4 Умови міжнародної торгівлі та виграш від зовнішньої торгівлі
Розглядаючи в попередній темі теорію порівняльних переваг, ми переконалися, що в результаті розвитку зовнішньоторговельних відносин всі країни, що беруть участь у них, одержують прибуток у вигляді приросту доходу, загального добробуту. Однак цей прибуток розподіляється нерівномірно як між країнами, так й усередині країни, між споживачами й виробниками, експортерами й імпортерами.
Поділ прибутку від міжнародної торгівлі як усередині країни, так і між країнами у кінцевому підсумку визначається тим, на якому рівні встановлюються ціни на ті товари, якими країни торгують між собою, і які обсяги торгівлі.
Щоб показати, як встановлюються світові ціни й визначаються обсяги взаємної торгівлі, розглянемо умовні приклади. Припустимо, що світова економіка складається із двох країн, кожна з яких здатна виробляти як пшеницю, так і каву, з різною мірою ефективності. Припустимо, що лінії виробничих можливостей (ЛВМ) цих країн відповідно зображені на рис.3.1 і рис. 3.2.
Рисунок 3.1 - Виробничі й торговельні можливості країни А |
Рисунок 3.2 - Виробничі й торговельні можливості країни Б
|
Р
Рис. 2.-
Для країни А : 1п = 1к (30п/30к).
Для країни Б: 1п = 2к (10п/20к).
Відмінності в співвідношенні витрат виробництва проявляються на рисунок у різних кутах нахилу прямих виробничих можливостей цих країн.
Припустимо, що оптимальна структура виробництва для країни А 18т пшениці й 12 т кави, для країни Б - 4т кави й 8 т пшениці за відсутності спеціалізації й торгівлі між ними. Країни вирішили торгувати між собою. Країна А, де витрати нижче для пшениці (1п=1к – у країні А, 1п=2к – у країні Б), спеціалізуватиметься на виробництві пшениці. Країна Б, де витрати нижче для кави (1к=0,5п – у країні Б, 1к=1п – у країні А), спеціалізуватиметься на виробництві кави. І відповідно цими товарами країни будуть торгувати одна з одною.
Без спеціалізації, без зовнішньої торгівлі у світі було б вироблено: пшениці – 26 т (18т – у країні А і 8т – у країні Б), кави 16т (12т – у країні А, 4т – у країні Б).
При спеціалізації: країна А витратить всі ресурси на виробництво пшениці (30т), країна Б всі свої ресурси використає для виробництва кави (20т).
Підрахуємо прибуток від міжнародної торгівлі: 30т пшениці - 26 т пшениці = 4т пшениці; 20т кави – 16т кави = 4т кави, тобто без додаткового використання ресурсів у світі було вироблено більше на 4т пшениці й на 4т кави, внаслідок цього зріс добробут обох країн. Але прибуток розподілився нерівномірно: країна А одержала додатково 2 т пшениці й 3т кави, країна Б – 2т пшениці й 1т кави.
Необхідно визначити умови торгівлі між країнами, тобто в яких пропорціях ці країни стануть торгувати зазначеними товарами.
Країна А, маючи відносні ціни 1к=1п, повинна одержати за 1т пшениці > 1т кави, у протилежному разі їй торгівля буде невигідною. Тобто країна А повинна одержати за свою пшеницю на світовому ринку у порівнянні з тим, що вона одержала б усередині країни, більшу кількість кави.
Аналогічно для країни Б: вона повинна одержати на світовому ринку за каву більшу кількість пшениці, ніж у себе усередині країни, тобто за 1т кави > 0,5т пшениці.
Таким чином, можна впевнено сказати, що коефіцієнт міжнародного обміну, або умови торгівлі, будуть знаходитися десь між 1т пшениці = 1т кави й 1т пшениці = 2т кави (середні умови торгівлі: 1тп.=1,5тк; 1тк.=0,75тп.).
Фактично в реальних умовах коефіцієнт обміну, що знаходиться між верхньою й нижньою межами, залежить від співвідношення світового попиту на ці два товари та їх пропозиції. Якщо попит на каву (D1) менше від його пропозиції (S1), а попит на пшеницю (D2) більше від її пропозиції (S2), то ціна на каву буде низькою, а на пшеницю - високою. У цьому випадку коефіцієнт обміну встановиться на рівні близько до 1тп=2тк.
Якщо на каву попит високий, а на пшеницю низький, то коефіцієнт обміну буде ближче до 1тп.=1тк.
Покажемо на умовному прикладі, як встановлюються світові ціни й визначаються обсяги взаємної торгівлі.
Нехай дві країни – США і Японія – виробляють той
самий продукт – телевізори. Криві внутрішньої пропозиції телевізорів у США і Японії – SСША й SЯ (рис. 3.3), що показують співвідношення між обсягами виробництва й рівнем цін, визначається граничними витратами, динаміка яких, у свою чергу, залежить від забезпеченості країн факторами виробництва, використовуваної технології, кваліфікації робочої сили й т.д.
|
|||
а) |
б) |
в) |
|
Рисунок 3.3 – Ринки телевізорів: а) - у США;
б) - світовий; в) - у Японії
Припустимо, що за відсутності зовнішньої торгівлі характеристики попиту та пропозиції такі, що рівновага на ринку телевізорів (перетинання кривих попиту та пропозиції) у Японії встановлюється за ціною 200 доларів за 1 телевізор, а в США за ціною 300 дол. за 1 телевізор.
Ціна телевізорів вище в США, ніж у Японії, тому японським виробникам повинно бути вигідно експортувати свою продукцію, а споживачам у США - купувати більш дешеві імпортні телевізори. Таким чином, первісна різниця в цінах створює можливості для експорту й імпорту, але багато чого залежить від того, на якому рівні встановиться світова ціна. Важливо підкреслити, що в умовах вільної торгівлі внутрішні ціни будуть змінюватися до рівня світової ціни.
Японським виробникам буде вигідно розширювати виробництво й експортувати телевізори, якщо світова ціна буде вище від первісної внутрішньої ціни в Японії (Pw >200). Чим вище буде світова ціна, тим більше виробників у Японії розширюватимуть пропозицію телевізорів, але одночасно зростатиме й внутрішня ціна, і споживачі Японії скорочуватимуть попит на телевізори. Таким чином, розміри пропозиції телевізорів на світовому ринку (Sх) визначатимуться різницею між пропозицією та попитом на внутрішньому ринку Японії, що виникає в умовах зростання цін на телевізори: Sх = Sя - Dя.
З іншого боку, споживачам США буде вигідно купувати імпортні телевізори, якщо світова ціна на них буде нижче від первісної внутрішньої ціни в США (Pw < 300). Чим нижче буде світова ціна, а, отже, в умовах вільної торгівлі й внутрішня ціна, тим більше споживачів США збільшуватимуть попит на телевізори, а одночасно американські виробники скорочуватимуть обсяг пропозиції. Таким чином, величина попиту визначатиметься різницею між попитом та пропозицією на внутрішньому ринку США, що виникає в умовах зниження ціни на телевізори: Dт = DСША - SСША.
На рис. 3.3 показані криві попиту на імпорт й експортну пропозицію телевізорів, які перетинаються в точці, що відповідає ціні рівноваги. У нашому прикладі рівновага на світовому ринку досягається за ціною 250 дол. за один телевізор. При такій ціні надлишковий попит у США (80-20=60) відповідає надлишковій пропозиції в Японії (90-30=60). При більш високій ціні пропозиція телевізорів на світовому ринку перевищить попит, що відповідатиме зниженню ціни. При більш низькій ціні, навпаки, попит перевищить пропозицію й світова ціна зростатиме, до того часу, доти не досягне рівноважного значення.
У реальному житті на рівень світових цін, крім дії законів попиту та пропозиції, значно впливають й інші фактори.
Загальноекономічні фактори (вони однакові і для внутрішньої, і для зовнішньої торгівлі):
економічний цикл;
стан сукупного попиту та пропозиції;
інфляція.
Конкретно-економічні фактори, тобто фактори, обумовлені особливостями виробництва даної продукції, умовами її виробництва й реалізації:
закон вартості;
рівень витрат виробництва й реалізації;
прибуток;
податки й збори;
пропозиція та попит на цей товар або послугу з урахуванням взаємозамінності.
Крім того, на світові ціни значно впливає цінова політика міжнародних (транснаціональних) компаній, які прагнуть тримати ці ціни на високому рівні з метою одержання максимально високих прибутків.
Одним із ключових є питання, як розподіляється прибуток між країнами й усередині кожної країни, що беруть участь у міжнародній торгівлі.
Розглянемо ці проблеми на такому прикладі.
Скажімо, в Україні дешева пшениця, але дорогий текстиль, а в усьому іншому світі дешевий текстиль, але дорога пшениця. Отже, Україна буде продавати пшеницю й купувати текстиль, а світ - купувати українську пшеницю й продавати текстиль Україні.
Результати такої торгівлі можна відобразити у такій таблиці:
Таблиця 3.1 – Результати міжнародної торгівлі між країнами
|
Україна |
Увесь світ |
Реакція цін |
Зростання цін на пшеницю. Зниження цін на текстиль |
Зниження цін на пшеницю. Зростання цін на текстиль |
Реакція обсягу випуску продукції на зміну цін |
Збільшення виробництва пшениці. Скорочення виробництва текстилю |
Скорочення виробництва пшениці. Зростання виробництва текстилю |
Зміна попиту на фактори виробництва |
Приріст виробництва пшениці вимагає більше землі й певного збільшення попиту на робочу силу. Скорочення виробництва текстилю веде до значного скорочення кількості зайнятих робітників і скороченню зайнятої землі |
Відмова від виробництва пшениці вивільняє багато землі й певну кількість (небагато) робітників. Приріст випуску текстилю вимагає багато нових робітників і мало землі |
Реакція цін на ціни факторів виробництва |
Падіння ставок заробітної плати й зростання орендної плати ( в обох галузях) |
Зростання ставок заробітної плати й падіння орендної плати в обох секторах |
Разом |
Ціни між країнами вирівнюються. Зростає спеціалізація. Обидві країни мають прибуток. Прибуток одержують українські землевласники й іноземні робітники. Збитків зазнають українські робітники й іноземні землевласники |
|
Однак ці висновки стосуються короткострокового періоду.
Інакше відбувається в довгостроковому періоді.
Зрештою власники факторів виробництва пристосуються до ситуації, що змінилася. Деякі українські робітники-текстильники перейдуть на більш високооплачувану роботу в сільське господарство, що призведе там до зниження ставок заробітної плати й зростання їх у текстильному виробництві. Частина пасовищ буде переведена на орні землі, тому орендна плата в різних регіонах знову зрівняється.