1.2. Фiзичний розвиток

Загальні особливості фізичного розвитку дітей полягають в наступному:

• ріст i інтенсивні темпи фізичного розвитку, як такі, уже є безпосередньою фiзiологiчною особливістю, оскільки саме на їх забезпечення спрямовується основна частина енергопластичних матеріалів. Основою фізичного розвитку дітей є поділ клітин i збільшення їх об’єму за рахунок цитоплазми;

• швидкість росту i розвитку у дітей різниться залежно від віку;

• дистальні сегменти тіла ростуть швидше за проксимальні.

Для оцінки фізичного розвитку дітей розроблений ряд уніфікованих методик з визначенням багатьох показників і індексів, але з позиції анестезіолога найбільш суттєве значення мають вага, зріст, площа поверхні тіла та визначення пропорційності і типу будови тіла.

Маса тіла має безпосереднє практичне значення, оскільки саме на одиницю ваги частіше за все розраховуються дози препаратів в критичній медицині у дітей.

Нижче наведені формули, за якими розраховуються «ідеальна» вага і «ідеальний» зріст дітей різного віку. Ними можна користуватись для визначення дефіциту чи надлишку ваги, порушень зросту, в порівнянні з фактичними показниками, а також для орієнтовного обчислення цих показників при відсутності вимірювальних пристроїв.

Масу тіла для дітей у віці до 6 місяців розраховують за формулою¹:

,

де М – розрахункова маса тіла (г), m – маса тіла при народженні (г), В – вік в місяцях.

Довжину тіла у дитини цього ж віку вираховують за формулою:

,

де З – зріст дитини (см), В – вік в місяцях.

У

М=m+800+400 (В-6),

дитини віком від 6 до 12 місяців ці формули приймають, відповідно, наступний вигляд:

.

Для дітей від 2 до 5 років належна маса тіла вираховується за формулою:

,

де М – розрахункова маса тіла (г), m – маса тіла при народженні (г), В – вік в роках.

У дітей від 5 до 12 років масу вище вказана формула приймає вигляд:

,

а у дітей від 12 до 15 років виглядає так:

.

Зріст для дітей від 2 до 8 років можна обчислити за формулою:

,

де Р – зріст дитини (см), В – вік в роках.

У віці від 8 до 15 років зріст вираховують за формулою:

Як витікає з цих формул, у дітей належна маса тіла залежить від маси тіла при народжені, але дані формули розраховані для практично здорових дітей з відповідним рівнем фізичного розвитку. У немовлят, що народилися з низькою масою тіла темпи її прибавки мають свою закономірність. Ці показники наведені у табл. 1.

Інколи в практиці анестезіолога необхідно максимально чітко вирахувати дозу препарату (наприклад, антигемофільного кріопреципітату), або параметри штучної вентиляції легень (ШВЛ). В цих випадках доцільно використовувати розрахунок препарату не на масу тіла, а на площу поверхні тіла, що є більш точним методом. Для розрахунку площі поверхні тіла можна використовувати формулу Du Bois:

,

де S – поверхня тіла в см², W – маса тіла в кг, Н – зріст в см.

Таблиця 1

Середня щомісячна прибавка маси тіла у дітей з низькою масою тіла при народженні, г

Маса тіла при народженні, г Вік, міс	Менше 1000	1001-1500	1501-2000	2001-2500
1	180	190	190	300
2	400	650	700	800
3	600	600	700	700
4	600	600	800	700
5	550	750	800	700
6	750	800	700	700
7	500	950	600	700
8	500	600	700	700
9	500	550	450	700
10	450	500	400	400
11	500	300	500	400
12	450	350	400	350

Простіше визначати площу поверхні тіла, користуючись вже обчисленими табличними значеннями. В табл. 2 наведені дані про площу поверхні тіла дитини залежно від маси.

Пропорції і тип будови тіла також обумовлюють ряд особливостей анестезіологічного забезпечення дітей. Пропорційність будови тіла можна обчислити за індексом Ф.Ф. Ерісмана, який вказує на розвиток грудної клітки відносно всього тіла і індексом Л.І. Чулицької, якій відображує вгодованість дитини:

,

де ІЕ – індекс Ф.Ф. Ерісмана, Г – окружність грудей (см), З – зріст (см). Індекс Ерісмана в нормі дорівнює +13,5-10 см на 1-му році життя, +9-6 в 2-3 роки, +4-2 в 6-7 років, 0 – з 7-8-річного віку;

,

де ІЧ – індекс Л.І. Чулицької, П – окружність плеча (см), С – окружність стегна (см), Г – окружність гомілки (см).

Таблиця 2

Площа поверхні тіла дітей залежно від його маси

Маса тіла, кг	Поверхня тіла, м2
2,5	0,15
5,0	0,26
10,0	0,46
12,5	0,54
15,0	0,84
17,5	0,70
20,0	0,78
22,5	0,84
25,0	0,92
27,5	0,98
30,0	1,04
35,0	1,18
40,0	1,30
45,0	1,40
50,0	1,50
55,0	1,58
66,0	1,66

«Ідеальним» для класичних прикладів лікарської тактики вважають нормосомічний тип будови тіла з адекватним співвідношенням масо-ростових показників. Гіпосомний тип характеризується зниженням ваги і зросту нижче норми при гармонійному розвитку дитини; гіперсомний - завищенням показників росту і ваги; лептосомний - відставанням в рості і вазі від норми. Найбільше практичне значення мають два останні типи конституції, оскільки вони характеризуються дисгармонійним розвитком.

Так, гіперсомний тип конституції нерідко супроводжується підвищеним розвитком підшкірно-жирового шару. Такі діти мають пікнічну будову тіла, яка характеризується схильністю до парасимпатикотонії, брадикардії і обструкції бронхіального дерева. Ці пацієнти схильні до гіпертермії, швидкого набряку голосового підзв’язкового простору, різкого розвитку дихальної недостатності. Підшкірна клітковина цих дітей містить більше рідини, що змінює фармакокінетику лікарських речовин.

Пацієнти з лептосомним типом мають астенічну конституцію. Вони схильні до симпатикотонії, тахікардії, підвищеної дратливості і збудливості, негативізму по відношенню до лікарських маніпуляцій і медичного персоналу.