3.2. Поняття про обдарованість дітей, види обдарованості

На рубежі XX ст. окреслилися принципово нові риси світової цивілізації, пов'язані з особливостями функціонування постіндустріальних суспільств, інформаційних технологій, процесів глобалізації, що дає підстави стверджувати про формування нової цивілізації. Найбільшого успіху досягатимуть держави, які мають високо кваліфіковані кадри у різних галузях виробництва. Тому проблема обдарованості, творчості, інтелекту виходить на передній план у державній політиці, визначаючи пошук, навчання і виховання обдарованих дітей та молоді, стимулювання творчої праці, захист талантів.

Закон України "Про освіту" передбачає з метою розвитку здібностей, обдарувань і таланту дітей створення профільних класів (з поглибленим вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізованих шкіл, гімназій, колегіумів, навчально-виховних колективів, об'єднань. Найбільш обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочує їх (виділяє стипендії, направляє на навчання і стажування до провідних вітчизняних і зарубіжних освітніх центрів).

У педагогіці виділяють кілька видів обдарованості: раціонально-мислительний (необхідний вченим, політикам, економістам); образно-художній (необхідний дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам); раціонально-образний (необхідний історикам, філософам, вчителям); емоційно-почутєвий (необхідний режисерам, літератором).

Психологи і педагоги, які займаються питаннями дитячої обдарованості в основному притримуються визначення обдарованості, яке було запропоновано Комітетом по освіті США. Суть його в тому, що обдарованість дитини може бути встановлена професійно підготовленими людьми, які розглядають такі параметри:

- видатні здібності;

- потенційні можливості в досягненні високих результатів і уже продемонстровані досягнення в одній або більше областях (інтелектуальні здібності), специфічні здібності до навчання, творче або продуктивне мислення, здібності до зображувального і виконавського мистецтва (психомоторні здібності).

В США психомоторні здібності - єдина сфера виявлення обдарованості. Американці люблять похвалитися спортивними досягненнями своїх дітей, в той же час, як про інтелектуальні здібності не дуже поширюються. Музей футбольної слави - національна святиня, тоді як „Межа" - майже таємне товариство. /„Межа" - асоціація людей з високим коефіцієнтом інтелекту/.

Російський педагог Ю. Гільбух виділяє загальну (розумову) і спеціальну (художню, соціальну, спортивну) обдарованість. Кожен з типів охоплює по кілька видів обдарованості, а кожен вид тлумачиться як спеціальні здібності.

Задатки - це не готові здібності, і тим більше не обдарованість, а тільки вроджена передумова для розвитку здібностей. Ці можливості можуть проявитися тільки при відповідних умовах.

Під здібностями треба розуміти індивідуально-психічні особливості людини, що є необхідною передумовою її успішної діяльності.

Загальні здібності - властивості індивідуальності, що зумовлюють діапазон можливостей людини: її здатність до освоєння культури, навчання, різних видів діяльності. Саме загальні здібності демонструє школяр у процесі вивчення таких далеких один від предметів, як мова, математика, історія. В цьому разі говорять про "здібності до навчання", складниками якої можуть бути увага, сприймання, пам'ять, мислення, уява.

Спеціальні здібності - властиві індивідуальності, які забезпечують успішність виконання певної діяльності. Вони також мають багаторівневу природу, а тому ґрунтуються на відповідних задатках, потребують систематичних і наполегливих вправ, що зумовлюють їх розвиток, передбачають ставлення індивіда до них, як до засобу розв'язання життєво-важливих завдань .

Коли рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей високий, говорять про загальну або ж спеціальну обдарованість, передумову творчих досягнень. При цьому, як правило, мають на увазі, інтелектуальну обдарованість, часто її виявляють обдаровані діти - діти, в яких рано виявляються здібності і які набагато випереджають своїх однолітків.

Обдарованою дитиною був В.А. Моцарт, який у 4 роки почав писати музику. У 8, створив перші сонати і симфонії, а в 11 - оперу. І.Ю. Репін вже в три роки вирізував з паперу коників, а в 6 малював фарбами. Досить рано прокинувся поетичний і малярський геній Т.Г. Шевченка, X.Р. Капабланка в 13 років став чемпіоном Куби, а свою першу шахову перемогу здобув у 4 роки, через кілька годин після того, як побачив гру батька з сусідом.

В 12 років В. Гамільтон володів 20 мовами.

Обдарованість - індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності.

Талант - це сукупність здібностей, така обдарованість, яка дає змогу людині на високому рівні виконувати діяльність, отримувати суспільно значущі результати, успішно розв'язувати найскладніші завдання, відкривати і ставити нові проблеми, нові цілі.

Обдаровані діти - діти, в яких у ранньому віці виявляють здібності до виконання певних видів діяльності

Обдаровані діти - це діти, які мають загальну або ту чи іншу спеціальну обдарованість. І життєва практика і наукові дослідження засвідчують певну вікову послідовність у проявах різних видів спеціальної обдарованості. Так, досить рано спостерігається вона щодо музики, потім щодо малювання. Загалом же обдарованість до мистецтва виявляється раніше, ніж до науки, а в галузі науки раніше за інших розвивається математична обдарованість.

Найчастіше виявлення обдарованості - це рання мова і великий словниковий запас. Поряд з цим помітна надзвичайна уважність: "Вона все помічає"; ненаситна цікавість: "Куди він тільки не залізе"; чудова пам'ять: "Після другого разу всі казки слово в слово повторює".

Хоча такі ранні прояви обдарованості переважно означають видатні інтелектуальні здібності, однак не всі обдаровані і талановиті діти з раннього дитинства вражають батьків своїми талантами.

Обдаровані діти вирізняються серед однолітків яскраво вираженими можливостями в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевищує певний умовний "середній" рівень, їхні успіхи не є випадковими, а виявляються постійно.

Тому учні повинні мати сприятливі морально-психологічні умови для активної навчальної діяльності, виконуючи роботу більшу за обсягом та інтенсивністю.