1.1. Загальнi закономiрностi росту I розвитку дитячого органiзму

Ріст i розвиток дитячого організму є рядом незворотних циклічних процесів, інтенсивність яких залежить від віку дитини. Кожному періоду дитячого віку властива певна швидкість росту тих чи інших тканин, органів i систем, що обумовлює їх приоритетну зрілість залежно від фiзiологiчних потреб організму на даному етапі онтогенезу. При цьому, нормальне функціонування організму підпорядковано закону саморегуляції фiзiологiчних функцій. За умови стабільного гомеостазу діє також закон узгодженої діяльності різних функцiйних систем, що обумовлює взаємодію різних ритмічних процесів здорового організму.

Фiзiологiчнi константи дитячого віку змінюються протягом відносно невеликих проміжків часу, що вимагає виділення в процесі розвитку дитини вікових періодів, яким притаманні ті чи інші показники. З іншого боку, такі особливості розвитку дитини вимагають на практиці дотримуватись принципу індивідуального підходу до пацієнта.

У постнатальному розвитку організму виділяють наступні основні періоди дитячого віку:

• неонатальний. Цей період триває від народження до 28-ми діб i поділяється на ранній (до 7-ми діб) i пізній (від 7-ми до 28-ми діб). Загальна характеристика цього періоду полягає у процесах пристосування до позаутробних умов існування, що зумовлює напруження адаптацiйно-пристосовних механізмів організму. Функціонально – це період нестійкої рівноваги; невеликі зміни оточуючого середовища можуть призводити до глибоких порушень життєво-важливих функцій, особливо – на вихідному тлі морфо-функцiйної незрілості i слабкої інтеграції функцiйних систем;

• грудний. Умовно триває від 29-ти діб до кінця 1-го року життя i співпадає з періодом годування грудьми. Характеризується функціональним дозріванням центральної нервової системи (ЦНС) i напруженням адаптивно–пристосовних механізмів з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ), кiстково-м’язової та імунної систем;

• період дозрівання молочних зубів триває від 1-го до 6-ти років i умовно поділяється на переддошкiльний (ясловий), який триває до 3-х років i дошкільний, який триває від 4-х до 6-ти років. Для цього віку характерні високі темпи фізичного розвитку, що з одного боку зумовлює значну чутливість до дії ушкоджуючих факторів, а за іншого - забезпечує пластичність тканин i органів. Морфологічно центральна i периферійна нервові системи в цей період завершують дозрівання, а за функціональною характеристикою – продовжують розвиватись. Так, наприклад, удосконалюються аналітико-синтетичні процеси у корі головного мозку. В той же час, незавершене формування специфічних i неспецифічних факторів імунного захисту, зумовлює високу чутливість дітей цього віку до інфекційних i алергійних агентів;

• період отроцтва. Триває від 7-ми до 13-14-ти років у дівчат i 14-15-ти у хлопчиків. Поділяється на період молодшого шкільного віку (7-12 років) i препубертатний період (12-14 років у дівчат i 12-15 у хлопчиків). Цей період характеризується напруженням фізично залежних функцій організму, тому саме в ньому частіше проявляються результати неправильного чи недостатнього фізичного виховання. Починається підготовка ендокринної системи до активного функціонування відповідно до статевого диференціювання; в цей період частіше виникають ендокринні дисфункцiї. З’являються вторинні статеві ознаки;

• пубертатний період, або період старшого шкільного віку. Починається з 13-14-ти років у дівчат, 14-15-ти у хлопчиків i триває до 18-20 років. Характеризується завершенням фізичного i пропорційного розвитку відповідно до дорослого типу. Суттєві зміни тривають в ендокринному апараті, що полягає в підвищенні функцій одних i інволюції інших залоз. Це призводить до відповідних змін гормонального фону.

Слід зазначити, що поділ на вікові періоди не передбачає різкої зміни фiзiологiчних констант організму дитини.