Модель плану виховної роботи (в)

Напрями роботи класного керівника	Робота з учнівським колективом	Робота з батьками	Робота з педагогами, громадськістю
Спілкування
Здоров'я
Навчання
Дозвілля
Спосіб життя

Модель плану виховної роботи за вузловими справами (г)

Місяць	Вузлова справа місяця та підготовка до неї	Відповідальна рада справи
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень
Січень
Лютий
Березень
Квітень
Травень

ІІ.ВИВЧЕННЯ КЛАСНИМ КЕРІВНИКОМ ОСОСБИСТОСТІ УЧНЯ ТА УЧНІВСЬКОГО КОЛЕКТИВУ

Критерії вихованості. Ступені вихованості. Методи діагностики вихованості. Етапи виховання. Орієнтовна схема вивчення особистості учня та написання психолого-педагогічної характеристики на нього. Орієнтовна схема психолого-педагогічної характеристики класного колективу.

Література: [7; 9; 18; 24; 28; 30; 31; 35; 36].

2.1. Критерії вихованості

Під вихованістю у педагогіці розуміють комплексну властивість особистості, яка характеризується наявністю і ступенем сформованості соціально цінних якостей і властивостей, що відображають усебічність її розвитку.

Діагностування вихованості— це розпізнання і вивчення істотних ознак вихованості, їх комбінацій, форм вираження як реалізованих цілей виховання. Діагноз встановлюється тоді, коли педагог ще не володіє повною інформацією про вихованість учня, а робить висновок на основі її суттєвих проявів з метою встановлення причин, що перешкоджають досягненню бажаного ступеня розвитку якостей і властивостей особистості; визначення факторів, які сприяють успішній реалізації цілей виховання.

Діагностика спрямована на вивчення учнів, які удосконалюють своє самоусвідомлення і педагогів, що організовують пізнавальну, трудову, художньо-естетичну та ін. діяльність вихованців, створюють умови для зміни позиції особистості у системі відносин, її всебічного формування.

У діагностиці оцінка вихованості є причиною вивчення протікання виховного процесу, визначення шляхів його удосконалення на основі знання про способи й умови взаємодії його компонентів. Прогноз висновків потрібний для того, щоб внести необхідні корекції розвитку школяра: підсилити бажані і нейтралізувати небажані тенденції.

Критерій (від гр. kriterion — ознака, на основі якої здійснюється оцінка, мірило). Критерії вихованості — це теоретично розроблені показники рівня сформованості різних якостей особистості (колективу).

За спрямованістю, способом і місцем застосування критерії вихованості умовно поділяють на дві групи:

1) пов'язані з проявом результатів виховання у зовнішній формі — судженнях, оцінках, вчинках, діях особистості (провідні якості особистості, основні відношення особистості, віддалений результат виховання, суспільна спрямованість, поведінка у проблемній ситуації та ін.);

2) пов'язані з явищами, прихованими від очей вихователя — мотивами, переконаннями, планами, орієнтаціями. Під результатами виховання розуміють досягнутий особистістю рівень розвитку мотиваційно-ціннісної сфери - вихованість.

Отже рівень вихованості визначають за показниками, які умовно поділяють на зовнішні, пов'язані з вчинками, діями і судженнями особистості, та внутрішні, пов'язані з її мотивами, переконаннями, ідеалами та ціннісними орієнтаціями. Внутрішні показники характеризують розвиток моральної свідомості особистості, знання соціальних норм і ставлення до них.

В інтегрованому вигляді вихованість особистості постає у сформованості моральних ставлень, які можна об'єднати в такі групи:

- ставлення до людей: совість, чуйність, почуття емпатії, чесність, тактовність, відповідальність, справедливість, вдячність, толерантність;

- ставлення до себе: почуття власної гідності, адекватність самооцінки, вимогливість до себе, самокритичність, самоконтроль, скромність;

- ставлення до праці: працелюбність, ініціативність і творчість;

- ставлення до суспільства: патріотизм, громадянськість, національна самосвідомість, інтернаціоналізм;

- морально-вольові якості: принциповість, цілеспрямованість, наполегливість, дисциплінованість, витримка, рішучість і сміливість.

Важливим критерієм вихованості особистості є рівень моральної свідомості. Американський психолог Л.Кольберг виділив шість стадій розвитку моральної свідомості

Рівні та стадії морального розвитку за Л. Кольбергом

Рівень	Стадія		Мотивація поведінки
І. Доконвенційний	1. Орієнтація на покарання і покору.		Потрібно дотримуватися моральних правил, щоб уникнути покарань: "Правильним є те, що дозволено".
	2. Орієнтація на винагороду.		Треба підкорятися правилам заради винагороди або особистої вигоди: "Що я буду з цього мати? ".
2. Конвенційний	3. Орієнтація на підтримання добрих стосунків з оточенням.		Потрібно дотримуватися правил, щоб заслужити схвалення або уникнути неприязні з боку близьких людей: "Я хочу бути хорошим".
	4. Орієнтація на підтримку влади і закону.		Потрібно дотримуватися правил, щоб уникнути осуду з боку законної влади: "Я буду виконувати свій обов'язок".
З. Постконвенційний	5. Орієнтація на суспільний договір, індивідуальні права і демократично прийняті закони.		Потрібно виконувати закони заради загального добробуту: "Я буду жити у відповідності з правилами і законами або намагатимуся змінити їх".
	6. Орієнтація на внутрішньо прийняті універсальні моральні принципи.	Потрібно дотримуватися універсальних моральних принципів, чинити по совісті: "Я вірю у свої цінності. На тому стою і не можу інакше".

На 1 стадії діти дотримуються моральних норм, щоб уникнути покарань. Правильно поводитися для них означає підкорятися владі й уникати покарань.

На 2 стадії Діти починають розуміти, що правила поведінки відносні: кожен може дбати про власні інтереси, хоч часто буває вигідно домовлятися і обмінюватися послугами з іншими людьми ("ти мені, я тобі").

На 3 стадії поведінка особистості мотивується бажанням підтримувати добрі стосунки з оточенням, справляти на нього позитивне враження: важливо бути хорошою людиною, ставитись до інших з повагою, співчувати та допомагати їм.

На 4 стадії люди вважають, що потрібно дотримуватися встановлених правил і виконувати свої обов'язки заради збереження порядку в суспільстві.

На 5 стадії людей турбує не стільки підтримання соціального порядку, скільки цінності, на яких ґрунтується суспільство. Йдеться про захист базових прав особистості, таких, як право на свободу і життя. Оскільки закони та моральні принципи прийняті у суспільстві на основі спільної домовленості, індивід, піклуючись про загальне благо, також прагне їх виконувати. Але при цьому він розуміє, що чинні закони можуть бути несправедливими.

На 6 стадії перебувають люди, які ґрунтують свою поведінку на свідомо прийнятих універсальних моральних принципах, що стали їх внутрішніми переконаннями - справедливості, рівності прав і поваги до гідності кожної людини. Вони вважають за можливе порушувати несправедливі закони, які суперечать зазначеним принципам.

Суттєвою ознакою вихованості учня є ступінь співвідношення регуляції і саморегуляції. Саме це співвідношення показує, які мотиви є домінуючими, як конкретизуються суб'єктивні цілі, як поєднуються знання, уміння, переконання, дії.