3. Донцов-публіцист

Публіцист, ідеолог українського націоналізму. Народився 1883 року у Мелітополі. Був членом РУПу. З 1918 — голова партії укр. хліборобів, демократів. 1904-1914 рр — соціалістичний публіцист. Ставив завдання — поширення ідеології українського соціалізму, соціалістичних ідей. Належить до категорії мислителів, пропагандистів. Маланюк: «Донцов не створив ні синтези, ні системи, ні ідеології…» У 1900 році виїхав до Петербурга, де отримав середню освіту, закінчив юридичний факультет Петерб. Ун-ту. У січні 1906 їде до Києва, стає членом УСДП. В ж. «Слово» друкує свої статті. Один з редакторів ж. «Наша дума». На Донуова мала вплив брошура Міхновського «Самостійна Україна». 12.04.1908 приїздить до Львова. Дописує у «ЛНВ». Співпрацював з видавництвом «Дзвін». У листі до Донцов у лютому 1912 року Петлюра писав: «Я дуже люблю і ціную ваші статті, мій погляд поділяє і редакція. Ви маєте одну щасливу рису у своїй вдачі — здоровий, чесний егоїзм…» У 1914 році виходить його брошура «Школа і релігія». Висновок — вчення церкви несумісне зі шкільною наукою. 1924 року Донцов проголошує, що «похід проти церкви є рівночасно походом проти надії». Критикує Франка, Драгоманова за антиклерикалізм. Праці «Дурман соціалізму», «Національні марксисти», «З Христом чи серпом». 4.08.1914 засновує Союз Визволення України. Тут пробув 4 місяці. 1914-1916 роках перебуває з дружиною у Берліні, знайомиться з Коновальцем. 1922 році повертається до Львова, де за протекцією Коновальця влаштовується у «ЛНВ». Тут ставить завдання «Вирвати національну ідею з хаосу, обчистити її від сміття, болота, дати яскравий, виразний зміст». 1926 рік — «Націоналізм». Останні роки провів у Канаді. Помер у березні 1973 року.

«Катова вечеря» Хоч як ми боролися, але часто нам не вистачало віри у власні сили. Увесь час були бідними і захланними і враз у ХХ столітті стали цікавими для світу! Не зважаючи на новизну і страх, треба користатися ситуацією. Немає кому розпочати активні дії, бо навіть ті, хто називає себе опозицією, у своїх вчинках та ідеях такими не є. Наші діячі — боягузи, які забули свою історію і призначення. Треба працювати хай повільно, але якісно і впевнено над будовою вітчизни. Треба не сідати за стіл багатої катової вечері, а відгукнутися на клич «Вітчизна в небезпеці!»

«Шатость малоросійськая» Шатость — намагання під лаштуватися під усі зміни у світі. Змін багато от і шатость постійна. Щоб вижити, треба спиратися не на факти, а на тенденції. Уміти зрозуміти тенденцію — талант і обов’язок керівників. Щоб втілити ідею, потрібен новий дух і нові люди. Засуджує «гнучкість стратегії» у політиці і замовчування збанкрутілого світогляду, що й привів нас до катастрофи. Якщо не позбудемося шатості — пропадемо.

«Могікани демократії» Говорить, що люди сліпі і від них ховають за гарними словами «демократія», «гуманізм» страшну правду більшовизму. Могіканом демократії називає Винниченка. Говорить про відсутність цементуючої серця доктрини — ідеї.

Білет 24