4.4. Значення ктс у формуванні особистості учня. Технологія підготовки ктс

Важливу роль у формуванні особистості відіграє діяльність.

Діяльність — одна із безперечних умов створення, розвитку і становлення колективу, формування особистості; тільки в колективній різноплановій діяльності можливе здійснення органічної єдності особистого і суспільного, тільки в процесі суспільно корисної діяльності в шкільному колективі виховуються такі загальнолюдські цінності, як сумлінне ставлення до праці, почуття відповідальності за доручену справу, вміння враховувати спільні інтереси, трудова активність, бажання допомогти товаришам, уміння підкорятися, керувати тощо. Все це зумовлює діяльнісну спрямованість процесу формування особистості як основного фактора розвитку якостей і її різнобічних здібностей.

Основними умовами підвищення виховного впливу на школярів у процесі їхньої колективної діяльності є такі:

- проектування основних напрямів діяльності відповідно до мети виховання особистості;

- здійснення всіх напрямів діяльності як комплексу впливів на особистість в єдиному цілеспрямованому процесі;

- взаємозв'язок навчальної і позашкільної виховної роботи, скоординованість усіх виховних впливів і форм, їхні необхідність і достатність, розумне розміщення в просторі і часі, чіткий ритм і раціональна організація життя колективу;

- емоційна насиченість школи, коли діловитість не пригнічує емоційної сфери колективу. Романтика, мажор, гумор, гра, виховання настроєм, "педагогіка радості" — характерні якості ефективної виховної системи;

- творче співробітництво поколінь, що виражається в гуманному, довірчому стилі відносин дорослих і дітей, у їхньому взаєморозумінні і взаємодії щодо всіх колективних справ. Створюється ситуація, коли діти і дорослі виступають як однодумці, а інколи і як колеги, виховання перестає бути впливом, спрямованим лише в одному напрямку — від суб'єкта до об'єкта; відбувається процес взаємного збагачення педагогів і школярів;

- орієнтація на загальнолюдські цінності у виховному процесі; наявність відповідних відносин, що забезпечують самопочуття дитини в колективі (статус особистості в міжособистісних відносинах, почуття внутрішньої єдності з товаришами, соціальна захищеність тощо);

- орієнтація на випускника школи як кінцевий результат її виховної діяльності (загальна спрямованість і соціальна активність, готовність до праці, до вибору професії, продовження освіти, до сімейного життя).

Є різні підходи до організації діяльності школярів. Вони виникали, удосконалювалися, взаємозбагачувалися в процесі розвитку науки і педагогічної практики. Тому сьогодні існує кілька варіантів методичних підходів до розв'язання проблем організації діяльності, які являють собою відповідну основу для зіставлення і вибору оптимальних організаційних варіантів.

Польський професор Т. Котарбинський створив окрему науку, що вивчає загальні основи організації успішної діяльності, яка називається праксеологією. Праксеологія пропонує схему організованої, раціональної діяльності, що передбачає три основні фази: 1) підготовка; 2) виконання; 3) контроль.

Важливо те, що, ці фази властиві як індивідуальній, так і колективній діяльності. Вони складаються з окремих компонентів діяльності

1. Підготовка:

а) визначення мети

б) вивчення умов діяльності

в) планування

г) підготовка умов діяльності та її організація.

2. Виконання:

а) виконувані операції;

б) поточний контроль;

в) усунення непередбачених перешкод.

3. Підсумковий контроль:

а) оцінка підсумкового результату;

б) оцінка перебігу діяльності;

в) пропозиції на майбутнє.

Російський професор І. П. Іванов, узявши за основу методику виховання А. С. Макаренка, виробив відповідний підхід до організації колективних справ, діяльності вихованців і вихователів. Він розглядає колективну організаторську діяльність як участь кожного вихованця (разом із старшими і під їхнім керівництвом);. пануванні життя колективу, в організації виконання плану, в підведенні підсумків зробленого

Колективна творча справа — це конкретне втілення багатогранної громадської турботи на рівні синтезу трьох її аспектів — практичного, організаторського, виховного.

Колективну діяльність він проектує на основі конкретної справи з урахуванням творчого підходу до її здійснення. Конкретні види роботи як складові КТС (колективна творча справа) Іванов прогнозує у вигляді відповідних стадій, що відповідають етапам розвитку КТС.

Перша стадія — попередня робота вихователів: заступника директора школи з виховної роботи, класних керівників, педагогів, батьків. Вони визначають виховні цілі КТС, накреслюють висхідні напрями дій, які потрібні для того, щоб скласти спільними зусиллями дорослих і дітей оптимальний проект майбутньої КТС. Виникає бесіда із школярами, яку можна назвати стартовою.

Друга стадія— колективне планування. Важливим компонентом цього етапу є обговорення. Тому його умовно називають збором-стартом.

Третя стадія — підготовка КТС. Спільний проект колективної творчої справи уточнюється, конкретизується спочатку радою справи; потім — у мікроколективах, які планують і починають втілення окремих частин загального замислу, враховуючи пропозиції, висловлені на зборі-старті.

Четверта стадія — підсумок роботи, здійсненої в процесі її підготовки.

П'ята стадія—колективне підведення підсумків: що було вдалим і чому? Що не вдалося здійснити і чому? Що пропонується на майбутнє?

Шоста стадія КТС — стадія найближчого застосування. Підготовлена колективна творча справа використовується у відповідній сфері діяльності школярів.

Із зіставлення різних підходів до організації діяльності школярів випливає, що організаційна модель не може бути визначена як стандарт. Кожен із запропонованих проектів ґрунтується на організаційній будові конкретної справи, стимулює до активної діяльності і творчості.

У процесі проведення колективних творчих справ слід враховувати вік школярів. Наприклад, форми КТС для молодших школярів повинні вводити їх у світ казки, фантазії, формувати трудові навички, перші уявлення про колективні справи і уміння проектувати їх (трудові десанти, операції "Золота фантазія", "Фабрика", "Птахам нашу турботу ", "Святковий сюрприз", "Естафета улюблених занять", казка-естафета, "Весела спартакіада" тощо).

Школярам середнього шкільного віку можна запропонувати КТС, пов'язані із пошуковою роботою (операції типу "Батьківщині— нашу турботу", "Турбота", жива газета, трудові десанти, концерт-блискавка, пошук корисних справ тощо).

КТС — спосіб організації діяльності школярів, властивий і старшому шкільному віку (прес-бій, прес-конференція, збір-диспут, операція "Рідній школі", турнір знавців (науки, професій, природи, спорту, поезії, театру, музики), літературно-художній конкурс тощо). Однак більш ефективно діє КТС у старшокласників, якщо вони мають навчальний організаторський характер цікавих справ для молодших школярів.