Застосування інтерактивних методів навчання для розвитку творчих можливостей студентів на заняттях зі світової літератури

Світова література – це не лише цікавий предмет. Вона покликана давати знання, виховувати підростаюче покоління, формувати найкращі людські цінності, естетичні смаки, патріотизм, любов до Батьківщини.

Але сьогодні її завдання ще й в тому, щоб сформувати соціально зрілу, творчу, працелюбну особистість.

Творча особистість - це людина, яка вміє асоціювати, висувати нові ідеї, зосереджувати думки на одних моментах при ігноруванні інших, щоб звести розумовий процес до взаємозв'язку найпростіших його частин.

Одним із можливих шляхів розвитку творчих здібностей студентів, їхньої природної вигадливості та фантазії вбачається використання на заняттях ігрових моментів, кросвордів, ребусів, конкурсів, інсценізації, написання творчих робіт, створення малюнків, оповідань.

Серед способів підвищення активності процесу навчання творчої діяльності можна використовувати метод своєрідних контрольних питань.

Сучасне заняття вимагає переосмислення пріоритету методів, прийомів та видів навчальної діяльності, і тому варто звернутися до інтерактивних методів роботи.

Отже, завдання викладача зарубіжної літератури полягає в тому, щоб не допускати "розумове ледарство", яке В.О. Сухомлинський вважає небезпекою, бо воно морально калічить людину.

"Розум людини – не посудина,

яку треба заповнити, а смолоскип,

що треба запалити"

Плутарх

Вивчення творчих здібностей особистості - важлива проблема сучасної педагогічної науки. "Здатність до творчості, - відзначав академік В.О. Енгельгард, - це найвищий дар, яким нагородила природа людину на нескінченно тривалому шляху її еволюційного розвитку".

Гармонійний розвиток особистості неможливий без виховання її творчої активності. Що ж таке творчість?

Це діяльність, що породжує щось якісно нове і позначене неповторністю, оригінальністю та суспільно корисною історичною унікальністю.

Спираючись на теорію І.Т. Огороднікова, ми визначаємо творчим будь-який навчальний процес, виділяючи об'єктивну й суб'єктивну його сторони. Вчений зауважує, що в процесі навчання студенти об'єктивно не-вносять нового ні в предмет, ні у метод пізнавальної діяльності. Але суб'єктивно, вони здобувають такі знання, якими раніше не володіли. Отже, з цього боку, їхня діяльність носить завжди творчий характер.

П.І. Підкасистий стверджує, що творчість випливає з відтворення, є його розвитком, отже, кожне завдання, що містить у собі варіант пошуку чи засобу рішення, наштовхує студента вже на початковій стадії виконання ним робіт на необхідність проявляти певний ступінь самостійності, виходячи з структури діяльності особистості, учений зараховує творчі роботи до одного з типів самостійних робіт.

В.А. Крутенький розрізняє активне, самостійне й творче мислення особистості, доводячи думку, що кожне з них є видовим щодо попереднього, родового.

В.І.Лозова розглядає творчу активність, показником якої є ініціатива, самостійність у визначенні мети, завдань, засобів пізнання, оригінальність та оптимальність діяльності.

Отже, більшість учених визначає творчість як продуктивну активність, для якої типовою є готовність до самостійного творення і вирішення проблемної ситуації. Самостійність, за їхнім визначенням, - це самостійний розумовий пошук нового знання, яке відоме науці, але нове відкриття для того, хто навчається.

Л. Вигоцький наголошував, що перед тим, як повідомити те чи інше знання, викладач повинен викликати відповідну емоцію і потурбуватися про те, щоб вона була пов'язана з новим завданням: "Тільки те знання можливо прищепити, яке пройшло крізь почуття студентів. Все інше є мертвим знанням, що вбиває усяке живе ставлення до світу".

"Творчі здібності - продукт саморуху, самостійного розв'язання задач і питань, самостійного розкриття закономірностей і зв'язків між предметами ї явищами... Це продукт розвитку, причому розвитку вільного, за якого інтерес, захоплення і пристрасть - головні рушійні сили" (Б.П. Нікітін).

Творча особистість — це людина, яка вміє асоціювати, висувати нові ідеї на комбінаціях старих понять, зосереджувати думки на одних моментах при ігноруванні інших, щоб звести розумовий процес до взаємозв'язку найпростіших його частин.

Формування такої людини засобами художньої літератури насамперед передбачає:

• систематичне розв'язання на занятті та у вільний час різноманітних творчих завдань;

• урахування вікових особливостей студентів і послідовне ускладнення форм роботи;

• відштовхування в постановці творчих проблем від тексту;

• залучення до роботи на занятті всіх студентів, участь кожного з них в групових та колективних методах роботи;

• використання різних засобів, підходів до студента й спрямування його діяльності на досягнення максимально оригінального результату під час виконання завдання, можливість більшої кількості варіантів розв'язання нових проблем, порівняння та зіставлення явищ, залучення набутих умінь;

• проблемний підхід до вивчення творів.

Творчі здібності характеризуються як властивості особистості, що забезпечує успіх у будь-якій діяльності.

Світова література - не лише цікавий предмет. Вона покликана давати знання і виховувати підростаюче покоління. Адже сьогодні її завдання в тому, щоб сформувати соціально зрілу, творчу, працелюбну особистість. В ході її вивчення розвивається літературне мислення студентів. Зарубіжна література покликана формувати в них найкращі людські цінності, естетичні смаки, патріотизм, любов до Батьківщини. Визначальним аспектом методики вивчення зарубіжної літератури є особистість студента з його потребами та інтересами, індивідуальними здібностями, знаннями, вміннями.

Література має неоціненний дар - можливість доторкнутися словом до струн серця дитини, дістати з безмежної глибини особистості діамант таланту. В руках майстра-педагога цей діамант відшліфується і заграє всіма барвами творчості.

Викладач – диригент оркестру емоцій і почуттів студентів. Володіючи знаннями, маючи творче натхнення до них, викладач допоможе їм вийти на шлях самовдосконалення.

Ми мусимо зрозуміти кожну особистість, а, можливо, і врахувати його вікові особливості, ввійти у його світ, відверто спілкуватися з однодумцями.

Не шукайте папороті цвіту,

Що розквітла у рожевім сні,

А навчіться просто розуміти

Тих, хто поруч з вами день при дні –

писала російська поетеса А. Ахматова. Викладач повинен допомагати студентові виховати або відкрити у собі читача. Для цього потрібно разом читати. Читати разом. Сприймати індивідуально: без підказки підручника, навіть без слова викладача.

Починаю заняття з кожною новою групою з психологічної установки. З усіх здібностей людини найголовніша – це здатність до творчості. Вона необхідна у будь-якій роботі. Ким би ви не були – ставтеся до своєї справи творчо, а не як механічні виконавці. Але, щоб розвинути у собі творчі здібності, потрібна праця з постійним пошуком елементів нового, з підключенням фантазії до будь-якого процесу, навіть до такого "простого", як читання.

Відкрити творчого читача допомагає і музика. Музика робить текст "живим", допомагає студентам створити у своїй уяві яскраві образи персонажів твору, зрозуміти їх настрій, намалювати чудові картини природи. До того ж використання музики сприяє естетичному розвитку студентів, розширює їх кругозір.

Вивчаючи лірику, вони прослуховують пісні, написані на вірші А. Ахматової, С. Єсеніна.

А висвітлюючи життєвий та творчий шлях того чи іншого письменника, поета, драматурга, використовую класичну музику Моцарта, Бетховена, Баха та інших видатних композиторів. Сприйняти той чи інший твір, осмислити його проблематику, провести паралель з сьогоденням допомагають і сучасні естрадні пісні. Студентам добре знайомі сучасні виконавці, їх пісні, і часто вони навіть не підозрюють, що та чи інша музична композиція може мати і глибокий філософський зміст. А почувши її під час вивчення художнього твору, змінюють її сприйняття, або ж починають розуміти те, що здавалося незрозумілим у творі чи навіть у творчій біографії автора.

Навчаючи студентів творити, прагну дати їм свободу вибору, можливість реалізувати себе, обстоювати власний погляд. Маю на увазі творчі завдання, які "переводять" літературні твори на мову інших видів мистецтва, наприклад, образотворчого. Адже студентам завжди цікаво створювати ілюстрації до вивчених творів. Одному вдається намалювати словесний портрет героя, а іншому – висловити свою думку фарбами чи олівцем., і заняття стає цікавішим, бо прикрашене ілюстраціями, і мовлення розвивається, бо пояснити, який епізод твору зображено на малюнку, чому підібрано саме такі фарби, захоче кожен.

Однією із провідних форм організації заняття може стати гра. Можна запропонувати спочатку скласти легенду, міф, додумати фінал услід за автором чи свій. Складнішими є імпровізація, інсценування, театральні ігри.

При цьому в колективі створюється особливий моральний клімат. Мистецтво облагороджує людину. Потреба в духовній діяльності "для інших" стає радістю "для себе".

Але тут важливо не допускатися помилки, щоб заняття не перетворилося на суцільну гру. Задля цього гра як методичний прийом постійно повинна бути чітко спрямована на основну мету-навчання та вироблення певних умінь і навичок. Наприклад, для проведення підсумкового заняття проводжу рольову гру "Зустріч літературних героїв". Студенти мають продумати та відтворити діалог між вказаними персонажами.

Використовую гру "Літературний калейдоскоп", де завдання передбачає упорядкувати суміш: автор, твір, герой твору. Наприклад, Ф. Достоєвський, "Людина у футлярі", Г. Ібсен, "Злочин і кара", Беліков, Нора, "Ляльковий дім", Раскольников, А. Чехов.

Зі студентами проводяться дидактичні ігри:

"Буквенний портрет"

Студентам пропонується через знакову систему букв намалювати душевний портрет Соні та Родіона. Зокрема:

1. С – страждання, саможертовність, сонце віри;

О – осмисленість дій;

Н – непорочність душі;

Я – займенник, що виражає цілісність особистості.

2. Р – рятівник дітей;

О — образливість;

Д – душевність, довірливість, доброзичливість;

О – обдарованість;

Н —ненависть, насилля, надмірність, норовливість, наполеонізм.

"Ваги"

Робота в групах. Спробуйте намалювати ваги, чаші яких заповнені умовними важелями - мотиви за і проти злочину вбивства старої лихварки Альони Іванівни.

"Таємниці складів"

Використовуючи склади, допишіть першу частину назви творів

Ф. Достоєвського:

бра, ж, зло, за, сон, за, зне, не, бід, ти, мо, чин, пис, ки, ва, же, кА, ні, ски, ні, ві, еки, точ, пис.

Особливо розвивають творче мислення студентів різноманітні види самостійної роботи літературознавчого характеру: рецензії, анотації, відгуки, реферати.

А ось есе Гончар Ірини, що з'явилось під впливом поеми "Реквієм" А. Ахматової:

"Кажуть, що символи самотності, — вітер і холод. Вони захоплюють людину, її душу, порухи вітру не дають спокою, а холод примушує серце битися повільніше. Вони загострюють нашу здатність .думати в конкретних ситуаціях, відчувати, аналізувати, зіставляти себе зі світом.

Все неначе поринуло в темряву. Закрийте очі... ви чуєте шум? Це вітер вашої уяви пронизує кожну частинку душі. Він відносить вас туди, де існує час, де загальноприйняті людські цінності не мають меж. Це наш підсвідомий світ, де ми залишаємось наодинці з собою. Лише там відбувається справжнє переосмислення реальних подій.

Поема "Реквієм" наскрізь пройнята самотністю. Картина страждань не окремих особистостей, а всього народу. Це плач. Плач за безвинно страченими, за людьми, які своїми наповненими слізьми очима дивились мужньо в очі катам. Але тільки вітер підтримував їхні душі у такий тяжкий для них час.

Вітер людської самотності".

Така сповідь спонукає студентів до роздумів і веде до життєвих прозрінь. Адже, як відомо, література — художній літопис суспільства, який має величезний виховний потенціал, і завдання викладача — якнайкраще використати його, допомогти студентам осягнути суть відображеного в літературі життя, знайти у творчості митця відповіді на питання, що хвилюють сьогодні молодих.

Першокурсниця показала своє бачення художнього твору, образів, створених поетом. Цьому сприяла копітка щоденна праця на заняттях літератури, що приносить радість відкриті» і творче натхнення:

"Ми — нове покоління, і мусимо зробити усе найкраще, щоб в майбутньому:

Пташку зігрівши, її відпустити,

нехай полетить і побачить усе,

що нам необхідно любити,

і серцем з'єднатись навік — назавжди... "

В анотації до творчості Ш.Бодлера студентка розкриває тему зображення Краси і Зла.

Критики справедливо назвали Бодлера "королем поетів", який зміг поєднати в своїй творчості, здавалося б, несумісні антагоністичні поняття і показати їх гармонійну взаємодію. Краса і Зло у Бодлера – частини одного безупинного циклу існування життя у всесвіті. Краса і Зло нерозривні. "Красо і Ти по мерцях ступаєш без мороки...", - з запал ом говорить поет, розкриваючи всепоглинаючий зміст Краси, сповнений "злочинства, ревності і жаху" ("Гімн краси"). Краса може спопелити душу людини, знищити моральність, химерно виграючи "коштовностями і своїми чарівними брелогами". Істинною нетлінною Красою Бодлер вважає лиш те, що вічне і тривке, а матеріальна краса, яку людина пізнає за життя, є примарливим захопленням знеболеної від гидкого всесвіту "душі".

Так скажіть же, красо, хробакам, що в жадобі

Я зберіг од кохання, що ти є у гробі,

Божественну і форму і суть.

Кохання Бодлер вважає величним і "божественним", бо це почуття, що не зникає після "таїнств останніх", воно залишається в духовному світі почуттів, який теж вічний.

Зло для Бодлера криється в нещасті "огидного Всесвіту", сповненого страждань і беззмістовності, філістерства і морального нігілізму. У вірші "Альбатрос" Бодлер зобразив одне з джерел зла, що окрите у філістерстві домінуючої частинки населення тогочасного суспільства, адже духовна сліпота, мов "полум'я пекельне", забиває закладені Природою основи суб'єктивного розвитку особистості і всього суспільства в цілому.

Краса і Зло, творіння боже і виплід Пекла, присмерк і світання, злочинство і добродійність — все це охоплено Бодлером, систематизовано його поетичним генієм, доповнено відтінками особистої гіркої долі. Загальновизнано, що творчість Бодлера складне явище, але саме завдяки своїй унікальності він і зміг дати відповідь на одвічне запитання людського єства: чому жадаючи "відкрити врата" Краси, людина сама "свою могилу вкриває ласками у свій вмирущий час". Краса оманлива: Зло в Красі, Краса у Злі. І це не плід хворої уяви генія, викривленої у призмі безупинного часу-ні, це жорстока реальність, це дійсність, яку побачив Бодлер навколо себе і зобразив фарбами: реалізму на тлі Всесвітньої свідомості.

Зло Бодлер вбачав у темряві, що в ній існувало людство і він також, промінь світла-це дороговказ одвічного пошуку істини та ідеалу. Бодлер вірив, що Поет зможе вирощувати квіти зі Зла, адже йому дана магічна сила розсівати морок, оповіщати юрбу про, на жаль, забутий життєдайний промінь істинної незгинної Краси у серцях мільйонів.

Над проблемами добра, любові розмірковує студентка, прочитавши твір О. Купріна "Гранатовий браслет":

"Любов і добро - рятунок для людства, - сказав дуже давно один мудрець, і був правий, оскільки наш світ сповнений морального бруду, серед якого видніються чисті острівки добра, любові, взаєморозуміння, оптимізму".

Творчі роботи такого типу розвивають у студентів літературні здібності, самостійність, вміння оцінювати художні твори, поета загалом.

Вивчаючи художній твір, студенти не лише засвоюють його ідейне багатство, ай оволодівають рідною мовою. Повсякчасна увага до художніх творів привчає їх замислюватись над змістом слова і поступово усвідомлювати його могутність.

"Справжнє читання - це співпереживання. Тільки за цієї умови вивчення художнього твору стає ідейним переконанням, бо найтонші і найживотворніші корінці переживуть почуття", - писав незабутній Сухомлинський.

У процесі творчого читання у підлітків виникає прагнення активного обміну з однолітками інформацією, знаннями, враженнями від прочитаного, що пояснюється бажанням, зіставити свої погляди з думкою оточення, отримати підтримку, самоствердитись.

Задовольнити ці потреби може робота в групах.

Так, для обговорення доцільно запропонувати запитання: "Які уроки виніс Жульєн Сорель із семінарії?". Завдання: за 15 хвилин підготувати повідомлення:

І група - ''Життя семінаристів. Як воно вплинуло на героя?"

ІІ група - "Зображення духовенства. Враження Жульєна Сореля".

III група - "Уроки життя, які виніс Жульєн із семінарії".

Активізація мислення першокурсників, створення інтелектуальної атмосфери, духу співтворчості сприяють питання проблемного характеру.

Серед способів підвищення активності процесу навчання творчої діяльності можна використовувати метод контрольних питань.