1.3.Основні складові роботи класного керівника щодо реалізації мети виховного процесу

1. Оволодіння нормами і правилами поведінки. Перш ніж діяти, класний керівник повинен ознайомити учнів з тими нормами і правилами поведінки, згідно з якими вони повинні жити. (Загальні правила поведінки подаються в науковій літературі, конкретні правила деталізовані у розпорядку дня учнів, правилами для учнів).

2. Формування переконань. У процесі формування переконань класний керівник повинен застосувати різні методи і прийоми, які дозволяють домогтися глибокого розуміння суспільних норм і правил поведінки. Переконання — це тверді погляди стосовно певної проблеми, які базується на певних положеннях, думках, що у свідомості учня пов'язані з глибокими і щирими знаннями і переживаннями їх істинності, беззаперечної переконаності. Переконання формуються через досвід учня під впливом оточуючої дійсності в процесі навчально-виховної роботи та повсякденного життя.

3. Формування почуттів учня. Це невід'ємна і складова частина виховного процесу. Необхідно, щоб виховний вплив на вихованців мав безпосередньо емоційне забарвлення, сприяв переживанню істинності тих чи інших положень, правил та норм поведінки.

Почуття - це особлива форма ставлення учня до явищ дійсності, що зумовлює їх відповідність чи невідповідність потребам особистості.

Формування почуттів полягає в тому, що замість байдужого ставлення до важливих явищ життя виникає адекватне позитивне емоційне ставлення. Процес формування почуттів в учнів є досить складним явищем і здійснюється протягом всього життя особистості. У виховній роботі з учнями процес формування почуттів повинен бути адекватним їх віковим особливостям психологічного розвитку.

4. Вироблення вмінь і навичок у поведінці. Цей етап передбачає озброєння учнів вміннями і навичками діяти в процесі суспільних відносин відповідно до норм і правил поведінки у здійсненні пізнавальної та фізичної діяльності.

Переконання в даному випадку виступають керівництвом до дій, бо на цій основі треба виробити необхідні вміння та навички поведінки учнів.

5. Самовиховання особистості учня. Самовиховання передбачає опору на розвиток творчих здібностей та власних інтересів учнів. Кожен із названих вище етапів процесу виховання діє в тісному взаємозв'язку і є діалектично взаємообумовленим, бо в цілому впливає на формування особистості свідомого громадянина України.

6. Рушійні сили процесу виховання. Основною рушійною силою процесу виховання особистості учня є протиріччя, що виникають між набутим досвідом поведінки та можливостями і способами їх задоволення. Ці протиріччя є рушійною силою, яка виступає діалектично організуючим началом у виховному процесі особистості школяра.

1.4.Методи виховання у роботі класного керівника

Пояснення. Його мета — розкрити соціальний, моральний, естетичний зміст тих чи інших вимог до дитини, вчинків, подій, явищ, допомогти їй зробити правильні оцінки людських відносин.

Розповідь. Вибір теми визначається її актуальністю. Ефективність досягається тоді, коли є впевненість в тому, що розповідь викличе в учнів моральне довір'я, готовність співпереживати, позитивну відповідну реакцію.

Бесіди. Етичні — про норми поведінки людини в суспільстві; естетичні — про красу навколишніх явищ, людських стосунків і вчинків; політичні — про життя нашої держави; пізнавальні — про космос, природу тощо. Тема повинна бути актуальною.

Лекція — це розгорнутий і організований в доступній формі системний виклад тієї чи іншої проблеми соціально-політичного, морального, ідейно-естетичного змісту. Логічним центром лекції є якесь узагальнення, а конкретні факти служать ілюстрацією.

Диспут — це метод формування суджень, оцінок, переконань, що ґрунтуються на закономірності: знання, одержані в ході зіткнень думок, різних точок зору, завжди відрізняються високою мірою узагальнення, стійкості, гнучкості.

Приклад. Оскільки школярі дуже схильні до наслідування у зв'язку з невеликим життєвим досвідом, їх приваблюють окремі риси характеру іншої людини.

Громадська думка. Класний керівник намагається, щоб його вимога стала вимогою колективу. Відображення колективної вимоги є громадською думкою, що синтезує в собі оцінки, судження, волю колективу.

Привчання — являє собою організацію планомірного й регулярного виконання дітьми певних дій з метою перетворення їх у звичні форми громадської поведінки.

Звичка — це той процес, при якому думка переходить у справу.

Вправлення (вправа). Вправляння включає в себе багаторазове повторення певних дій, вчинків, але це не механічне повторення, а свідомий творчий процес. У процесі виконання вправ формуються вміння, навички, звички, нові знання, розвиваються розумові здібності.

Доручення сприяє формуванню громадської активності. Класним керівником застосовується система доручень, яка привчає учня жити й працювати з колективом, відчувати свою причетність до конкретних справ у класі, школі, суспільстві. Щоб доручення мало виховну функцію, необхідно, щоб:

1) учні знали про суспільну значущість доручень, розуміли важливість і необхідність тих справ, які доручає їм колектив;

2) доручення давали відповідно до інтересів, здібностей і можливостей кожного учня.

1.5. Вимоги до класного керівника

(за П.М.Щербанем)

1. Педагогічна майстерність;

2. Педагогічний такт;

3. Педагогічний оптимізм;

4. Організаторські вміння;

5. Ерудиція і культурний кругозір;

6. Моральний авторитет;

7. Любов і повага до дітей;

8. Творчий підхід до виховання;

9. Постійне підвищення кваліфікації.

1.6. Права класного керівника

(за П.М.Щербанем)

1. Відвідувати уроки вчителів та позакласні заняття у своєму класі;

2. Проводити батьківські збори; відвідувати учнів за місцем проживання;

3. Представляти та захищати інтереси учня як представник закладу освіти в державних органах та організаціях;

4. Відповідно до мети вибирати зміст, методи і форми організації навчально-виховного процесу в класному колективі;

5. Висувати на педагогічній раді пропозиції щодо морального та матеріального заохочення учнів;

6. Визначати виховну(педагогічну) проблему, мету та конкретні завдання навчання, виховання в розвитку класного колективу;

7. Реалізовувати у навчально-виховному процесі різноманітні види діяльності: пізнавальну, трудову та інші;

8. Робити пропозиції на батьківських зборах класу щодо матеріального забезпечення, організації та проведення позаурочних заходів;

9. Вибирати форму підвищення педагогічної кваліфікації з проблем виховання.