Питання 4. Види звуку, його характеристики

Звуковий матеріал за своїм характером можна поділити на тишу, музику, мову та шуми. Все це – составні елементи цілісного епізоду, який при правильному балансі і створює шумо-музикальну партитуру до кожного кінофільму. Робота з мовою, музикою і шумами, в кіно, безумовно, відрізняється. Якщо мова найчастіше несе інформативне навантаження, і в першу чергу повинна бути розбірливою, то музика – несе драматургічний зміст, може бути як закадровою, так і виправдовуватись у кадрі (друге – набагато цікавіше і складніше). Шуми (синхронні та атмосферні) покликані «оживити» зображення, вони роблять фільм яскравішим та значно розширюють діапазон сприйняття сцени. Змістовна шумова партитура допомагає ще глибше понурити у те, що відбувається. Тиша чи пауза є найсильнішим драматичним прийомом, однак тільки лише у тому випадку, коли використання цього прийому виправдано художньою ціллю. Тиша, як правило, використовується перед чи навпаки, слідує після великого емоційного всплеску, надавая можливість перевести дух, чи навпаки передбачує найсильніший за драматургією епізод. Всі ці компоненти (кмітливо використані) допомагають звукорежисеру у створенні звукового вирішення кінокартини, театральної постанови, радіо спектаклю.

Види звуків, що використовуються звукорежисером.

Мова: джерело – мовний апарат людини. Шуми: джерело – природа та предмети, що оточують нас. Музика: джерело – музичні інструменти (акустичні та електронні). Тиша: відсутність будь-якого звуку.

Характеристики звукових сигналів: акустичний рівень; динамічний діапазон; спектр; частотний діапазон; форматні частоти; тривалість; напрям приходу.

Питання 5. Мова. Мовний апарат

Мова – основний інформативний компонент кіно/теле виробництва. Загалом, завдяки мові і особливостям її запису в кіно існує два конкуруючих принципи звукозапису: чистова та чорнова фонограмма, з послідуючим тонуванням . В загальній звуковій партитурі мова займає почесне місце, відштовхуючись від рівня мови балансується уся фонограмма. Однак, існують приклади, коли розбірливість мови в кіно спеціально занижчувалась заради своєрідного кінематографічного прийому (наприклад, усі останні фільми Олексія Германа). На телебаченні тим не менш, усе ґрунтується на донесенні необхідної інформації за допомогою синхронів та дикторської начитки. Мова на телебаченні (особливо в рекламі і промо роліках) максимально компресується, завдяки чому досягається максимальна плотність та розбірливість у порівнянні зі всіма іншими компонентами фонограми.

Якщо говорити власне про сам мовний аппарат, то мовний аппарат — це совокупність органів людини, необхідних для виробництва мови. Він включає до себе декілька компонентів: а саме:

— органи дихання, оскільки всі звуки мови відтворюються тільки при видосі. Це легені, бронхи, трахея, діафрагма, міжреберні м'язи. Легені опираються на діафрагму — еластичний м'яз, який у розслабленному стані має форму куполу. Коли діафрагма та міжреберні м'язи скорочуються, об'єм грудної клітини зростає і відбувається вдох, коли розслабляється — видох;

— органи мови пасивні — це нерухомі органи, що служать точкою опори задля активних органів. Це зуби, альвеоли, тверде ньобо, глотка, носова порожнина, гортань;

— органи мови активні — це рухомі органи, які виконують основну роботу, необхідну для утворення звуку. До них відносяться язик, губи, м'яке ньобо, маленький язичок, надгортанник, голосові зв'язки. Голосові зв'язки — це два невеликих пучки мускулів, прикріпленних до хрящів гортані та росташованих поперек неї практично горизонтально. Вони еластичні, можуть бути розслабленними та напруженними, можуть розсуватися на різну ширину раствору;

— головний мозок, який координує роботу органів мови і підкорює техніку вимовлення творчій волі того, хто говорить.

Мова як найбільш поширений вид звуку в житті і звукорежисурі. Характеристики мови: фонетичні; акустичні; інформаційні.

Мовний апарат людини. Органи мовлення: звукоутворюючі та артикуляційні. Фонація. Вокалізовані мовні звуки. Приголосні мовні звуки. Резонансні властивості мовного тракту.

Акустичні характеристики мовних сигналів: потужність, динамічний, частотний діапазон, спектр. Особливості акустичних характеристик чоловічого і жіночого голосу.

Характеристики спрямованості мовного джерела звуку.

Звукозапис мовлення. Вибір мікрофонів для запису мовлення. Врахування ефекту “ближньої зони ” конденсаторних мікрофонів при їх розташуванні. Вплив акустики приміщення на запис мовлення.

Інформаційні характеристики мови: сигнальна інформація як можливість впізнання джерела звуку та напрямку на нього; семантична передача змісту мови; естетична складова мови як відображення емоційного стану людини, що говорить.