2.4 Психологія обшуку та виїмки

На відміну від огляду місця події пошукова діяльність слідчого під час обшуку має яскраво виражений примусовий характер, здійснюється, як правило, в умовах безпосереднього контакту з особами, не заінтересованими в тому, щоб шукані предмети були знайдені, в обстановці відкритої психологічної протидії з їх боку. При цьому кожна сторона намагається краще пізнати стратегію поведінки іншої, самій уникнути яких-небудь демаскуючих проявів та вплинути на хід діяльності протилежної сторони.

У психологічних аспектах проведення обшуку більшість авторів виділяють три частини: психологію обшукуваного, психологію особи, яка проводить обшук, та психологію пошукових дій.

Психологія обшукуваного.Як справедливо зауважує В. В. Романов, з точки зору обшукуваного в ході розслідування злочину можуть скластись дві основні ситуації. Перша, — коли обшук для нього виявився несподіваним, в результаті чого він не зміг вчинити дії, спрямовані на обладнання сховища або знищення предметів чи документів. І друга ситуація, — коли обшукуваний допускав (передбачав) можливість проведення у нього обшуку (вдома, на роботі, на дачі тощо), у зв´язку з чим вжив усі необхідні заходи для приховання шуканого, психологічно підготувався до конфліктної ситуації, на рівні свого інтелектуального розвитку змоделював можливий хід пошукової діяльності та залежно від того різні варіанти своєї поведінки.

У психологічній діяльності обшукуваного інтенсивно функціонують захисні механізми. Така особа може проявити комунікабельність і замкнутість, стриманість і показну відвертість, високомірність та агресивність.

Для обшукуваного та членів його сім´ї обшук означає вторгнення сторонніх осіб в їх помешкання, ознайомлення з матеріальними, особистими та інтимними сторонами їх життя. Це викликає стан підвищеного психічного напруження, зрушення у їх емоційно-вольовій сфері.

Про проведення обшуку, в якому окрім працівників правоохоронних органів беруть участь поняті, стає відомо значному колу людей з числа сусідів, знайомих, співробітників, родичів обшукуваного. У декого з них обшук може асоціюватись з винуватістю обшукуваного, членів його сім´ї — звідси й негативне ставлення до них. Усі ці фактори зумовлюють створення конфліктної ситуації при обшуку.

Заховати що-небудь, як зазначає О. Р. Ратінов, набагато легше, ніж знайти. Відбувається це тому, що той, хто ховає, вирішує завдання лише з одним невідомим: він не знає, як будуть шукати, хоча нерідко володіє достатніми даними і з цього питання. Все решта, що необхідне для вирішення: характер і властивості предметів, що підлягають схову, особливості тієї місцевості, в межах якої їх планується заховати, і так дальше, йому заздалегідь відомі.

Вибираючи місце та спосіб схову, людина оперує знайомими образами та уявленнями, використовує свої знання, досвід, раніше засвоєнні прийоми та вміння.

Передбачаючи можливість обшуку, людина, яка бажає сховати певні предмети, як правило, не використовує з цією метою місця звичайного зберігання (шафу, валізу, шухляду тощо). Зазвичай вона вибирає для схову такі місця, призначення яких далеке від того, щоб служити для зберігання, розраховуючи, що слідчий не здогадається шукати в такому невідповідному місці.

Обладнуючи схованку, злочинець, як правило, застосовує ті прийоми, якими він найкраще володіє, звичними виробничими методами та відмовляється від виконання невластивої йому роботи. Той, хто, наприклад, займається столярними роботами, швидше за все використає для схову дерев´яні частини будівлі і навряд чи застосує кам´яну кладку. Жінка ймовірно застосує давно засвоєні прийоми: зашиє ті ж предмети в одяг або заховає їх яким-небудь іншим чином, не використовуючи специфічну «чоловічу» роботу (наприклад, у продуктах харчування, у консервованих овочах і фруктах). Мужчина, навпаки, замість голки віддасть перевагу свердлу та молотку і використає для створення схову корпус телевізора, інших електропобутових приладів. Звичайно, не виключена і можливість того, що мужчина був колись кравцем, володіє іншими навиками так званої жіночої праці або, навпаки, жінка володіє навиками «чоловічої» роботи.

При цьому вплив професійних навиків не можна розуміти спрощено. Враховуючи значення професійних навиків при створенні таємних сховищ, слід пам´ятати, що у людей суміжних професій і навіть різних професій бувають однакові або подібні виробничі прийоми. Крім того, в побуті чимало людей засвоює нескладні професійні прийоми, які не притаманні їх основним заняттям: ремонтують житло, меблі, предмети домашнього вжитку. Нарешті, навиками, далекими обшукуваному, можуть володіти його близькі, здатні виконати роботу по створенню сховища. Певні навики, необхідні для обладнання сховища, можуть бути набуті в результаті деяких любительських занять у вільний від основної роботи час (наприклад, шиття, заняття музикою, полюванням, рибалкою, садівництвом, розведенням птахів, радіотехнікою, винахідництвом). Нерідко особа, створюючи сховище, запозичує досвід своїх знайомих, і тому співучасники часто використовують одні й ті ж прийоми для приховання цінностей, зброї та інших предметів.

Місце сховища та характер маскування певною мірою залежить від характеру, смаків, звичок особи, в якої проводиться обшук. Жадібна, недовірлива людина намагається заховати цінності поблизу, щоб мати можливість постійно перевіряти їх недоторканність. Боягузлива людина намагатиметься сховати речі подалі. Акуратна, обережна людина виявить максимум передбачуваності і ретельно заховає необхідні речі. Натомість, розсіяна, недалекоглядна людина здатна допустити серйозні прорахунки, а лінива, легковажна людина нерідко не стане витрачати зусиль на створення сховища.

У ряді випадків, злочинці, грунтуючись на розумінні психологічних особливостей обшуку, досить тонко підходять до схову речей, розраховуючи на створення їх суб´єктивної недоступності для шукаючого, оскільки він, як правило, звертає увагу на те, що не кидається у вічі, не лежить на поверхні.

Злочинці також нерідко намагаються врахувати методи, що застосовуються при проведенні обшуку взагалі, а іноді намагаються зібрати інформацію про спосіб життя даного слідчого та відповідно до цього вживають контрзаходи.

У практиці мав місце такий випадок. У одній із справ було встановлено, що учасники злочинної групи, які знаходились на волі, після обшуку та затримання своїх спільників одержали від родичів підозрюваних відомості про те, як саме проводились перші обшуки. Зокрема, їм стало відомо, що слідчий, застосувавши металошукач, виявив на присадибній ділянці одного із затриманих цінності, поміщені у металеві кейси. Співучасники негайно замінили їх металеві упаковки на глиняні та скляні.