5.4. Принципи транспортування новонароджених з невідкладною хірургічною патологією до спеціалізованого стаціонару

Переводу до спеціалізованого стаціонару підлягають новонароджені діти з вродженими вадами розвитку після встановлення діагнозу і проведення специфічної терапії спрямованої на їх підготовку до транспортування.

Для проведення транспортування необхідний єдиний підхід лікування в максимально безпечних умовах і чіткий взаємозв’язок між лікувальними закладами. Транспортування повинно бути своєчасним, тому діагноз повинен бути встановлено антенатально або в перші години після народження до розвитку ускладнень. Лікування повинно починатися в пологовій залі та продовжуватись під час транспортування.

Новонароджені з невідкладною хірургічною патологією – це діти високого перинатального ризику, тому тривалість перебування в дорозі має бути мінімальною. Почати транспортування можна тільки при стабільній гемодинаміці, адекватній оксигенації з надійним забезпеченням прохідності дихальних шляхів, оптимальному температурному режимі та здійсненні моніторингу за станом пацієнта з постійною внутрішньовенною інфузією.

Організаційні заходи. Після ідентифікації хвороби в пологовому будинку чи відділенні медперсоналом по телефону надається правдива та повна інформація лікарям відділень хірургії та інтенсивної терапії спеціалізованого закладу, а також диспетчеру виїзної реанімаційної неонатальної бригади чи служби екстреної виїзної консультативної медичної допомоги про народження, стан новонародженого, попередній діагноз і об’єм наданої медичної допомоги. В разі необхідності лікарями-консультантами надаються рекомендації і послідовність дій лікарів пологового будинку (відділення) залежно від конкретного випадку.

Після приїзду транспортної реанімаційної неонатальної бригади обов’язки за подальше лікування, підготовку та виїзд покладається на лікаря-консультанта.

Транспортування здійснюється спеціальним санітарним транспортом і підготовленою бригадою в складі реаніматолога або неонатолога з досвідом надання реанімаційної допомоги та медичної сестри. Санітарна машина повинна мати джерело кисню, освітлення, систему обігріву, джерело електроструму, транспортний інкубатор із системою контролю за пацієнтом, електровідсмоктувач, інфузійний насос, систему адаптерів для сполучення електричних систем обладнання з електричною сіткою автомобіля.

Пристрої та інструменти, необхідні для транспортування новонароджених включають балон з киснем, кисневі трубки, транспортний інкубатор, обладнаний апаратом ШВЛ, засобами контролю за серцевим ритмом, АТ, сатурацією, температурою тіла, сольові акумулятори або медичні грілки, транспортна зігрівальна плівка, інфузійний насос з набором шприців від 1-го 50-ти мл по 2-3 шт. кожного, внутрішньовенні подовжувачі, крапельниці (2-3 шт.), фонендоскоп, лицеві маски для новонароджених і недоношених і доношених дітей, мішок із функцією самонаповнення, електровідсмоктувач, катетери для санації дихальних шляхів (№ СН 0,6-0,8), набір повітроводів (№ 0, 1, 2, 3), ларингоскоп з набором клинків (№ 2,5; 3,0; 3,5; 4,0), шлункові зонди (№ СН 0,6-0,8; 1,0 або F 3, 5, 8), пупкові катетери (№ СН 0,3; 0,5; 0,8 або F 3, 5, 8), голки “батерфляй” або mini-vien (G №23-27), вазофікси G 22-26 (2-4 штуки), бікс зі стерильним перев’язочним матеріалом і білизною, антисептик для обробки шкіри, лейкопластир, кронштейн для закріплення флаконів із розчинами, запасний набір акумуляторів для приборів, що мають автономне джерело електропостачання, дефібрилятор, набір адаптерів для сполучення електричних систем обладнання з електричною сіткою автомобіля, мобільний зв’язок на випадок непередбачених ситуацій під час транспортування та консультації при погіршанні стану новонародженого.

Необхідна наявність таких медикаментів: альбумін 5%, 6% гідроксиетилкрохмаль, антибіотики (цефалоспоріни II-Ш покоління, аміноглікозиди), атропін, адреналін, димедрол, глюконат кальцію, гідрокортизон, дексаметазон, гепарин, морфін, налоксон, фізіологічний розчин натрію хлориду, фуросемід, панкуроній, тіопенталу натрію, оксибутират натрію, глюкоза 10% розчин, дигоксин, дофамін, фентаніл, сібазон, калію хлорид, натрію бікарбонат.

Лікувальні заходи при окремих вадах розвитку. Діафрагмальна кила. При цьому патологічному стані виникає проблема гіпертензії судин малого кола кровообігу та перерозтягнення шлунково-кишкового тракту при ШВЛ, що погіршує газообмін. Важливіші особливості терапії полягають у наступному:

• забезпеченні швидкої інтубації трахеї у пологовому залі та запобіганні ШВЛ масковим способом;

• ШВЛ необхідно проводити намагаючись усунути гіпоксемію та забезпечити гіпервентиляцію, у типових випадках при легеневій гіпертензії забезпечують ЧД в межах 30-60 за 1 хв, Рі=20-25 см вод. ст., РЕЕР=2-4 см вод. ст., Ті=0,2-0,4 с;

• інфузійна терапія повинна бути підґрунтям для забезпечення АТ у великому колі в межах 60-80/50-60 мм рт. ст., що перевищує тиск у малому колі; її об’єм може коливатися від 4 до 15 мл/кг/год. Після забезпечення адекватної вентиляції легень до інфузії необхідно додавати розчини гідрокарбонату натрію та утримувати рН на рівні 7,4-7,55;

• з метою підтримки АТ та серцевого викиду призначають дофамін, частіше в дозах до 10 мкг/кг/хв, або адреналін в дозах 0,03-0,1 мкг/кг/хв;

• експериментальними напрямками терапії рефрактерної легеневої гіпертензії, що поєднується із право-лівим шунтуванням та стійкою гіпоксемією є використання високочастотної ШВЛ та інгаляції оксиду азоту;

• у всіх випадках необхідно встановити постійний шлунковий зонд для зменшення потрапляння повітря до шлунково-кишкового тракту та попередження зміщення органів середостіння.

Інтенсивна терапія при інших вроджених вадах розвитку викладена у розділах 3.5.2.-3.5.7.

Лікувальні заходи під час транспортування. Всі лікувальні заходи для новонароджених з невідкладною хірургічною патологією спрямовані на підтримку адекватного температурного режиму, оксигенації, перфузії тканин, а також декомпресії шлунка та кишечнику.

Критеріями готовності новонароджених дітей до транспортування є температура тіла більше 36,5ºС; ЧД 40-60 за хв; ЧСС - 120-170 за хв; систолічний АТ не менше 45-55 мм рт. ст.; SaO₂ не менше 90%; Hb - 180-150; Ht - 50-62%; час згортання крові в межах 3,5-5,5 хв; білок сироватки більше 40 г/л; натрій сироватки 140-150 ммоль/л; калій сироватки 3-5 ммоль/л; симптом “білої плями” менше 2 с; діурез більше 1 мл/кг/год.

Забезпечується катетеризації периферійної або пупкової вени. Обов’язковою є постановка шлункового зонду. Під час транспортування проводиться активна аспірація шлункового вмісту з його обліком; ентеральне харчування відміняють. Підтримується постійна температура тіла на рівні 36,5-37,0ºС. За показаннями проводять санацію верхніх дихальних шляхів.

Інфузійна терапія ведеться 5% розчином глюкози та 0,9% розчином хлориду натрію 5-10 мл/кг/год у співвідношенні 1:1 під контролем АТ, ЦВТ та діурезу.