3.2 Призначення судово-психологічної експертизи й організація її провадження

Призначення судово-психологічної експертизи віднесено на розсуд слідчого або суду, що приймають рішення з огляду на конкретні об¬ставини справи. Експертиза провадиться в період розслідування чи судового розгляду справи на підставі відповідного процесуального рішення: постанови слідчого (судді) чи ухвали суду. Призначення екс¬пертизи є процесуальною дією, а відтак, її провадження можливе лише за порушеною кримінальною справою. Судово-психологічна експер¬тиза призначається в тих випадках, коли для вирішення певних питань необхідні спеціальні знання в галузі психології. Розвиток інституту судово-психологічної експертизи пов'язано з ор¬ганізацією досліджень у спеціалізованих експертних установах. Так, у 1997-1998 рр. в Україні здійснено впорядкування проведення судово-психологічних експертиз. Спочатку в Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз імені Засл. проф. М. С. Бокаріуса (з липня 1998 р.) було створено спеціалізовані підрозділи (лабораторія, сектор), що забезпечували психологічні дослідження. Надалі такі підрозділи було створено й в інших інститутах судових експертиз Міністерства юстиції України. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 15 липня 1997 р. «Про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів» зі змінами від 18 квітня 2000 р. до переліку судових експертиз внесено «психологічні дослідження». Процес призначення будь-якої судової експертизи містить основні елементи: 1) збирання необхідних матеріалів; 2) обрання моменту при¬значення експертизи; 3) визначення предмета судової експертизи; 4) формулювання запитань експерту; 5) обрання експертної установи чи експерта. При призначенні судово-психологічної експертизи зазна¬чені елементи наповнюються певним специфічним змістом. Так, важливим у призначенні судово-психологічної експертизи є обрання експертів. Йдеться про те, що така судова експертиза у біль¬шості випадків має проводитися у складі експертної комісії (не менше двох-трьох спеціалістів), що пов'язано зі складністю об'єкта дослі¬дження — психіки людини. При обранні експерта слід враховувати предмет експертизи. Зокрема, в разі необхідності дослідження психіки неповнолітніх доцільним є запрошення спеціалістів у галузі дитячої та юнацької психології; психіки людей похилого віку — спеціалістів-геронтопсихологів та ін. Якщо судова експертиза провадиться за ме¬жами державної спеціалізованої експертної установи, треба віддавати перевагу особам, які мають базову психологічну освіту або без такої, однак тим, хто працює у галузі психології не менше п'яти років і має відповідні наукові публікації. Доцільно доручати проведення судово-психологічних експертиз особам, яким присвоєно кваліфікацію судо¬вого експерта на право проведення психологічних експертиз. Істотним елементом призначення судово-психологічної експертизи є формулювання запитань експерту. Ці запитання повинні відповідати таким основним вимогам: 1) не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати правового характеру; 2) бути визначеними, конкрет¬ними і короткими; 3) мати логічну послідовність. Методичну допомогу слідчому або суду може надати такий типовий перелік запитань, що вирішуються судово-психологічною експертизою: які індивідуально-психологічні особливості має підекспертна особа, що зумовили характер її протиправних дій або злочину чи злочинної діяльності (зазначаються ті, які мають значення для суду чи слідства: підвищена агресивність, підпорядкування, жорстокість, нерішучість, етичні орієнтації, соціальні установки, мотиваційна сфера тощо); які психологічні особистісні якості та провідні мотиваційні чинники по¬ведінки має підекспертна особа; в якому зв'язку вони знаходяться з обставинами, що досліджуються у справі; чи могли індивідуально-психологічні особливості підекспертної особи істотно вплинути на її поведінку під час вчинення нею протиправних дій (чи злочину); який індивідуально-рольовий статус має підекспертний у злочинній групі (лідер, підвладний тощо) і чи зумовлено це його індивідуально-психологічними властивостями та особливостями соціально-психологічної структури злочинної групи (злочинного угруповання); які особливості мають психологічні чинники сексуально-насильницької поведінки підекспертного (у справах про статеві злочини); чи має під¬експертна особа індивідуально-психологічні особливості, що істотно вплинули на характер її показань у справі; яким чином сімейна ситуа¬ція, індивідуально-психологічні особливості батьків (зазначити, якщо треба, особливості одного з. них чи обох), мотиваційні чинники впли¬нули на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини — виховна поведінка здійснюваного ними виховного процесу; чи залежить оцінка сімейної ситуації дитиною від впливу з боку бать¬ків та інших дорослих; чи має підекспертна особа зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають ак¬тивному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок дії певних обставин (зазначити обставини: безпідставне об-винувачення, незаконне позбавлення волі, наклеп, образа, заподіяння шкоди її громадським інтересам та ін.); чи спроможна підекспертна особа з урахуванням її вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища (залежність, погроза, омана тощо) усвідомлювати реальний зміст власних дій та повною мірою свідомо управляти ними і передбачати їх наслідки; чи здатна підек-спертна особа з урахуванням її емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей та рівня розумового розвитку правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати щодо них відповідні показання; чи мали істотний вплив індивідуально-психологічні особливості та емоційний стан підекспертної особи на її поведінку в аварійній ситуації (у справах щодо керування транспортом чи механізмами та автоматизованими системами на виробництві тощо); чи перебувала підекспертна особа на момент вчинення протиправних дій в емоційному стані і в якому саме (сильний страх, пригніченість, розгубленість, відчай, емоційний стрес, фрустрація та ін.), що істотно вплинув на її свідомість і поведінку (або, згідно зі справою, на діяль¬ність, виконання професійних обов'язків); чи перебувала підекспертна особа на момент вчинення протиправних дій у стані фізіологічного афекту як психологічної підстави сильного душевного хвилювання; в якому емоційному стані перебувала підекспертна особа у період, що передував її самогубству; чи виник емоційний стан підекспертної осо¬би в період, що передував її самогубству, внаслідок дій обвинувачено¬го (зазначити: насильство, дії, які кваліфікуються як погрози, жорсто¬ке ставлення чи систематичне приниження людської гідності тощо); чи здатна підекспертна особа, виходячи з рівня її розумового розвитку, індивідуально-психологічних особливостей та емоційного стану, пра¬вильно розуміти характер і значення вчинюваних з нею дій та чинити опір (у справах про статеві злочини); чи здатна підекспертна особа з урахуванням рівня її розумового розвитку та індивідуально-психологічних особливостей розуміти характер і фактичний зміст власних дій, керувати ними та передбачати їх наслідки; чи має підек¬спертна особа відхилення у психічному розвитку, які не є виявами психічного захворювання; якщо має, то якими саме є їх ознаки; чи вплинули (і яким чином) індивідуальні властивості психічних процесів підекспертної особи (вказати залежно від того, що має значення у спра¬ві: пам'ять, увага, сприйняття, мислення, особливості емоційних ре¬акцій) або функціонування сенсорних процесів (зір, слух, нюх тощо) на адекватність сприйняття нею особливостей та змісту ситуації (за¬значити наявні ознаки ситуації, що досліджується у справі), їх відтво¬рення у показаннях. Слід зазначити, що на вирішення судово-психологічної експертизи можуть бути поставлені й інші питання. Організація провадження судово-психологічної експертизи перед¬бачає створення нормальних умов виконання експертної діяльності, належних параметрів взаємодії з підекспертною особою під час її пере¬бування у слідчому ізоляторі, захист безпеки судового експерта, усу¬нення можливих «перешкод» при провадженні судової експертизи, протидії з боку заінтересованих осіб. Необхідні також певна «стандар-тизація» методик дослідження, які обираються, підвищення якості використання стимульного матеріалу при реалізації психодіагностич-них методів. Перебіг і результати судово-психологічної експертизи відображають¬ся у висновку експерта. Цей процесуальний документ складається з трьох частин: вступної, дослідницької, заключної (ст. 200 КПК України). У вступній частині вказуються: найменування експертизи; дата і місце складання висновку; дата постанови (ухвали) про призначення експертизи і хто її виніс; особа, яка підлягає експертному обстеженню, її процесуальний статус; запитання, поставлені перед експертом, відо¬мості про нього; прізвища і процесуальне становище осіб, які брали участь в експертизі. У дослідницькій частині висновку викладається весь процес екс¬пертного дослідження, описуються психодіагностичні методи і мето¬дики, що були використані. У заключній частині містяться висновки експерта, тобто відповіді на поставлені запитання. Якщо однозначна відповідь неможлива, ви¬сновок може бути і ймовірнісним.

20