11.1.Культура мовлення викладача-тренера

Мова для викладача є інструментом передачі навчального матеріалу і засобом виховних впливів.

Розвиток мовної культури педагога необхідно в інтересах оптимізації навчання і посилення виховних впливів. Викладач повинен мати добру вербальну пам’ять, правильно обирати мовні засоби, логічно викладати думки, вміти орієнтувати мову на співрозмовника, а також передбачати результати впливу слова. Значну роль у вербальному спілкуванні грає його культура і ерудиція.

Я.А.Коменський вважав, що педагог повинен володіти словом на такому рівні, який забезпечує повну увагу із сторони учнів. Він писав, що мова викладача повинна бути точною і ясною, виразною і привабливою для вихованців.

Культура мовлення служить важливим показником духовного багатства педагога, його культури мислення і є могутнім засобом формування особистості.

Словосполучення „культура мовлення”, або „мовна культура”, застосовується в трьох значеннях:

• культура мовлення – це перш за все ознаки і властивості мови, які говорять за її комунікативне вдосконалення;

• культура мовлення – це сукупність навичок і знань людини, що забезпечує доцільне застосування мови з метою спілкування;

• культура мовлення – це галузь лінгвістичних знань за мовлення як сукупності і системі її комунікативних якостей.

Мова і мовлення завжди виступають в поєднанні, але вони не тотожні. Під мовою розуміють систему мовних знаків, оброблених в мовній практиці, за якими закріплений загальноприйнятий зміст. Мовлення – це мовна діяльність окремих індивідуумів, в якому мова знаходить конкретне практичне застосування.

Мова і мовлення взаємодоповнюють одне інше, різниця між ними не суттєва. Якщо мова – це система засобів спілкування, то мовлення – це реалізація цієї системи (безпосередня розмова, тексти). Мовлення будується за правилами мови. Важливими громадськими функціями мови є наступні:

• спілкування – побутово-розмовний стиль;

• повідомлення – діловий та науковий стилі;

• діяння (вплив) – публіцистичний і художньо-белетристичний стилі.

Використовувати ресурси мови можна по-різному, але саме у виборі структури комунікації виявляється загальна культура і особливо – культура педагога.

Спілкування з аудиторією може бути ефективним, якщо викладач чітко уявляє собі його завдання: з якою метою він повинен говорити, що йому треба сказати, як оформити мовлення?

Культура мовлення педагога передбачає високий рівень загальної культури і любов до рідної мови. Педагог, що володіє естетичною привабливістю голосу, багатством, змістовністю і образністю мови, здатен плідно вирішувати навчально-виховні завдання. Важливе значення мають сила, тембр, мелодійність, а також відвертість і природність мовлення.

11.2.Основні компоненти культури мовлення

Вплив мовлення залежить від багатьох факторів – ідейної спрямованості промови, її змісту, наявності нової інформації, виразності та ступеню спонукання учнів до конкретного вчинку.

В основі культури мовлення виділяють наступні компоненти (за Б.М.Головіним):

- правильність мовлення: норми наголосу (ударения – рос.);

- правильність мовлення: норми граматики;

- точність мовлення;

- логічність мовлення;

- чистота мовлення;

- виразність мовлення;

- багатство, розмаїтість мовлення;

- доречність мовлення;

- мовні стилі.

Багатий лексико-словарний склад мови є суттєвою ознакою культури мовлення педагога. Однак багатство мови визначається не тільки кількістю слів, але й можливістю застосовувати їх в декількох значеннях. Лексичне багатство мови дає можливість висловлювати різноманітні почуття і думки.

Точність мови залежить також від правильного застосування слів, близьких за гучністю (звучанием – рос.), але різних за значенням: „абонемент” – „абонент”.

Знижує якість мовлення тавтологія – повторення одного і того ж іншими словами. Наприклад, „пам’ятні сувеніри”, „вільні вакансії”, „своя автобіографія”...

Мова педагога повинна бути живою і виразною. За цими вимогами несумісні штампи і шаблонні словосполучення, наприклад: „загострити питання”, „має місце”.

Мова педагога повинна бути не тільки правильною, а й виразною, образною, емоціональною. Це досягається вмілим використанням фразеологічного багатства прислів’я, крилатих слів та висловів.

При проведенні навчально-тренувальних занять і виховної роботи основним засобом впливу педагога на вихованців служить живе мовлення. За допомогою слова викладач-тренер керує навчальним процесом та практичними діями, передає вихованцям необхідні знання, прищепити навички правильної поведінки та бережливе відношення до власності.

Тренеру необхідно постійно працювати над підвищенням культури усної і письмової мови, над її артистичністю, досягати покращення таких комунікативних якостей, як правильність, чистота, точність, логічність, виразність, освіченість, доступність мовлення.

Культура мовлення спортивного педагога пов’язана з мовноруховою координацією, що означає одночасний показ та пояснення вправи, не порушуючи ані якості її виконання, ані плавності та виразності мови.