33. Дидактичні особливості інтегрнованих уроків.

Інтегрований урок – урок на якому матеріал кількох тем подається блоками (уроки Шамалова)

Інтегровані уроки мають ту особ­ливість, що на них максимально можна реалізувати міжпредметні зв´яз­ки. Найбільші труднощі в їх проведенні — організація, компонування змісту і визначення важливості того чи іншого аспекту. Такими аспек­тами є світоглядний, історичний, фактологічний, кібернетичний, пси­хологічний, соціальний і т.д. Беруть участь спеціалісти (вчителі) різного фаху, які в той чи інший момент включаються в роботу з класом.

Форми роботи на уроці різноманітні. Це можуть бути конференції, семінари, "симпозіуми", лекції і бесіди чи звичайні комбіновані уроки.

Завдання інтегрування — створити цілісне уявлення про об´єкт вив­чення, отже, сформувати систему знань в учнів.

Проводяться не так часто, 1 -2 рази на чверть, 2-3 рази на півріччя в даному класі. Його проведенню передує серйозна підготовка учнів та учителя.

34. Дидактичні особливості уроків для учнів шестирічного віку

Дидактичні особливості уроків для учнів шестирічного віку Головна мета навчально-виховного процесу з шестирічними учнями - підготувати їх до систематичного навчання в наступних класах. Саме тому під час вивчення всіх предметів велика увага приділяється загальному й фізичному розвитку дітей, формуванню нового типу діяльності - навчання. Водночас клас, де навчаються шестилітні діти, - не підготовчий, а перший у системі чотирирічної початкової школи.

Найвиразніше дидактичні особливості уроку в першому класі виявляються у способах організації навчальної діяльності і в структурі. Зокрема, на уроках широко представлено ігрові форми навчання, тривалість уроку скорочено до 35 хв., обовязково проводяться динамічні паузи, немає домашніх завдань, а є розгорнуте повторення, по-іншому оцінюються результати навчальної праці.

Розглянемо, як впливають ці умови на побудову уроку. Фактично навчання на уроці відбувається у межах ЗО хв., оскільки в його структурі - одна-дві динамічні паузи, які разом з організаційним моментом тривають близько 5 хв. Таке зменшення тривалості уроку ставить перед учителем суворі вимоги щодо раціонального використання часу й прискорює перехід від одного етапу до іншого. Отже, урок стає динамічнішим.Зменшення тривалості уроку загострює проблему економного використання часу уроку. Ось деякі поради щодо заощадження часу: 1) кожний урок обовязково розпочинати відразу після дзвінка; 2) майже всі записи на дошці робити заздалегідь; 3) усе обладнання має бути "під рукою"; 4) запитання класу ставити однозначно, конкретно, не провокувати дітей на перепитування, емоції, вигуки; 5) довести до мінімуму зауваження, що стосуються порушень дисципліни (особливо недоцільні вони під час пояснення матеріалу , читання, розгляду картин); 6) уникати багатослівних інструкцій щодо наступної роботи, не повторювати їх; 7) ретельно продумувати проведення дидактичних ігор, щоб не було потреби уточнювати правила й пояснювати використання реквізиту.

Процес засвоєння нових знань шестилітніми дітьми на різних уроках відбувається в такій послідовності: сприймання деяких фактів (ознак, властивостей предметів, явищ, обєктів); спостереження, аналіз і виділення з допомогою вчителя істотних, повторюваних ознак, їх усвідомлення через різноманітні вправи і, на-решті, первинне елементарне узагальнення, яке може бути у формі уявлення, поняття, зразка висловлювання, міркування, способу дії. Відповідно і в структурі уроку основні його етапи - повторення, підготовка до засвоєння нового матеріалу, робота над новим матеріалом, первинне закріплення, висновок з уроку.

Як розподілити час між цими етапами? Орієнтиром може бути поурочний обсяг матеріалу в підручниках і поради, які є в поурочних розробках. Виходячи з аналізу уроків з різних предметів, можна порадити в перші місяці навчання розпочинати кожний урок організаційним мобілізуючим вступом. Наприклад: "Станьте всі рівненько. Поправте свій одяг. Чи в усіх є все потрібне для уроку математики? Так, тепер всі готові до навчання. Тихенько сядьте". Цей етап недоцільно затягувати, вимагати повної тиші; його тривалість до 0,5 хв.

На етап повторення вважаємо за доцільне виділити 4-5 хв., оскільки коротко повторюється попередній матеріал і проводиться цілеспрямована підготовка до вивчення нового. Чим більше уроків з певної теми пройшло, тим частіше слід включати в поточний урок короткочасне пригадування (приблизно 2-3 хв.) сааме тих знань, умінь і навичок, які винесено для контролю на кінець теми. З цією метою варто пропонувати дітям завдання з опорою на наочність, наприклад роботи з моделями слів, таблицями складів, схемами складу числа, серією малюнків. Повторення вивченого з орієнтацією на кінцевий результат навчання потрібне тому, що відсутність домашніх завдань і бального оцінювання може послабити увагу вчителя до міцності засвоєного.

Робота над новим матеріалом - центральний етап уроку. Його тривалість - 18-20 хв. Цей етап характеризується різноманітністю видів сприймання. Наголошуємо, що деякі вчителі переоцінюють можливості вербальних методів у навчанні шестилітніх. Ці діти тяжіють до практичної діяльності, тому завжди при нагоді пояснення вчителя слід поєднувати з вправленням учнів. Спостерігаються випадки, коли вчителі кілька разів іншими словами пояснюють ту саму думку, а учні вже втратили інтерес до неї: їм хочеться діяти. Отже, важливо вчасно переходити від слів до практичних дій, вводити на етапі ознайомлення з новим матеріалом короткочасні (2-3хв.) самостійні роботи практичного характеру з наданням можливості звертатися до зразка, наочності.

У структурі уроку місце гри, й тривалість визначаються завданнями уроку та змістом самої гри. Протягом уроку вчитель може ввести дві-три короткочасні ігрові ситуації різної тривалості, а може і весь урок побудувати у вигляді сюжетно-рольової гри.

До системи дидактичних ігор для першокласників доцільно включати такі: на формування розумових операцій (аналіз, порівняння, класифікація, узагальнення); на відновлення, доповнення цілого; на виключення"зайвого"; драматизації; ігри-конструювання; рольові ігри з елементами сюжету. Для участі в рольовій грі учні повинні мати уявлення про ті особливості діяльності, які можна відтворити ігровими засобами (мовні ситуації, жести, міміка, практичні дії, ігровий реквізит). Наприклад, досить вчителеві поставити на столик вирізаний з фанери чи пенопласту екран телевізора "Малюк", натиснути намальовану клавішу, як юний диктор, виглядаючи з "екрану", докладає максимум зусиль, щоб прочитати текст якнайкраще, бо глядачі прискіпливо

слухатимуть, чи подібний він до справжнього диктора. Домашніх завдань у першому класі немає. Але дітям цікаві, корисні та посильні усні й практичні завдання (тільки не письмові), які мають загальнороз-вивальне значення або дають можливість застосувати щойно вивчене. Наприклад: полічи, скільки у твоєму садку яблунь і груш, скільки вікон і дверей у твоїй квартирі, за скільки кроків ти перейдеш кімнату; спостерігай, які квіточки найперші зацвітуть на твоєму городі; дізнайся, скільки років кожному члену сімї; розкажи вдома, які нові слова ти вмієш читати; подивися, чи є у вашій квартирі предмети такої форми; знайди казочку про ялинку тощо.

Отже, в методиці уроку для шестричіних учнів мають відбиватися загальні вимоги до організації навчання у початкових класах і специфічні умови, зумовлені віком учнів. Особливо важливі динамічність і водночас цілеспрямованість уроку, чіткий розподіл часу, взаємозвязок навчальної діяльності з ігровою, опора розумових дій на практичні, поступовий перехід від співробітництва з учителем до самостійної роботи.