Питання 13. Використання штучної реверберації.

Електронний ревербератор - це нескладне і надійний пристрій обробки звуку або мови, за допомогою якого можна надавати джерела звукового сигналу (наприклад, фонограмі) ефект "луни" або ефект "об'ємного звуку". Передбачена можливість регулювання затримки сигналу до 100 мс. В якості вхідного джерела сигналу можна використовувати лінійний вихід звуковідтворювального пристрою або мікрофон. Пристрій має невеликі габарити, мале споживання струму, просте в збірці і налаштування. 

Мабуть, ревербератор є найбільш часто використовуваної обробкою звукового сигналу. Реверберація як така - це процес ослаблення сигналу при багаторазовому відбитті від перешкод. За допомогою ревербератора можна додати Вашому звуковому сигналу об'ємності. Ревербератор допомагає так обробити звук, ніби він був записаний в театрі, концертному залі, соборі, в горах або навіть під водою. Практично будь-який звуковий сигнал, будь то електрогітара, скрипка або голос, після грамотної обробки ревербератором буде сприйматися на слух як більш щільний і об'ємний. 

Умовно прийняте час реверберації - час, за який рівень звуку зменшується на 60 дБ.

Ревербератор - пристрій для досягнення штучним шляхом ефекту реверберації, що застосовується переважно при формуванні програм звукового супроводу радіо- і телепередач і під час звукозапису.

На вхід ревербератора подається електричний сигнал, що несе звукову інформацію. Дія ревербератора зводиться до складання цього основного сигналу з послідовністю електричних сигналів спадаючої амплітуди, що несуть ту ж інформацію, але затриманих щодо основного сигналу в часі. Час реверберації визначається вимогами до характеру звучання: зазвичай воно вибирається в межах від 0,8-1,5 сек до 5-8 сек. З виходу ревербератора сигнал надходить на звуковідтворюючий або звукозаписний пристрій. Як правило,ревербератори забезпечують звучання, близьке за якістю до природного. Особливі магнітні ревербератори - так звані амбіофони - застосовують для поліпшення акустичних характеристик приміщень. У залах, де звуки занадто заглушаються, за їх допомогою електроакустичним способом імітують віддзеркалення звуку від стелі та стін і тим самим створюють для слухачів умови сприйняття звуку, близькі до оптимальних. Вмонтовані ревербератори застосовуються в сучасних мікшерних пультах і підсилювачах.

Реверберація (пізньолат. reverberatio - віддзеркалення, від лат. reverbero - відкидаю) - це процес поступового затухання звукової хвилі в акустичному просторі (закритому приміщенні) після припинення дії джерела звуку, обумовлений повторним віддзеркаленням звукових хвиль. При цьому швидкість розповсюдження звукової хвилі (звуку) залежить від властивостей повітряного середовища (атмосферного тиску, теплоємності, щільності). Як відомо, повітряний об'єм приміщення є коливальною системою з великим числом власних частот, кожна з яких має коефіцієнт затухання, залежний, у свою чергу, від поглинання і віддзеркалення звуку від поверхонь стін, вікон та інших предметів. Час, протягом якого в приміщенні зберігається звук після припинення його відтворення, називається часом реверберації. Час реверберації впливає на якісні параметри звуку: тембр інструментів, співочих голосів, звуковисотну інтонацію та динаміку. Так, при недостатній реверберації (дуже маленьке віддзеркалення) звучання стає сухим, збідненим високими частотами, а при надмірній реверберації - нерозбірливим, розпливчатим. Оптимальний час реверберації залежить від характеру звукової хвилі, об'єму приміщення. Чим повільніше темп виконуваної музики, тим вище час реверберації. Якщо часовий інтервал реверберації менше критичного, то віддзеркалення звуків сприймається як гармонійна реверберація, а якщо більше - як відлуння. Оптимальна реверберація і відлуння можуть бути створені штучно, за допомогою акустичного пристрою - ревербератора. При записі мови, співу, музики, а також створенні різних шумових ефектів використання штучної реверберації є складовою частиною загальної обробки аудіосигналу.  Реверберацію використовують для поліпшення і підкреслення художньої виразності мови, співу, звучання окремих музичних інструментів, наприклад, при записі музичних програм у приміщенні з незадовільною акустикою. В цьому випадку застосування штучної реверберації дає змогу отримати необхідне співвідношення між гучністю і чіткістю звучання, добитися поліпшення якості звучання музичної програми. Аналогічно, реверберація допомагає створити необхідне акустичне забарвлення голосу або інструменту при записі вокаліста або виконуючого соло інструменту, щоб вони не загубилися в звучанні супроводжуючого ансамблю. За допомогою реверберації можна створити ефект наближення і віддалення джерела звуку. Для цього поступово змінюють рівень реверберації, створюючи ілюзію зміни акустичного відношення, а, отже, й враження зміни звукового плану. Ефект реверберації також використовують при озвучуванні відеофільму або звуковому оформленні презентації, коли виникає потреба підкреслити акустичну обстановку того чи іншого місця дії. Необхідно також пам'ятати, що на тлі музики, записаної з реверберацією, спостерігається чіткіша розбірливість мови, ніж при накладенні на музику, записану без реверберації. Проте слід уникати надмірного захоплення реверберацією, оскільки це може відобразитися на чіткості звучання.