Ііі.Методика реалізації індивідуального підходу у виховному процесі

Виховне середовище, його види. Поняття про обдарованість дітей, види обдарованості. Проблеми роботи з обдарованими дітьми на сучасному етапі. Поняття про важковиховуваність дітей та підлітків, типи важковиховуваних дітей та основні причини девіантної поведінки неповнолітніх. Профілактика та корекція важковиховуваності. Рекомендації щодо розв’язання конфліктних ситуацій.

Література: [2; 4; 7; 12; 13; 15; 16; 17; 18; 24; 27; 28; 29; 30; 32; 44; 45].

3.1. Виховне середовище, його види

На сучасному етапі розвитку й становлення держави України, системи освіти перед школою стоять складні і відповідальні завдання — формування людини нового типу, людини інтелектуальної, творчої, ініціативної і самостійної, з почуттям національної гідності. Як зазначала відомий український педагог Софія Русова, "нова школа кладе собі за головну мету збудити, дати виявитися самостійним творчим силам дитини... Задля того, щоб зуміти викликати в Учня духовну діяльність, треба зрозуміти душевний склад дитини... Виховання мусить мати за мету виробити людину з широким розумінням своїх громадянських обов'язків, з незалежним високорозвинутим розумом братерським почуттям до всіх людей, людину, здатну до роботи, таку людину, яка ніде, ні за яких обставин не загине морально і фізично й проведе вжиття свою незалежну думку ".

Становлення людини — постійна праця душі. Філософи й педагоги, письменники й поети, говорячи про це, мають на увазі цілком визначений вид праці: самосвідомість, самоактуалізацію, самореалізацію. У сучасній школі відроджується поняття "душі " як атрибут духовності, цілісності суб'єкта.

Неорганізоване середовище може перекреслити усі педагогічні впливи на дітей. Тому складовою виховної системи школи є такий компонент, як виховне або освітнє середовище. Науковці розглядають три варіанти визначення виховного середовища.

Так, Л. І. Новікова вважає, що це педагогічне цілеспрямоване організоване середовище, яке оточує дитину, клас, школу, дім, мікрорайон, село або селище, яке супроводжує людину вдома, у школі, на вулиці і постійно впливає на неї.

Ю. С. Мануйлов відзначає, що виховне середовище — це частина оточуючого середовища, в якому існує педагогічно сформований спосіб життя. Такий підхід недооцінює суб'єктивну роль дитини.

Д. В. Григор'єв стверджує, що це динамічна мережа взаємопов'язаних педагогічних подій, які створюються соціальними суб'єктами різного рівня (колективні та індивідуальні), що є умовою особистісного розвитку і дорослого, і дитини.

Як критеріальний показник розглядається наявність чи відсутність у тому чи іншому освітньому середовищі умов і можливостей для розвитку активності (чи пасивності) дитини та її особистісної волі (чи залежності).

Освітнє (виховне) середовище може бути віднесено до одного з чотирьох основних типів, виділених Я. Корчаком:

- догматичне освітнє середовище, що сприяє розвитку пасивності й залежності дитини;

- кар'єрне освітнє середовище, що сприяє розвитку активності, але й водночас залежності дитини;

- безтурботне освітнє середовище, що сприяє вільному розвитку, але й одночасно зумовлює формування пасивності дитини;

- творче освітнє середовище, що сприяє вільному розвитку активної дитини.

Догматичне виховне середовище

Середовище цього типу характеризується Корчаком у такий спосіб: "Традиція, авторитет, обряд, веління як абсолютний закон, необхідність як життєвий імператив, Дисципліна, порядок і сумлінність. Серйозність, щиросердна рівновага та ясність, що випливає з твердості, відчуття міцності й стійкості, впевненості в собі, у своїй правоті. Самообмеження, самовизначення, праця як закон, висока моральність як навичка. Розсудливість, що доходить до пасивності, однобічної непомітності прав і правд, яких не передала традиція, не освятив авторитет, не закріпив механічно шаблон вчинків... Догматом можуть бути земля, костьол, вітчизна, доброчесність і гріх; наука, суспільно-політична робота, багатство, боротьба, а також Бог —Бог як герой, божок чи лялька. Не в що, а як віриш".

Як приклад організації догматичного середовища в найбільш яскраво вираженій формі можна навести монастир та армію. Безумовно, родина з міцними релігійними традиціями також формує насамперед середовище догматичного типу. Саме таке середовище є основою психологічної "обробки" адептів різних сектантських течій та угруповань.

Характеризуючи догматичне середовище, Корчак надзвичайно точно передбачив два основних витоки армійської "дідівщини", що стала проблемою вітчизняних збройних сил: впевненість у собі, що переходить у свавілля, і простоту, яка переходить у брутальність. Корчак підкреслював, що в цьому випадку дане середовище перестає виконувати свою виховну функцію, перетворюючись в інструмент, що просто руйнує особистість.

Особистість дитини, що виховується в догматичному середовищі, на думку Корчака, характеризується насамперед високим ступенем пасивності, коли спокій трансформується у відчуженість та апатію. Якщо ж у такому середовищі опиняється вже сформована сильна особистість, то вона, як правило, оздоблюється у своєму прагненні встояти проти натиску чужої злої волі, зокрема, спрямовуючи свою енергію на яку-небудь трудову діяльність.

Догматичне освітнє середовище характеризується тим, що формує пасивну й залежну особистість.

Показово, що саме догматичний тип освітнього середовища виявився найбільш розповсюдженим у навчальних закладах різних країн і в різні часи, включаючи і сьогодення. Такий тип освітнього середовища формує людей, що опинилися у своєрідній психологічній в'язниці, адже саме в'язниця є місцем, спеціально винайденим людством для створення умов абсолютної залежності й абсолютної пасивності. З погляду будь-якої недемократичної влади догматичне освітнє середовище є геніальним соціальним винаходом, що гарантує відтворення слухняного й смиренного народу, який є ідеальним об'єктом для демократичного управління.

Сьогодні, у XXI столітті, стає очевидним, що суспільне замовлення на тип особистості, який формується масовою школою, вступає "У разюче протиріччя з постсередньовічною концепцією освіти як процесу трансляції знань, якихось істин. Основні принципи новоєвропейської школи — це принципи, що зародилися в надрах середньовічної школи. І великі педагогічні реформатори Нового часу — Коменський, Песталоцці та інші — так і не зуміли вийти за межі середньовічної освітньої парадигми як парадигми трансляції істин від учителя до учня. І це стало основою культурно-освітньої кризи сучасної цивілізації" (А. М. Лобок).

Безтурботне виховне середовище

Середовище безтурботного споживання: "Щиросердний спокій, безтурботність, чутливість, привітність, доброта, тверезості скільки треба, самосвідомість, яка досягається без праці. Немає завзятості ні в бажанні зберегти, протриматися, ні у прагненні досягти, знайти. Дитина живе в атмосфері внутрішнього благополуччя і ледачої, консервативної звички, поблажливості до сучасних течій серед привабливої простоти. Тут вона може бути усім, ким вона хоче, з книжок, бесід, зустрічей і життєвих вражень тче собі основу світогляду, сама вибирає шлях".

Корчак підкреслював, що в середовищі заклопотаного споживання робота ніколи не служить якій-небудь ідеї та розглядається як місце в житті, є не самоціллю, а лише засобом для забезпечення собі зручностей, бажаних умов.

Як характерний приклад середовища безтурботного споживання може служити спосіб життя значної частини провінційного дворянства XIX ст., описаний класиками російської літератури у поняттях: "обломовщина", "маніловщина" та інше. На думку Корчака, у подібному виховному середовищі формується особистість, що в принципі завжди задоволена тим, що в неї є. Основною рисою такої особистості є життєва пасивність, нездатність до напруги й боротьби. Стикаючись із труднощами і перешкодами, така людина воліє самоусунутися від їхнього розв'язання, продовжуючи ховатися у своєму ілюзорному світі, як равлик ховається у своїй раковині.

Безтурботне освітнє середовище характеризується тим, що формує відносно незалежну, але пасивну особистість.

Безтурботний тип виховного середовища складається в таких школах (чи в окремих учителів), коли доброзичливе, щиросердне ставлення до учнів не підкріплюється відповідною вимогливістю; коли перед школярами не ставляться важкі задачі і вимальовуються нові перспективи, не стимулюється необхідна для їх особистісного розвитку акумуляція духовних, інтелектуальних і фізичних сил.

Тип школи, у якій культивується безтурботне виховне середовище, влучно описується А. С. Макаренком: "Інша школа схожа на волелюбну мамашу, виховний метод якої визначається формулою "щоб дитя було сито і щоб дитя не застудилося". Вона обгодовує дітей показною "стовідсотковою" успішністю і стежить, щоб дитя не застудилося мужністю, чи, припустімо, цілеспрямованістю. І так само, як цій самій мамаші, їй ніколи подумати, скільки ми втрачаємо і на успішності, і на здоров'ї дітей через короткозору дбайливість. Зате спокійно живеться".

Кар'єрне виховне середовище

Середовище зовнішнього лиску і кар'єри: "Знову виступає завзятість, але її поява зумовлена холодним розрахунком, а не духовними потребами. Тому що немає тут місця для повноти змісту, є одна лукава форма — митецька експлуатація чужих цінностей, прикрашання сяючої порожнини. Лозунги, на яких можна заробити. Етикет, якому треба підкорятися. Не гідність, а вдала самореклама. Життя є не лише як праця і відпочинок, а й як виховування та піклування. Ненаситне марнословство, хижість, незадоволення, пихатість і раболіпство, заздрість, злість, злорадість. Тут дітей не люблять і не виховують, тут їх тільки оцінюють, купляють чи продають".

Основними рисами особистості, що формується в такому середовищі, є фальш і лицемірство — "мистецька гра" і "точно підігнана маска, прагнення до кар'єри за рахунок хитрості, підкупу, високих зв'язків" та інше.

У кар'єрному виховному середовищі формується хоча й активна, але залежна особистість. Отже, у кар'єрному освітньому середовищі на першому плані проблема розвитку активності особистості —проблема, що виявилася нерозв'язною в умовах безтурботного освітнього середовища.

Творче виховне середовище

Це ідейне (творче) середовище. "Сила його не у твердості духу, а в польоті, пориві, русі. Тут не працюєш, а радісно вершиш. Дієш сам, не чекаючи. Немає веління — є добра воля. Немає догм — є проблеми. Немає розсудливості — є жар душі, ентузіазм. Стримуюче начало тут — відраза до бруду, моральний естетизм. Трапляється, тут часом ненавидять, але ніколи не нехтують. Терпимість тут не половинчастість переконань, а повага до людської думки, радість від того, що вільна думка ширяє на різних рівнях і в різних напрямках,— зіштовхуючись, знижуючи політ і здіймаючись,— наповнює собою простори. Відважний сам, ти жадібно ловиш відзвуки чужих молотів і з цікавістю чекаєш завтрашнього дня його нових захватів, здивувань, знань, помилок, боротьби, сумнівів, тверджень і заперечень".

У творчому середовищі формується особистість, що характеризується активністю освоєння й перетворення навколишнього світу, високою самооцінкою, відкритістю й волею своїх суджень і вчинків.

Творче виховне середовище характеризується тим, що в ньому відбувається саморозвиток вільної й активної особистості. Тільки таке освітнє середовище може функціонувати як середовище розвитку обдарованості. Це середовище формується, наприклад, у різних творчих групах, особливо на стадії їх первісного становлення і розвитку. Це може бути і музичний ансамбль, і конструкторське бюро, і команда КВК. Найважливішою умовою формування саме творчого середовища є відсутність у групі авторитарного лідера, що нав'язує іншим свою точку зору чи, ігноруючи, жорстко придушує думки інших. Проте, коли з'являється така людина чи хтось із членів групи починає виявляти нетерпимість до позицій своїх соратників, творче середовище перестає існувати, трансформуючись у який-небудь інший тип освітнього середовища. Творче середовище є найбільш тендітним і хистким, про що свідчать, зокрема, нерідкі розпади різних творчих колективів, що так успішно починали свою діяльність.

Модальність виховного середовища визначається також її формально-інституціональною приналежністю: сімейна, шкільна, дошкільна, "двірська". клубна і т. д. Саме тому ми можемо говорити про "сімейне догматичне освітнє середовище", "шкільне безтурботне освітнє середовище" чи "дворове кар'єрне освітнє середовище" та інше.