1.2. Основні напрями діяльності класного керівника

У "Положенні про середню загальноосвітню школу України" зазначено, що повсякденне керівництво навчально-виховною роботою в класі здійснює класний керівник, призначений адміністрацією школи з числа вчителів, що викладають у цьому класі.

Завдання класного керівника: виховання в учнів культури поведінки, формування в них високих моральних якостей; забезпечення єдності педагогічних вимог з боку сім'ї і школи; організація в разі потреби допомоги учням (навчальної, матеріальної, моральної); проведення заходів, які передбачають зміцнення здоров'я учнів; організація суспільно корисної праці учнів, ведення документації класу; будування взаємин з учнями та їхніми батьками на демократичних засадах, співробітництві, сприяння розвитку самоврядування учнів.

Класний керівник виконує діагностичну, організаторську, виховну, координаційну, стимулюючу функції.

Система виховної роботи класного керівника сучасної школи базується на ідеї гуманізму, оновлення демократії і спрямована на реалізацію:

а) ідеї реалістичних цілей виховання (різнобічний розвиток особистості учня);

б) ідеї спільної життєдіяльності дітей та дорослих (зміна авторитарності впливу вчителя на безпосереднє співробітництво з учнями, яке базується на національній самовизначеності особистості);

в) ідеї самовизначеності учня (процес інтеграції окремих позитивних якостей в єдине ціле);

г) ідеї спрямування особистості (центр всієї виховної роботи повинен бути спрямованим на учня, а не на програми виховання);

д) ідеї добровільності (класний керівник повинен домагатися формування в учнів інтересу, прагнення до саморегуляції своїх природних сил, власної ініціативи і творчості у виконанні дій).

В процесі роботи з учнівським колективом класний керівник використовує такі технології, що сприяють розвитку основних форм суспільної та індивідуальної свідомості з метою допомогти дитині зробити вибір поведінки на основі свідомої дії і відповідно до загальнолюдських цінностей позитивно сприймати духовно-моральні цінності суспільства, у якому живе учень. Такими основними відносинами є: ставлення до знань, суспільства, праці, природи, до прекрасного, до себе. Якщо вважати, що виховання в освітньому змісті розуміється як цілеспрямований процес формування й розвитку свідомості і самосвідомості дитини, то головне завдання виховання — розвиток моральної свідомості, і моральних мотивів поведінки.

Моральна свідомість — це свідомість, що допомагає людині (дитині) вибудовувати свої відносини з навколишнім середовищем у творчому плані, що несе в собі добро, чесність, справедливість, людяність, творення, а не зло і руйнування.

Якщо ми говоримо, що виховна робота проводиться в школі, зокрема в класному колективі, то виводимо два показники: моральна позиція і моральна поведінка. Моральна позиція — це вираження поглядів, переконань, світогляду людини шляхом якої-небудь зовнішньої знакової системи (мови, жестів, міміки, музики, письмової мови і т. д.), через яку виражається готовність, прагнення людини додержуватися моральних принципів і норм. Моральна поведінка є результатом конкретної діяльності людини, спрямованої на зміну ситуації відповідно до мотивів і цілей, що підпорядковуються моральним принципам. Моральна поведінка — це вираження моральної позиції із реальних взаєминах людини з навколишнім світом.