувати. З цією метою розробила випереджальні запи­тання і завдання, що сприяють спрямуванню читання студентів у потрібному напрямку, зосередженню їхньої уваги на головному. Саме такі завдання допомагають усвідомити, про що йдеться у художньому творі; бачити в ньому роль ключових епізодів. До проведення більшості занять залу­чаю студентів - асистентів, що дає їм можливість сприймати ма­теріал особистісно. На таких заняттях студенти готують різні до­відки історичного, літературознавчого, бібліографічного характеру; із задоволенням виконують запропоновані ролі "письменника", "журналіста", "літературознавця".

Практикую інтегровані уроки. Скажімо, урок з вивчення поем Гомера "Іліада"та "Одіссея" було проведено за участі викладачів історії, географії, української мови, музики, ма­лювання. Знання студентів намагаюся поглиблювати за раху­нок занять компаративного аналізу.

У своїй роботі широко використовую діалогічні прийо­ми викладання навчального матеріалу. Давньогрецький філософ Сократ вважав, що головне завдання навчання та виховання — готувати людину до життя, а найкращою формою цього є діалог. Саме під час дискусій відбувається еволюція думки, тому важливо розвивати навички діалог­ічного мовлення. Діалогічності сприяють також інтерак­тивні форми і прийоми (фронтальне навчання; навчання у грі; парне навчання).

Впровадження особистісно орієнтованого навчання за­безпечує такі результати:

• Відкритість стосунків, довіра одне до одного; самостійність дитини, позбавлення страху перед помилкою; розкріпачення поведінки.