1.2.Мотивація як компонент структури навчальної діяльності

Навчальна діяльність має свою зовнішню структуру, яка складається з таких основних компонентів:

1. мотивація;

2. навчальні завдання;

3. навчальні дії;

4. контроль, що переходить у самоконтроль;

5. оцінювання, що переходить у само оцінювання.

Мотивація як перший обов’язковий компонент навчальної діяльності, що входить в її структуру, може бути внутрішньою або зовнішньою, але завжди є внутрішньою характеристикою особистості як суб’єкта навчальної діяльності.

В найзагальнішому розумінні мотив – це те, що визначає, стимулює, спонукає людину до здійснення певної дії. Мотивацією можна визначити, з одного боку, як складну, багаторівневу систему збудників, що включає потреби, мотиви, інтереси, ідеали, прагнення, установки, емоції, цінності тощо.

Одним із провідних компонентів навчальної мотивації є інтерес. Необхідною умовою формування інтересу до навчальної діяльності є надання студентам (учням) можливості проявляти самостійність та ініціативу. Чим активніші методи навчання, тим легше зацікавити студентів. Цікавою для них є та робота, котра вимагає постійного напруження. Легкий матеріал не викликає інтересу. Подолання труднощів навчально-тренувальної діяльності – важлива умова виникнення інтересу до неї... Важливою передумовою виникнення інтересу є новизна навчального матеріалу.

1.3.Навчальне завдання в структурі навчальної діяльності

Першою і найсуттєвішою особливістю навчального завдання є його спрямованість на суб’єкт (студента, учня), оскільки передбачає зміни в самому суб’єкті, якому належить вирішувати поставлене завдання.

До навчальних завдань висуваються такі вимоги:

• проектуватись повинна система завдань, а не кожне окреме завдання;

• при конструюванні системи завдань треба прагнути, щоб вона забезпечувала як близької, так і далекої мети;

• реалізація навчальних завдань повинна забезпечити засвоєння системи засобів, необхідної і достатньої для успішного здійснення навчальної діяльності;

• студенти (учні) повинні усвідомити завдання і дії з їх вирішення та контролювати виконання цих дій;

• вирішуючи навчальне завдання, студенти (учні) повинні мати чітке уявлення про його суть і засоби розв’язання.

Вирішення завдання студентами (учнями) вимагає:

• його розуміння;

• прийняття завдання як необхідного для себе. Іншими словами, завдання повинно бути особистісно значущим;

• вирішення завдання повинно викликати у студентів (учнів) позитивні емоційні переживання та бажання поставити і вирішити власні завдання.

У зв’язку з цими вимогами важливе значення має правильне, конкретне формулювання завдань і способи їх доведення до свідомості студентів (учнів).

Для прикладу наводяться конкретні завдання з вивчення перекиду назад, які треба вирішити на окремих уроках для засвоєння даної вправи.

Завдання:

1. Перевірити вміння учнів виконувати перекати.

2. Розучити опору на руки для перекиду назад.

3. Розучити опору на руки під час виконання перекиду назад.

4. Перевірити вміння працювати руками в перекиді назад.

5. Домогтися прямолінійного виконання перекату вперед.

6. удосконалювання групування в перекиді назад.

7. Домогтися енергійного перекиду від вихідного положення до перекату.

8. Удосконалення опору на руки.

9. Перевірити вміння виконувати перекид назад загалом.

10. Удосконалення перекиди назад в мінливих умовах.

11. Поєднання перекиду назад з іншими діями.

...Під час повідомлення завдань уроку учитель прагне викликати зацікавленість учнів у їх розв’язанні. Цьому сприяє висунення завдань, пов’язаних з потребою учнів (наприклад, футболісти-учні – розучують перекиди на уроках фізкультури...).

У процесі висунення завдань важливо створити в учнів чітке уявлення про шляхи їх вирішення. Цим формується свідоме ставлення й активність учнів при виконанні вимог учителя...

Висунуте завдання повинно відповідати лімітові часу, а його формулювання має бути настільки доступне учням, щоб вони самі в кінці уроку могли оцінювати рівень його реалізації.

Уже в процесі постановки завдань учитель звертається до знань, які отримали учні з інших предметів...

На кожному уроці вчитель розв’язує багато завдань, але акцентує увагу на основних для даного заняття. Саме таких завдань, пов’язаних з навчанням, може бути на одному уроці не більше двох-трьох. Їх учитель і оголошує на початку, а деталізує, у вигляді окремих завдань, в процесі всього уроку... Водночас учитель подає інформацію про виховну й оздоровчу значущість даного заняття...

Завдання уроку, їхнє доведення до свідомості учнів повинні бути тісно пов’язані з іншими формами фізичного виховання учнів, зокрема їх самостійною роботою.

Треба пам’ятати!, що на формальну постановку завдання учні відповідають формальним ставленням до уроку. Деякі конкретні формулювання завдань уроку наступні:

освітні – ознайомити з прямолінійною постановкою ноги з передньої частини стопи при бігу по прямій; закріпити навичку відштовхування у стрибках в довжину з розбігу; навчити руху кисті в киданні малого м’яча; виробити правильну поставу під час бігу;

оздоровчі – розучити комплекс вправ для формування правильної постави; сприяти загартуванню організму учнів; перевірити правильність побудови стопи учнів;

виховні – виховувати сміливість, охайність, товариськість тощо.

Отже, початком будь-якої діяльності є усвідомлення мети і здатність студентів відповісти на питання: „Для чого?”, „З якою метою я це роблю?”