1. Характеристика складників журналістської майстерності у світлі сучасних вимог

За Здоровегою:

• оперативність

• актуальність

• компетентність

• правдивість

• сміливість

• аргументованість

• переконливість

• цікавість

• стислість і досконалість викладу

Сьогодні говорять про два крила журналістики: журналістику розуму і журналістику серця. Журналістика розуму — це вміння знайти і обробити інформацію, довести її до максимуму насиченості і технічної якості. Журналістика серця — це вміння оцінити та проаналізувати інформацію з точки зору християнського гуманізму та психологічного навантаження. Здоровега: «Журналістика має два рівноцінних крила: хто не бачить потреби давати щоденну, оперативну, хронікально-новинну інформацію, той не усвідомлює найпершого обов’язку журналіста; хто зводить усю сутність ЗМІ лише до фіксації і повідомлення новин, той взагалі не розуміє сутності журналізму».

2. Сучасна російська публіцистика і Україна

Алєксандр Казінцев «Менеджер дикого поля» («Щоденник сучасника» 2005 рік частина 4) «Київ — мати міст російських, з пожадливою надією дивиться на Захід». Цитує Затуліна «Затулін сказав, що Кучма був потрібен Заходу для того, щоб вирішити територіальні проблеми з Росією. Після цього у 1999 році Кучму обрали за інерцією — Заходу він вже був не потрібен».

«Кучма був зобов’язаний придушити вуличні протести. Особливо після того, як опозиція почала виганяти губернаторів і на їхнє місце ставити своїх. Досвід у силовиків був: треба було лише затримати керівників, після цього вигнати людей з Майдану було справою техніки. Не вимагалося навіть занадто великого насильства».

«Знайдуться націоналісти, котрі перекваліфікують обвинувачення: Росія викачувала з України людські ресурси. Але переселення було здебільшого добровільним — переселенці хотіли покращити свої умови життя».

3. «Життє і слово»: історія, проблематика, рубрикація

1894-1897 рр. редактор – Іван Франко.

Позиціонував себе як загальноукраїнський журнал. Назву запропонував Драгоманов замість раніше пропонованої “Русалка”.

Перший номер журналу вийшов друком у грудні 1893 році. Перший номер відкрився статтею “І ми в Європі”. Виходив регулярно. Наклад – 500 примірників. Грошима журналу допомагали Іван Франко і Леся Українка.

Основна увага приділялась україно-російським зв’язкам і літературі.

Друкували переклади, фольклорні, давні історичні матеріали, документи про життя та творчість письменників.

У перший рік видання майже не друкувало публіцистичних матеріалів. Не було чіткого поділу на рубрики. Розділи:

• Белетристика

• Статті наукові

• Матеріали історичні, літературні, етнографічні

• Критика і бібліографія

• Хроніка.

Авторами матеріалів були: Іван Франко, Кримський, Терлецький, Драгоманов.

У 1895 році вісник перетворився переважно з літературного, історичного і фольклорного на вісник літературний, політичний, науковий.

З липня 1896 року журнал змінив свій вигляд. Було введено нові рубрики:

• Статті про справи політичні

• Вісті з Росії

• Політична хроніка

• Наша белетристика

Починає друкуватись Михайло Коцюбинський.

У 1897 році перестає виходити. Одна з основних причин закриття – матеріальні нестатки.

Білет 12