35. Добір змісту і метод. Забезпеч. Уроків

Урок- це логічно-завершений, цілісний, обмежений в часі елемент навч.-вихов. процесу, який проходить за розкладом під керівництвом учителя при постійному складі учнів.

Вчитель,добирає тип і стр-ру уроку так,щоб максимально забезпечити ефективність навчання,реалізуючи освітньо-виховну і розвиткові мету .Тип і стр-ра мають відповідати змісту уроку,віку учнів,кіл-ті годин,місцю уроку в системі уроків.

Вимоги до уроку:

Підласий:дидактичні,виховні,розвивальні,організаційні,психологічні,управлінські,санітарно-гігієнічні,естетичні,етичні,оптимальне спілкування учителя з учнями.

Найбільш поширені дидактичні вимоги:чітке визначення освітніх задач,реалізація принципів навчання,оптимізація змісту навчання,впровадження нових технологій,оптимальне поєднання методів,прийомів,між предметні зв’язки.

Виховні вимоги(формування наукового світогляду,вирішення різноманітних завдань)

Психологічні вимоги(співробітництво,врахування вікових особливостей,психологічнихзакономірностей навчання,гуманні взаємовідносини,необхідне врахування індивідуальних особливостей учнів,типологічні особливості певних груп,дотримання пед..такту, уникати перевантаження)

Розвивальні(розвиток позитивних мотивів учіння,орієнтація на зону найближчого розвитку,використання змісту уроку для забезпечення розвитку учнів)

Санітарно-гігієнічні(світловий режим,тепловий режим,відповідність меблів,фізкультурні паузи,дотримання робочої пози)

Етичні вимоги(за Підласим)-етика спілкування вчителя з учнями.

Шляхи удосконалення уроку:

Ю.К.Бабанський-оптимізація процесу навчання; Онищук-підвищення інтенсивності урокуСавченко-необхідність формування пізнавальної активності учнів,використання між предметних зв’язків,удосконалення методів і засобів навчанняГорецький,Хлєбнікова-використання передового пед..досвіду;побудування уроку на основі рекомендації про наук.організації;диференціація навчання;нові технології; нетрадиційний урок(Лухтай)-не дотримання чітких етапів уроку,нетрадиційного методу навчання)

Добір змісту й методичного забезпечення уроку На сучасному рівні вимог до методики уроку не досить правильно визначити його цілі. Найважливіше й найскладніше - виділити основну мету й підпорядкувати її досягненню зміст, структуру, обрані методи і прийоми, забезпечити активність кожного учня. Тому висока результативність навчання досягається не застосуванням якогось окремого методичного засобу або вдалим проведенням окремого етапу уроку, а за допомогою добре продуманої системи в роботі вчителя. Для цього необхідно насамперед:

-зясувати, що і в якому обсязі вивчають у цьому класі за програмою;

-переглянути зміст даної теми за підручником;

-продумати поурочний розподіл матеріалу за відведеним часом;

-визначити, на якому рівні відбито в підручнику вимоги до засвоєння цього програмного матеріалу на кінець року;

- установити, що діти вивчатимуть з цієї самої теми в наступному класі.

Отже, щоб правильно розподілити навантаження учнів, учитель має чітко усвідомити не тільки значення даної теми, а й роль окремого уроку в процесі її вивчення. Це допоможе також уникнути одноманітності структури уроків і методичних засобів. Визначаючи обсяг матеріалу на урок, треба зіставити матеріал підручника з тими порадами, що є в методичних рекомендаціях, дидактичних посібниках, щоб дібрати оптимальний за змістом та обсягом.

Перш ніж буде розвязано питання про залучення додаткового матеріалу, слід усвідомити методичне навантаження й послідовність вправ і завдань, які є в підручнику, для цього уроку. Саме аналіз змісту підкаже вчителеві, що доцільніше застосовувати: евристичну бесіду чи звязне пояснення; читання тексту учнями або читання вчителем; роботу за таблицею підручника чи за текстом на дошці. Скажімо, якщо на уроці мови вивчається фонетичний матеріал, то й провідними методами його засвоєння мають бути спостереження за вимовою, зіставлення вимовленого й написаного слів. Якщо формується, наприклад, поняття про частину мови, то основним методом навчання буде система варіативних вправ, опрацьовуючи яку діти від прямого відтворення й розпізнавання цієї граматичної категорії поступово дійдуть до її самостійного визначення в змінених умовах.

Отже, у визначенні змісту уроку, у виборі методів і прийомів навчання слід виходити не тільки зі специфіки змісту, а й з дидактичних функцій різних методів. Це допоможе так продумати їх послідовність і поєднання, щоб економно і з найбільшою користю для навчання й розвитку учнів досягти основної мети уроку.

Лише глибока обізнаність учителя з усією різноманітністю методів і прийомів навчання, знання їх можливостей допоможе правильно добирати їх для досягнення мети конкретного уроку в конкретному класі. Саме з цих позицій оцінюємо переваги репродуктивних, частково-пошукових і проблемних методів. Тому не варто шукати універсальні методи, ефективні для будь-яких ситуацій уроку.

Відомо, що для засвоєння навчального матеріалу на уроці (або на кількох уроках) учень має здійснити повний цикл пізнавальних дій: сприйняти, осмислити, певною мірою запамятати якісь факти чи спосіб дії, самостійно застосувати їх. Кожний етап у цьому процесі потребує специфічних методів і прийомів навчання, жодний не можна обминути, але найбільш різноманітна і варіативна частина - процес застосування. І дуже часто учень не здатен застосувати знання на рівні вміння саме тому, що воно сприйняте, але не осмислене і хоча б первинне не закріплене в памяті.

Отже, щоб визначити методичне забезпечення уроку, треба насамперед виділити для кожного головне завдання, пам ятати, що багатопредметність змісту початкової освіти обєктивно вимагає різних методів навчання і різного рівня опрацювання різного матеріалу. Враховуючи це, слід збагачувати власний арсенал способів організації провідних видів діяльності учнів на уроці, впливати на мотивацію учіння, бачити наступність і перспективність у засвоєнні основних понять кожної теми.