1.2. Основні психологічні діагностичні показники

1. Поняття про надійність, валідність та дискримінативність

психологічних методик

Валідність психологічних методик.

За визначенням Л.Ф. Бурлачука та С.М. Морозова, валідність - комплексна характеристика тесту, що включає відомості про область досліджуваних явищ і репрезентативності діагностичної процедури по відношенню до них. [4]

У найбільш простому і загальному формулюванні, за А. Анастазі, валідність - це поняття, яке вказує нам, що тест вимірює і наскільки добре він це робить. [1]

На сьогоднішній день існує багато типів валідності (рис.1.1). [20]

ВАЛІДНІСТЬ

ЕМПІРИЧНА ВАЛІДНІСТЬ

Валідність змісту

Очевидна валідність

Конструктна валідність

Критеріальна

валідність

Передчасна валідність

Прогностична валідність

Діагностична

(поточна, конкурентна валідність)

Факторна валідність

Валідність за диференціацією конструкту

Конвергентна валідність

Інкрементнавалідність

Дискримінантна валідність

ВНУТРІШНЯ УЗГОДЖЕНІСТЬ ТЕСТУ

(консистенція)

Рис. 1.1. Таксономічна структура валідності психологічного тесту

Очевидна валідність - описує уявлення про тест, що склалося у дослыджуваного. Тест повинен сприйматися обстежуваним як серйозний інструмент пізнання його особистості, чимось схожий з медичним інструментарієм. [5]

Прогностична валідність. Для встановлення прогностичної валідності тесту вивчаються кореляції між показниками тесту і деяким критерієм, що характеризує властивість яка вимірююється, але в більш пізній час. Багато фахівців із психометрії розглядають прогностичну валідність як найбільш переконливе підтвердження ефективності тесту. Основні труднощі при такій валідизації тесту полягають у виборі значущого зовнішнього критерію. [20]

Конкурентна валідність. Оцінюється по кореляції розробленого тесту з іншими, валідність яких відносно вимірюваного параметра встановлена. П. Клайн відзначає, що дані про конкурентный валідності корисні тоді, коли є незадовільно працюючі тести для вимірювання деяких змінних, а нові створюються для того, щоб поліпшити якість вимірювання. [18]

Ретроспективна валідність. Вона визначається на основі критерію, що відображає події або стан якості в минулому. Може бути використана для швидкого отримання відомостей про передбачувальні можливості методики. Так, для перевірки того, якою мірою хороші результати тесту здібностей відповідають швидкому научінню, можна зіставити минулі оцінки успішності, минулі експертні висновки і т.д. у осіб з високими і низькими на даний момент діагностичними показниками. [24]

Внутрішня узгодженість. Аналізуючи інформацію про деякі тести, особливо тих, що застосовуються для дослідження особистості, можна зустріти твердження, що валідність тесту була встановлена методом внутрішньої узгодженості. Суттєвою особливістю цього методу являється використання в якості критерія валідизації сумарного показника самого тесту. Іноді для оцінки внутрішньої узгодженості використовують метод контрастних груп, які формуються із досліджуваних із самими високими і самими низькими показниками по даному тесту. Можна також користуватися кореляційними методами, наприклад вичислити бісеріальні коефіцієнти кореляції між результатами кожного завдання і сумарним показником тесту.

Ще одне застосування критерія внутрішньої узгодженості пов язане із кореляцією між показниками субтестів і сумарним показником тесту. [2]

Надійність психологічних методик.

Надійність - невід'ємна характеристика методики, що відображає точність психодіагностичних вимірювань, а також стійкість результатів тесту до дії сторонніх випадкових чинників. [1]

У широкому сенсі під надійністю розуміється характеристика того, якою мірою виявлені у досліджуваних відмінності за тестовими результатами є відображенням дійсних відмінностей у досліджуваних і якою мірою вони можуть бути приписані випадковим помилкам. У більш вузькому сенсі стосовно до методів визначення характеристик надійності під цією групою показників мається на увазі ступінь узгодженості результатів тесту, одержуваних при первинному і повторному його застосуванні, по відношенню до тих же випробуваним в різні моменти часу, з використанням різних наборів тестових завдань або при інших змінах умов обстеження. [4]

Ретестова надійність. Коли тест не може дати той самий результат для деякого досліджуваного (при умові, що цей досліджуваний не змінився) в різних умовах, - значить, не все гаразд. Спосіб вимірювання ретестової надійності дуже простий. Обчислюється кореляція показників для вибірки досліджуваних, протестованих в двох випадках. Найменшим задовільним значенням для ретестової надійності є 0,7. При більш низькому значенні, використання тесту стає навряд чи доцільним, оскільки стандартна похибка одержаних по ньому показників буде настільки велика, що інтерпретація показників стане сумнівною. [5]

Хоча ретестова надійність проста в обчисленні, слід бути дуже обережним, щоб не підвищити її штучно проведенням занадто близьких у часі випробувань, а вибірки повинні бути достатньо репрезентативними стосовно тієї категорії осіб, для обстеження яких призначений тест.

Надійність паралельних форм. У цьому випадку конструюються еквівалентні або паралельні набори завдань. Таким чином, досліджувані виконуют зовсім інший тест за аналогічних умов. Проте, є труднощі в доведенні того, що обидві форми є дійсно еквівалентними. Незважаючи на це, на практиці паралельні форми тестів виявляються корисними у встановленні надійності тестів. [27]

Надійність по внутрішній узгодженості. Внутрішня узгодженість визначається зв'язком кожного конкретного елементу теста із загальним результатом, тим, наскільки кожен елемент входить у суперечність з іншими, наскільки кожне окреме питання вимірює ознаку, на яку спрямований весь тест.

Поняття надійності по внутрішній узгодженості являється центральним для теорії похибок вимірювання: чим вище надійність, тим менша похибка і тим ближче значення показника по тесту до істинного показника. З цього можна зробити висновок, що висока внутрішні узгодженість бути основною ціллю.

Для перевірки внутрішньої узгодженості застосовується метод розщеплення або метод автономних частин,  метод еквівалентних бланків, коефіцієнт альфа Кронбаха. [11]

Дискримінативність завдань тесту

Дискримінативність - здатність окремих пунктів (завдань) тесту диференціювати досліджуваних щодо «максимального» або «мінімального» результату тесту. Будь-яка відповідь досліджуваного на конкретне завдання може бути оцінена за шкалою - «вірно» (1 бал), «невірно» (0 балів). Сума балів за всіма пунктами являє собою первинну («сиру») оцінку. Міра відповідності успішності виконання однієї задачі всьому тесту є показником дискримінативності. [4]

Кожне завдання (питання, твердження) повинно вимірювати ті ж самі особистісні особливості, що й інші, призначені для цього завдання. Для визначення дискримінативності завдань використовується коефіцієнт кореляції кожного завдання з загальним балом всього тесту. Чим вище коефіцієнт кореляції, тим вище дискримінативність завдання, тим краще завдання. Це основний критерій. Як правило, потрібна мінімальна кореляція в 0,2. Завдання з негативною або нульовою кореляцією майже завжди виключаються. [5]

Сьогодні для обчислення показників надійності, валідності та дискримінативності діагностичних методик використовуються комп’ютерні технології, статистична обробка даних здійснюється за допомогою програми STATISTIСA 6.0. Тому, будучи активним користувачем комп’ютера, необхідно пам’ятати про певні правила роботи з ним та його вплив на психофізіологічний стан людини.[18]