26. Багатоаспектність поняття редагування та її причини

Професія редактора – одна з небагатьох, в якій поєднується критик і мовознавець, організатор і художник, педагог і, звичайно, журналіст. Натомість, замість загального (чи то узагальнювального) визначення, незважаючи на порівняно велику розмаїтість його варіантів у працях дослідників із цього питання, здебільшого маємо вузькоаспектність – акцентування якоїсь однієї сторони цілісного процесу. Це, як уже мовилося вище, погляд на професію редактора або як на правника – працівника, що займається опрацюванням і підготовкою до випуску рукопису у мовностилістичному і структурному плані (Н. Гараніна та К. Накорякова, А. Капелюшний, А. Мільчин), або як на ідеального "дуже чутливого і висококваліфікованого читача", що опрацьовує матеріал з погляду його сприймання (Р. Іванченко, В. Різун, М. Феллер). Визначеннями, що, на нашу думку, найкраще і найповніше узагальнюють процес редагування, є такі:

– редагування (автор його називає літературним) – це система виробничих дій, що забезпечують підготовку матеріалу до друку або озвучення чи показу в ефірі (В. Різун, "Літературне редагування", с. 78); та більш узагальнювальне:

– редагування – вид професійної діяльності, пов'язаної з підготовкою до випуску різних видів видавничої продукції, а також теле-, радіопередач та кінофільмів (М. Тимошик, "Видавнича справа та редагування", с. 113).

Первісне розуміння сутності терміна редагування можна осягнути, заглибившись у його етимологію. Латинське redactus дослівно означає приводити в порядок. Французьке redaction складається з двох слів: red - знову і actio-діяти. Так ось, спрощено тлумачити це поняття можна як повторне дію з метою удосконалення, наведення порядку після c робленою роботи (власноручно або кимось іншим).

Найбільш типовими прикладами наукової інтерпретації редагування є такі:

• «Сфера суспільно-політичної та ідеологічної роботи»,

• «Вид інтелектуального випробування рукопису»,

• «Аналіз твору»,

• «Діяльність, пов'язана з регулюванням інформаційно-комунікативних процесів у суспільстві»,

• «Критичний аналіз твору з партійних, спеціальних або видавничих позицій»,

• «Приведення (тексту) у відповідність з діючими в певний час у конкретному суспільстві нормами».

Кожне з таких визначень, звичайно, має право на існування. Однак, вони лише частково, а то й поверхнево, зачіпають глибину розуміння цього поняття.

По-перше, редагування - це поняття багатоаспектне: це і різновид професійної діяльності, і система професійних дій виконавця, залученого до цього процесу, це і творчість, і послідовне виконання рутинних операцій, спрямованих на удосконалення того чи іншого твору журналістики або книговидання.

По-друге, змістовне наповнення цього терміна змінювалося в залежності від цілей і завдань, які ставилися перед учасниками редакційно-видавничого процесу.

В умовах тоталітарного суспільства процес редагування однозначно тлумачився як складова відповідальної партійно-ідеологічної роботи.

У широкому розумінні - редагування є видом професійної діяльності, пов'язаної з підготовкою до випуску різних видів видавничої продукції, а також теле-, радіопередач і кінофільмів. 

У вузькому розумінні - редагування є складовою редакційно-видавничого процесу, який передбачає послідовне виконання редактором цілого ряду організаційних, творчих і технічних функцій, спрямованих на удосконалення змісту і форми призначеного для печатки (передачі в ефір) твори, приведення його у відповідність із загальноприйнятими вимогами і правилами.

Етапи редагування: перше, наскрізне, читання; доведення (спільно з автором) оригіналу до комплектності; робота над структурою (композицією); визначення єдиного стилю представлення тексту; робота з допоміжною або службової частинами видання; робота над заголовками; редакційна правка (із застосуванням різних видів редагування).