Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
derzh_spiti.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.14 Mб
Скачать
  1. Журнали в системі масової комунікації на Заході

Сьогодні у світі налічується понад 100 тис.журналів, більшість яких виходить на Заході. Ще в 1965 році Рональд Уолслі поділив усю журнальну періодику на дві великі групи, що грунтуються на змісті і розмірі читацької аудиторії:

  • журнали загального зацікавлення

  • спеціалізовані.

Найпопулярнішими на сьогодні є журнали новин – "Тайм", "Ньюсвік" (США), "Експрес" (Франція), "Шпігель" (Німеччина)…

"Тайм" започаткував групову журналістику, що сприяє точності, оперативності публікацій. Проте тут нівелюється індивідуальне авторство, коментований репортаж і спеціальний стиль.

В журналі "Шпігель" стаття, переважно дослідницького характеру, має мати таку схему: епізод-ретроспектива-постановка проблеми-зіткнення оцінок-розгадка-сенсація. Викривальна публіцистика стала фірмовою стравою, щоправда вона не має нічого спільного зі скандаломанією. Вона формує думку мільйонів читачів, бо середній наклад журналу складає 1 млн.300тис. примірників і він поширюється у 150 країнах світу. Журнал має кілька додатків, які виходять сотнями, тисячами примірників. Тут роблять ставку на теми великої суспільної ваги, політичного та економічного спрямування, що мають глибоке фактажне забезпечення. "Шпігель" виявляє тенденції, встановлює критерії оцінок. Два його аспекти заслуговують на увагу:

  • відділ документації, в якому міститься понад 20 млн. документів і близько двох млн. фотографій. Щоденно до редакції потрапляють 2 тис. нових документів, архів "Шпігеля" вважається найбільшим у Європі.

  • Правознавчий відділ – його співробітники перечитують абсолютно всі матеріали, навіть ті, які не потріапляють до номера.

Серед спеціалізованих журналів виділяється журнал американського географічного товариства "Нешинал Джіогрефік", який виходить ще з 1888 року. Це більш авторитетне видання, ніж британська енциклопедія, бо забезпечує абсолютну точність публікацій. Кредо видання: поважати людину, бути об"єктивним, поважати самобутність будь-якої раси і нації, будь-якої культури, не друкувати ні слів, ні фотографій, що паплюжать будь-яку країну чи народ. Мати справу з фактами, а не чутками і пересудами. Усвідомлювати відповідальність перед світом за співпрацю і гармонію між народами.

Серед спеціалізованих видань величезна роль належить британському "Економіст", який виходить понад 150 років. Слід згадати журнал "Перейд", що є додатком до 118 щоденних американських газет. Він виходить тиражем 20 млн. примірників, його читає кожна третя американська сім"я. Серед елітарних видань назвемо теж журнал етичного інтелектуалізму "Культура", який виходив під керівництвом Єжи Гедройца в Парижі польською мовою. Його критицизм має конструктивний характер, бо глибоко досліджує всі аспекти функціонування суспільства: історичні, соціологічні, політичні, економічні, філософські, культурні.

  1. Українська неформальна преса у 1989-1990 рр.

Сучасність» — місячник літератури, мистецтва, суспільного життя, виходив спершу від 1961 впродовж трьох десятиліть у Німеччині (Мюнхен), а потім уСША, а від січня 1992 року «Сучасність» випускають в Києві. Редакція визначає видання як «щомісячний часопис незалежної української думки», а основну тематику — як: література, наука, мистецтво, суспільне життя.

У 19891990 бурхливо розвивався періодичний самвидав — газети, журнали, бюлетені, вісники, альманахи. Під час перебудови в УРСР вийшли понад 1200 неофіційних видань, найбільш відомі з яких — «Поступ»«Голос відродження»«Євшан-Зілля»«Кафедра»«Вільне слово» тощо.

Скільки в Україні за часів комуністичної несвободи вийшло «нелітованих» органами цензури газет, альманахів, журналів, збірників, інформаційних вісників тощо не знає ніхто.

Найбільші доступні для дослідників збірки самвидаву є в Києві та Львові. В Національній бібліотеці України ім. В. Вернадського зібрано близько півтисячі назв газет і журналів українського неофіційного друку. А в Музеї-архіві українського самвидаву при Міжнародному благодійному фонді «Смолоскип» зберігається 243 назви видань політичних партій, рухів, самодіяльних громадських об'єднань, товариств, національних меншин та конфесій 1988—1992 рр. Основа цієї колекції зібрана працівниками очолюваного Осипом Зінкевичем Українського видавництва «Смолоскип» ім. Василя Симоненка (Балтимор, США).

Білет 39

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]