1.1.2 Психометричний аналіз та адаптація тестових зарубіжних методик

Сьогодні вітчизняним психологам часто доводиться працювати із зарубіжними тестами, але для того, щоб користуватися даним інструментом досліднику необхідно здійснити ряд вимірів властивостей даного тесту, а також адаптувати його до даної культури. Згідно з визначенням

Л. Бурлачука та С. Морозова адаптація тесту (лат. adaptatio - пристосування) – це комплекс заходів, що забезпечують адекватність тесту до нових умов його застосування. [4]

З початком становлення психодіагностики у 1970 р. значно підвищилася увага психологів до різноманітних зарубіжних методик, які перекладалися на російську мову і починали широко використовуватися у дослідженнях. Проте аналізуючи дані методики можна говорити про несформованість у той час психометричної культури користувачів тестів. Але і сьогодні ми не можемо говорити про те, що у справі адаптації зарубіжних методик існує порядок.

Рідко який зарубіжний тест, що використовується вітчизняними психологами, причому досить широко, відповідає всім вимогам. Переважна більшість з них не може бути рекомендована багаточисельними психологами-користувачами, а значення отриманих за їх допомогою даних, як правило, не виходить за межі тих конкретних наукових досліджень, в яких вони були використані.

Можна виділити наступні основні етапи адаптація тесту:

1) підготовка попереднього варіанту перекладу з оригіналу на іншу мову; 2) експертна змістовна оцінка попереднього перекладу із залученням лінгвістів і професійних психологів, що володіють мовою оригіналу; 3) перевірка еквівалентності експериментального перекладу шкали і оригіналу; 4) встановлення нової шкали і збір відповідних норм на вітчизняній вибірці (Ю. Л. Ханін, 1977). [23]

Основні перешкоди для дослідника пов'язані з мовними та соціокультурними відмінностями між народами різних країн.

Лінгвістичний аспект адаптація тесту означає пристосування його лексики і граматики до вікової і освітньої структури контингентів населення, що плануються для обстеження, облік коннотативного значення мовних одиниць і категорій. Не менші складнощі пов'язані з соціокультурними відмінностями. Особливостям, що відображаються в мові того суспільства, в якому створювався тест, важко, а часом і неможливо знайти еквіваленти в іншій культурі. Повна емпірична адаптація тесту в багатьох випадках не поступається за складністю розробці оригінальної методики. [21]

Д. Кемпбелл виокремлює два способи перекладу зарубіжного інструментарію – симетричний (децентрований) та асиметричний (уніцетрований). Метою першого є збереження смислу, звичності, розмовності як в оригіналі, так і в перекладі, а другого – збереження ідентичності перекладеного варіанту опитувальника мові оригіналу.(бурлачук) Саме перший спосіб перекладу, на думку Д. Кепмбелла, найбільш бажаний для роботи з перекладним психологічним інструментарієм. Він стверджує, що при децентрованому перекладі “… культурний символ мови оригіналу перекладається таким культурним символом іншої мови, який викликає таку ж функціональну реакцію”. [15]

Д. Кемпбелл розглядає зворотній переклад як багатофазовий повторюваний процес, до якого слід залучити не лише компетентних двомовних спеціалістів, але і одномовних експертів. Проте дана процедура була скорочена зокрема, при проведенні кроскультурного дослідження життєвих цінностей американських та російських студентів Р. Раяном, В.І. Чирковим, Т. Літл, К. Шелдоном, Е. Тімошиною та Е. Дісі. В цьому дослідження всі англомовні версії опитувальників були перекладені з англійської мови на російську російським психологом, що розмовляє та пише англійською мовою. Зворотній переклад на англійську мову та лінгвістичне редагування були зроблені лінгвістом, що володів двома мовами – російською та англійською. Кінцеве редагування зворотного перекладу опитувальників було здійснене американським психологом. Незалежні експерти засвідчили еквівалентність англійської та російської версії опитувальників. [15]

Подолавши культурні і соціальні перешкоди кінцевим результатом являється новий опитувальник. Тому етапу збору відповідних норм на вітчизняній вибірці передує психометрична адаптація опитувальника, що включає наступні процедури : 1) аналіз внутрішньої відповідності питань (тверджень), з яких складається шкала, що обов по відношенню до факторних шкал; 2) перевірка стійкості до пере тестування; 3) аналіз кореляцій з релевантним критерієм. Лише після виконання цих вимог можна переходити до ре стандартизації норм. [5]

Для того, щоб упевнитись у придатності будь-якого зарубіжного тесту, психолог повинен вміти повторити процедуру, за допомогою якої він конструювався авторами. Якщо при конструюванні використовувався факторний аналіз, то неможна вважати адаптованим тест, який пройшов перевірку лише на стійкість тестових норм. Потрібно обов ще раз перевірити стійкість самих тестових шкал, тобто повторити факторний аналіз.[3]

Отже, можна побачити, що психометричний аналіз тестових методик являється складним і необхідним завданням, що вимагає неухильного дотримання багатьох вимог. Особливо великі труднощі виникають при процедурі адаптації зарубіжного інструментарію. Дане завдання передбачає ретельну перевірку тесту на відповідність всім необхідним психометричним нормам, а також врахування соціокультурних відмінностей і в багатьох випадках не поступається за складністю розробці оригінальної методики.